![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Оптимізація діагностики та лікування гнійно-запальних захворювань лиця та шиї |
ДЕРЖАВНА УСТАНОВА “ІНСТИТУТ СТОМАТОЛОГІЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ” БАРИЛО Олександр Семенович УДК 617.52/53-071-08:616-002 ОПТИМІЗАЦІЯ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ГНІЙНО-ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ЛИЦЯ ТА ШИЇ 14.01.22 – стоматологія Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук Одеса – 2008 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми визначається поширеністю гнійно-запальних захворювань лиця та шиї, які прогресивно збільшуються, збільшується й кількість тяжких форм цього захворювання. Хворі із запальною патологією щелепно-лицьової ділянки складають від 40% до 60% пацієнтів, що звертаються за стоматологічною допомогою (А.А. Тимофеев, 1995; Б.К. Матмуратова, 1996; А.Г. Шаргородский, 1998; Т.Г. Робустова, 2003). За даними щелепно-лицьового відділення Вінницької обласної лікарні ім. М.І. Пирогова у 2000 р. прооперовано з приводу абсцесів 26,8% від загальної кількості хворих, флегмон – 13,2%; у 2001 р. – відповідно 26% та 10,4%; у 2002 р. – 26,7% та 11,3%; у 2003 р. – 28,8% та 10,4%; у 2004 р. – 29,2% та 9,5%; у 2005 р. – 28,3% та 11,2%. Ці цифри переконливо свідчать про актуальність та невирішеність цієї проблеми. Поряд зі сприятливим перебігом запальних захворювань в останні роки часто спостерігається прогресування та генералізація гнійної інфекції. Флегмони лиця та шиї мають тенденцію до прогресування в 3-28% випадків (Ю.І. Бернадський, 1990; Т.Г. Робустова, Р.В. Ушаков, 1990; Н. Мангал, 1994), що нерідко призводить до розвитку таких тяжких ускладнень, як менінгіт, менінгоенцефаліт, медіастеніт, сепсис, тромбофлебіт (М.А. Губин, 1987; Н.Н. Бажанов с соавт., 1990; В.А. Козлов, 1990; Н.А. Жижина с соавт., 1996; Y. Sayed e al., 1996; .F. Re o e al., 1996). У той самий час збільшилась кількість стертих різновидів захворювань, що мають млявий перебіг (Р.В. Ушаков с соавт., 1993; Н.Н. Бажанов с соавт., 1997; А.Г. Шаргородский, 1998; А.Г. Шаргородский с соавт., 1998). Це робить важкою ранню діагностику, призводить до пізньої госпіталізації, призначення неадекватного лікування. Водночас багато дослідників звертають увагу на хронізацію запальних захворювань, уповільнене очищення та регенерацію ран, а також розвиток місцевих ускладнень (Р.В. Ушаков, 1992; Е.В. Фомичёв с соавт., 1999; Т.Г. Робустова, 2003), що погіршує наслідки захворювань. Ріст кількості гострих гнійних захворювань м’яких тканин і післяопераційних гнійних ускладнень пов’язаний із декількома причинами. Змінився видовий склад мікрофлори ран (В.И. Стручков с соавт., 1991). У результаті досліджень виявлено, що в гнійній рані все частіше зустрічається асоціація мікробних культур, анаеробна флора вегетує з аеробною (Б.М. Даценко с соавт., 1995; Kolowski M. e al., 1992). Ці тенденції є загальними для клінік різних країн та регіонів. У результаті аналізу антибіотикочутливості встановлено, що в 16,3% мікробна флора стійка до всіх антибіотиків, що досліджувалися, в 12,3% - чутлива до одного антибіотика, в 71,2% - до декількох. (М.Ф. Заривчацкий с соавт., 1997). У випадку асоціації анаеробної та аеробної мікрофлори при використанні стандартних методів бактеріологічної діагностики з ран висіваються лише аеробні збудники, у той час як стан ранового процесу визначається також анаеробними мікроорганізмами.
