|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Сучасна соціально-релігійна ситуація в Україні |
Горшок торфяной для цветов. 
Крючки с поводками Mikado SSH Fudo "SB Chinu", №4BN, поводок 0,22 мм. 
Чашка "Неваляшка". Міністерство освіти і науки України Кіровоградський інститут комерції Проект з предмету: Соціологія На тему: Сучасна соціально-релігійна ситуація в Україні Виконали: Студентки ІІ-го курсу групи КФ-52 Економічного факультету Савчук Надія Валеріївна Токар Оксана Вікторівна Кіровоград - 2007 Зміст Вступ 1. Історія зародження, еволюції та становлення соціології релігії 2. Релігія як соціальне явище 3. Соціально-релігійна ситуація в Україні Висновки Список використаних джерел Вступ Релігія — складне різноманітне суспільне явище досліджується багатьма гуманітарними та суспільними науками: філософією, історією, релігієзнавством, науковим атеїзмом, психологією, етикою, історією культури та ін. Кожна з них має аспект дослідження, що визначається її специфікою та місцем в системі наук. Релігія — форма суспільної свідомості, специфічний світогляд, концептуальне бачення світу, спосіб його пізнання — входить в орбіту філософії. Саме в полі зору філософії знаходяться гносеологічні проблеми релігії, її специфіка відображення дійсності. Філософія прагне розкрити природу та виникнення релігії, релігійних уявлень і образів. Історія, археологія, етнографія досліджують конкретні форми релігії, що виникають і змінюються на певних історичних етапах розвитку людства, в тих або інших регіонах світу. Релігієзнавство вивчає роль різних релігійних систем, конфесій, церковних об'єднань у зв'язку з історією народів, націй, держав. Культурологія, естетика, мистецтвознавство розглядають релігію як важливу складову частину світової загальнолюдської та національної культури, як духовну спадщину багатьох поколінь людства. Соціологічний підхід визначає релігію як суспільне явище, як важливий структурний компонент суспільства в різних соціальних проявах у взаємодії з усіма іншими соціальними явищами. Соціологія релігії охоплює широке коло проблем, що визначають місце і роль релігії у суспільстві, її соціальні функції, закономірності функціонування, розвитку релігії та церкви. Соціологія релігії досліджує ставлення різних соціальних і національних спільностей до релігійного світорозуміння, типи релігійності, співвідношення релігії та атеїзму. Соціологія релігії не ізолюється від інших наук, що так або інакше досліджують релігію, а тісно зв'язана з ними в пошуках наукового розуміння релігії, як соціального явища. Поряд з науковою, світською соціологією релігії, існує і ненаукова, богословська соціологія релігії, що створюється теологами на основі релігійного світогляду та робить певний внесок у вивчення деяких питань функціонування релігії. 1. Історія зародження, еволюції та становлення соціології релігії Релігія як форма суспільної свідомості має стародавню історію. Певні вірування використовувало ще первіснообщинне суспільство. У період античності й до епохи Відродження у працях філософів та вчених релігія розглядалась з погляду гносеології або психології, в ній не виділялися соціальні аспекти. Починаючи з XVII—XVIII ст. вчені все частіше розглядають релігію у зв'язку з соціальними та історичними умовами, з боротьбою прогресивної буржуазії проти феодалізму та його ідеології.