Ідентифікація анаеробної мікрофлори утруднена через необхідність створення для їхнього культивування спеціального газового складу селективних поживних середовищ (Б.М. Даценко с соавт 1995; Л.П. Механошина с соавт., 1997; S.M Fi egold, 1982). Зміна реактивності організму за останні десятиріччя спостерігається повсюди (С.М. Белоцкий с соавт., 1990; М.И. Кузин с соавт., 1990). Широке, а інколи необґрунтоване, застосування в медичній практиці хіміотерапевтичних препаратів (антибіотиків, гормонів, цитостатиків) спричиняє серйозний негативний вплив на імунну систему макроорганізму, що проявляється у вигляді сенсибілізації, розвитком дисбактеріозу й т.д. У цьому випадку негативні сторони дії сучасних препаратів інколи перевищують користь від їхнього застосування (Е.М. Белякова с соавт., 1981; В.К. Август с соавт., 1995; И.Н. Астахова, 1996; Г.В. Родоман с соавт., 1999). Зниженню реактивності організму сприяє також урбанізація, більш комфортні умови життя, зниження фізичної активності та інше. Це підтверджується відсутністю класичної клінічної картини запального процесу у хворих хірургічної інфекції: у деяких хворих немає гіпертермії, лейкоцитозу, місцевого напруження м’язів і т.п. (Б.М. Даценко с соавт., 1995). Важкість перебігу гнійно-септичних процесів в значній мірі залежить від ступеню ендогенної інтоксикації, пов’язаної із всмоктуванням продуктів розпаду некротизованих тканин, токсинів мікроорганізмів та інших біологічно-активних речовин. Однак, існуючі методи хірургічної обробки гнійної рани та детоксикації організму потребують технічно-складного устаткування та дорогих витратних матеріалів, у зв’язку з чим існує необхідність подальшого пошуку нових ефективних недорогих вітчизняних засобів, які б мали комплексну антимікробну, некролітичну та дезінтоксикаційну дію (І.І. Геращенко, 1997; О.И. Бондарчук с соавт., 1998; Б.М. Даценко с соавт., 2000). Лікування гнійно-запальних захворювань має комплексний характер та включає розтин, санацію та дренування вогнища інфекції, використання значного арсеналу медикаментозних засобів, додаткове застосування фізіотерапевтичних процедур (Б.М. Даценко с соавт., 1995; В.И. Булынин с соавт., 1998; Е.В. Кузьмина, 1997; Е.П. Кузьмина, 2000). Однак багато механізмів комплексної терапії ще не досліджені, не розроблені послідовність та сумісність лікувальних засобів, що використовуються, не відпрацьовані критерії ефективності. Теоретичними передумовами до включення озонотерапії в комплекс заходів із лікування гнійно-запальних процесів лиця та шиї слугували експериментальні та клінічні дослідження ефективності озону (Э.А. Апсаров с соавт., 1991; И.Т. Васильев, И.Н. Марков, 1992; К.Н. Конторщикова, 1992, 1995; Н.А. Дурново, 1998; Л.Д Тондий, В.В. Ганичев, 2001; В.И. Куцевляк, А.В. Любченко, 2004; В.А. Маланчук, А.В. Копчак, 2000, 2003, 2004; M.M. Wolff, 1979; V. Bocci, 1994, 1995, 1996, 1999; R. Viebah , 1994, 1999). За даними літератури суттєвих розбіжностей проявів усього спектру біохімічних, біологічних та інших ефектів, які проявляються на субклітинному, клітинному, тканинному та організменому рівнях в залежності від методу застосування медичного озону не відзначається.