Голландський філософ Бенедикт Спіноза (1632—1677) вперше сформулював так звану теорію обману, за якою релігія визначалася як результат обману в інтересах монархії та духовенства, а також неосвіченості людей. Соціальні корені релігії частково були розкриті французьким просвітником К. Вольпьєм, який пояснив виникнення та існування релігії страхом не тільки перед грізними силами природи, а й перед правителями, гнобителями народу. Причини релігії він шукав у соціально-політичному середовищі та у формах правління. Філософію обману поділяли П. Гольбах, Ж. Ламетрі та інші вчені. З позицій соціології релігія розглядається в працях Г. Гегеля, Л. Фейербаха, К. Маркса та Ф. Енгельса. Концепції походження і суті релігії — своєрідні та різноманітні, але їм притаманна спільна риса: спроби встановити зв'язок релігії з державою. З позицій діалектики Георг Гегель розкриває суперечності між державою і релігією, показує зв'язки релігії з громадянськими правами та свободами людини, обґрунтовує невтручання релігії у справи держави, стверджує, що держава мусить спиратися на релігію тому, що готовність виконати громадянський обов'язок тільки в ній стає абсолютною, вважає, що релігійний культ закладає основи державного порядку і підлеглості, покірливості. Держава є воля божа на землі. Дальший розвиток соціологічні погляди на релігію одержують у творах Людвіга Фейєрбаха. Якщо у Гегеля — апологія та захист пруської держави, то у Фейєрбаха - гостра критика пруської держави. «Божественне виникнення державної влади — чистісінька нісенітниця. Релігія — ідеологічна опора тих, хто має владу». Розвиток релігійної думки відбувається в природних та історичних умовах життя людей. Людвіг Фейєрбах виявляє непослідовність у питанні про співвідношення релігії з історичним розвитком. Різні фази історії є відображенням релігійних систем, тоді як насправді все навпаки. Принципово інший соціологічний підхід до релігії є у Карла Маркса та Фрідріха Енгельса, які розглядають релігію як суспільне явище, що корениться в системі суспільних відносин, залежить не від свідомості людини, а від матеріальної бази суспільства, що богомільська ідея автономності, незалежності релігії від суспільства — це фікція. Карл Маркс розкриває механізм формування релігійної свідомості на прикладі товарно-грошового фетишизму, показує соціальну визначеність релігії, її соціальні функції, різнобічні зв'язки із суспільством та державою. Німецький філософ Іммануїл Кант (1724—1804) одним з перших обґрунтував можливість розглядати релігію з позицій наукового мислення: розум має сильніші аргументи, ніж ті, якими послуговується церковна доктрина і Святе Письмо. Кант обстоював самостійність людини та людського розуму, який реформує, раціоналізує історичну релігію, визнаючи при цьому соціальну корисність «природної», «розумної» релігії як основи морального порядку в суспільстві. У становленні й розвиткові соціології важливу роль виконали позитивістські погляди О. Конта, який розкриває важливу роль релігії у суспільстві, поділяючи її на два види: суспільну та приватну. Суть релігії він вбачав у служінні на благо людства, його єдності.
Релігія, на думку О. Конта, зосереджує в собі всі прагнення людської природи — діяльність, любов і думку, керує політикою, мистецтвом, філософією. Для соціології релігії, на думку О. Конта, найважливішими є два аспекти: 1. Релігія, яка на першій стадії була невід'ємним елементом людського суспільства, згодом поступово витісняється науковим знанням. Ця думка була покладена в основу концепції секуляризації, витіснення релігії з різноманітних сфер життя суспільства і занепаду її впливу. 2. Кожна стадія розвитку пов'язана з певними соціальними структурами, відносинами у сфері влади. Пануванню теологічних ідей, яке охоплює людську історію від її початку до XII ст., відповідає домінуюча роль духовенства та військових, які з точки зору позитивізму є непродуктивними соціальними верствами. На філософській стадії панівні позиції починає захоплювати бюрократія, передусім юристи. Останньою історичною формою теологічного порядку був, за Контом, адекватний християнському монотеїзму феодальний режим. Якщо на цій стадії релігійні вірування були зв'язуючою силою, основою соціального порядку, то із занепадом релігії постала загроза розпаду соціальних зв'язків. Соціальна споруда затребувала нових опор. На позитивній стадії, що утвердилася в XIX ст., провідну роль почали відігравати інженери, вчені. Завдання консолідації суспільства на сучасному етапі передбачають позитивний синтез наукового знання. Цього домагається соціологія, поєднуючи ідеї порядку і прогресу. Г. Спенсер, розвиваючи ідеї О. Конта, виділяє соціальні функції релігії, вбачає в ній принцип соціальної безперервності, що гарантує відповідну ідентичність суспільства. Погляди Спенсера на релігію поділяв соціальний реформатор Р.Тауні, який заперечував тезу М. Вебера про роль протестантської етики у розвитку капіталізму і вважав, що протестантизм швидше міг бути наслідком, ніж причиною промислової революції. Р. Тауні сприймали як пророка нової релігії, яка виправдовує свободу приватного підприємництва. Він прославляв XIX ст. як нову еру, коли людина з допомогою науки знайшла нарешті правильний шлях. Тауні був тим представником вікторіанської епохи, який допоміг філософії набути метафізичного і морального обґрунтування і впевненості, сприяв виробленню усвідомлення місця релігії в промисловому світі. Згадані ідеї були розвинуті Е. Дюркгеймом, вчення якого зазнало значного впливу О. Конта. Дюркгейм спирався також на погляди істориків Н. Фюстель де Куланжа про релігію в античному суспільстві («Античне місто», 1864) і В. Робертсона Сміта, який досліджував семітичні релігії та розробив теорію жертвопринесення, яка підкреслювала соціальний аспект цього ритуалу («Лекції про семітичну релігію», 1889). Дюркгейма справедливо вважають одним з основоположників соціології релігії (основна праця — «Елементарні форми релігійного життя. Тотемічна система Австралії», 1912). Він прагнув відкрити спільну для всіх релігій структуру, абстрагувався від вищих форм релігії, оскільки вбачав у ній інститут, нерозривно пов'язаний з людським існуванням в його соціальному аспекті. Йому важливо було встановити найпростіші структури, які складають релігію в її різноманітних історичних варіантах.
Танавіра — «Могутній статурою». Санскр. tana — «тіло», «статура». Трілокавіра — «Богатир трьох світів», «Герой на три світи». Таке ім’я одного з буддійських божеств. Санскр. triloka (tri — «3», loka — «світ») — «три світи», «трисвіття». В індійській міфології три сфери світобудови — небо, земля і повітряний простір між ними. Найбільш важливою вважалася проміжна сфера — вона з’єднувала небо й землю. Кожна сфера може й собі поділятися на 3 частини. В індійській міфології частий поділ на трійки: трімурті — божественна трійця (Брахма-творець, Вішну-захисник і Шіва-руйнівник), що втілює давню ідею троїстості і триєдиності божественних сил (пор. слов. Триглав, Троян, Трійця); трішула («тришило») — тризуб, у якому праве вістря — Брахма, ліве — Вішну, середнє — Шіва; Тріпура («Тримісто») — три колись окремі міста асурів, зведені в одне, яке зруйнував Ші<420>ва вогненною стрілою (назва Тріпура споріднена з назвою Трипілля) тощо. У «Ріґведі» відбито уявлення про два світи — земний і небесний. Компонент triloka входить у важливі соціальні, релігійні терміни, назви й імена божеств, надто Шіви, який і зображається з трішулою-тризубом: Трілоканатха — «Владика трьох світів», Трілокатман — «Душа трьох світів». Ім’я Трілокеша (triloka+isha «бог»), «Бог трьох світів», стосується Шіви, Вішну й Сонця, Трілокачандра — Місяця. Інша форма слова triloka — trailokуа, яке й собі творить низку імен: Трайлок’ябандгу, «Родич трьох світів» — Сонце; Трайлок’янатха, «Цар трьох світів» — Рама або Крішна; Трайлок’явікрамін — «Переможець трьох світів», Трайлок’ядеві — «Богиня трьох світів», Трайлок’япрабга — «Світло трьох світів» тощо (HN, 440, 442)
1. Соціально-економічні риси та особливості розвитку економіки України на сучасному етапі
2. Тенденції соціально-економічних процесів сучасної України
3. Соціально-економічна сутність і роль державного бюджету України
4. Порівняльна характеристика соціально-економічного розвитку Швеції та Нігерії укр
5. Загальна соціально-економічна характеристика країн Західної Європи
9. Соціально-економічний розвиток українських земель наприкінці XIV — у першій половині XVI ст.
12. Прогнозування соціально-економічних наслідків епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні до 2014 року
13. Соціально-економічна сутність приватизації та її роль у трансформації відносин власності
14. Соціально-економічні умови виникнення і розвитку політичної системи суспільства
15. Роль власності у соціально-економічних процесах
16. Розвиток районного підходу в соціально-економічній географії
Аспиратор нозальный Pigeon с футляром. 
Настольная игра «Пороховая бочка». 
Настольная игра "Скоростные колпачки". 17. Роль інтелектуальної власності в соціально-економічному та духовному розвитку суспільства
18. Політичний та соціально-економічний розвиток Болгарії у 1990–2005 рр.
19. Політичний та соціально-економічний розвиток Естонії у 1990–2005 рр.
20. Політичний та соціально-економічний розвиток Словаччини у 1993-2005 рр.
21. Політичний устрій та соціально-економічний розвиток Київської Русі
25. Соціально-економічні фактори розвитку туризму в Білорусії
26. Соціально-економічні наслідки монополії
28. Ринок праці на сучасному етапі економічного розвитку України
29. Україна 20-х - початку 30-х років. Нова економічна політика. Голодомор 1921-1922 рр.
30. Регіональна економічна політика України й особливості регіонального розвитку
31. Основні принципи формування зовнішньої торгівлі в Україні на сучасному етапі
32. Польсько-українське співробітництво на сучасному етапі
Настольная игра "Скажи, если сможешь!". 
Глобус детский зоогеографический, с подсветкой, 210 мм. 
Карандаши цветные "Lyra Groove", 10 цветов. 33. Структура українського суспільства на сучасному етапі та тенденції її розвитку
34. Митна політика України на сучасному етапі
35. Економічна безпека підприємства в сучасних умовах та економічні ризики
36. Економічна і національна безпека України
37. Економічна характеристика суднобудування в Україні
42. Економічна оцінка кредитного процесу
43. Економічна ефективність виробництва
44. Економічна ефективність виробництва зерна та шляхи її підвищення
45. Економічна ефективність виробництва молока та шляхи її підвищення
46. Економічна ефективність птахівництва
47. Економічна ефективність рослинницьких галузей та шляхи її підвищення
48. Інтенсифікація та її економічна ефективність у сільському господарстві
Игра "Зайкина горка" №1, классические цвета. 
Дырокол на 2-3-4 отверстия, 10 листов, черный. 
Настольная игра "Соображарий Junior". 49. Економічна оцінка активу балансу підприємства
50. Реінжиніринг на сучасному етапі розвитку
51. Економічна думка Древнього Сходу
52. Расизм та його прояви на сучасному етапі
53. СНІД: проблеми і досягнення на сучасному етапі
57. Зовнішня економічна діяльність
58. Міжнародна економічна інтеграція
59. Світова торгівля та зовнішньо-економічна діяльність підприємств
60. Автоматизація (комп’ютеризація) управлінського обліку на сучасному етапі
61. Використання ділової гри на тему "Економічна оцінка родючості ґрунтів та врожайності с/г культур"
63. Державна молодіжна політика на сучасному етапі
64. Економічна ефективність туризму
Тележка "Supermarket" №1. 
Папка для акварели "Балет", 20 листов, А2. 
Френч-пресс, 600 мл. 65. Економічна природа дефіциту бюджету
67. Причини виникнення бюджетного дефіциту в Україні
68. Економічна і соціальна ефективність природоохоронної діяльності
73. Економічна ефективність організації виробництва пальто
75. Економічна криза, держава, суспільство: проблеми та шляхи їх подолання
76. Економічна оцінка екологічних збитків
77. Економічна рівновага і циклічність
78. Економічна система. Способи і типи суспільного виробництва
79. Економічна сутність монополізму
80. Економічна теорія (основні поняття та терміни)
Перчатки виниловые одноразовые, размер L, 100 шт. 
Горшок детский "Бегемотик", белый. 
Коробка для хранения обуви, 610x340x130 мм. 81. Капітал як економічна категорія товарного виробництва
82. Науково-технічний прогрес: напрямки та економічна ефективність. Порядок створення підприємства
85. Ринок - економічна основа комерційної діяльності
89. Розвиток та розміщення залізничного транспорту України
90. Формування бюджетів фондів соціального страхування України
91. Геологічна та рельєфоутворююча діяльність льодовиків
92. Правові основи надання та виплати соціальних допомог сім’ям з дітьми в Україні
93. Соціальна захищеність дітей в Україні
94. Територіальна автономія в Україні. Соціально–культурні права і свободи громадян України
95. Держава франків: становлення, розвиток та причини розпаду
Беговел "Funny Wheels Basic" (цвет: розовый). 
Таз алюминиевый для варенья, 36 см / 10,6 л. 
Фломастеры с кистевидным узлом "Color peps brush", 10 цветов. 97. ОУН і УПА як історична реальність суспільно - політичного життя України
98. Політичний та економічний розвиток Македонії у 1990-2005 рр.
99. Політичний та економічний розвиток Румунії у 1990–2005 рр.
100. Політичний та економічний розвиток Угорщини у 1990–2005 рр.