Тільки при місцевому застосуванні озону чи озоно-кисневої суміші спостерігаються як місцеві метаболічні зміни, так і зміни на рівні всього організму (И.Т. Васильев, И.Н. Марков, 1992; С.П. Перетягин, 1992; В.Г. Зайцев с соавт., 1995; C.K. Chow e al., 1991; H.G. Eberhard , 1993, 1997; L. Lemus e al., 1997; S. Me e des, 1997; M. Rodiques e al., 1997). В усьому світі лікування гнійно-запальних захворювань вимагає значних матеріальних витрат. Тому стає зрозумілою необхідність постійної уваги до цієї проблеми та безперервного пошуку нових ефективних та недорогих лікувальних засобів та їх комбінацій для боротьби зі збудниками запальних захворювань. За останні роки, у зв’язку зі зміною соціально-економічного становища та зниження фінансування охорони здоров’я, у медицині більш поширено почали використовувати немедикаментозні методи лікування. Збільшення кількості пацієнтів, що страждають медикаментозною алергією, достатньо висока вартість сучасних ліків постійно переконують учених про впровадження нових дешевих вітчизняних препаратів та методів терапії. Одним із таких методів є озонотерапія й застосування високодисперсних кремнеземів. Рішенню цих питань присвячене теперішнє дослідження. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до планів НДР: - Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова “Клініко-лабораторні дослідження властивостей та промислове впровадження нових лікарських засобів на основі декаметоксину, рекомбінантного інтерферону” (№ ДР 0198U002709) та “Експериментальне, клінічне дослідження багатовекторності фармако-динамічних проявів, властивостей нових антисептичних препаратів” (№ 0196U022608); - Інституту хімії поверхонь НАН України “Дослідження закономірності адсорбції синтетичних та природних біологічно активних речовин, створення іммобілізованих препаратів для застосування в медицині й сільському господарстві” (№ ДР 0193U042439); - Вінницького Національного технічного університету “Створення оптико -електронних комп’ютерних технологій аналізу стану судинної системи” (№ ДР 0197U012663) та “Створення оптико-електронних перетворювачів для формування статичних та динамічних еталонів-образів патології мікроциркуляції у щелепно-лицевій області” (№ ДР 0100U002933). Автор був ініціатором планування цієї роботи, виконавцем досліджень у період апробації оптико-електронних апаратних пристроїв, співавтором створення програмних засобів. Здобувач був виконавцем усіх вищезазначених НДР. Мета і завдання дослідження. Мета дослідження – розробка методів діагностики й патогенетично обґрунтованих способів лікування хворих із гнійно-запальними захворюваннями м'яких тканин щелепно-лицьової ділянки й шиї для скорочення термінів їхнього лікування та реабілітації. Для досягнення поставленої мети сформовані наступні завдання: Дослідити якісний та кількісний склад мікрофлори у хворих з гнійно-запальними захворюваннями щелепно-лицевої ділянки (ГЗЗ ЩЛД) з визначенням структури мікробних асоціацій, чутливості основних видів до мікробіологічних препаратів у теперешній час.
Наши близкие с Гумилевым отношения продолжались до 1968 года. Тогда в Ленинграде состоялось судебное разбирательство. Лев Николаевич как законный наследник оспаривал право Ирины Николаевны Пуниной распродавать архив Ахматовой. Я, как и почти все друзья Анны Андреевны, выступил на его стороне. Но, честно говоря, сам факт этого суда повлиял на меня очень сильно и в конце концов отбил охоту тесно общаться с Гумилевым. В этом деле он действовал как-то странно, в течение продолжительного времени никаких шагов не предпринимал, в результате почти все бумаги Ахматовой были Пуниными распроданы и оптом и в розницу — и в государственные архивы и частным лицам. Мы стоим на Фонтанке у здания Ленинградского городского суда. (Кстати, там в свое время помещалось Третье отделение собственной его величества канцелярии. Мой любимый А. К. Толстой писал: Стоит на вид весьма красивый дом, Своим известный праведным судом.) Я говорю Гумилеву: — В этой пунической войне (суд с Пуниными) вы вели себя, как Кунктатор. Шутка приводит его в восторг. — Я — Кунктатор!.
1. Комплексне лікування гнійної хірургічної інфекції кісток та суглобів у дітей
2. Автономна нейропатія у хворих цукровим діабетом 1 типу: риски, течія, діагностика і лікування
3. Деякі аспекти патогенезу, діагностики, лікування ендометріозу шийки матки
4. Імунологічні особливості діагностики і лікування травматичних ерозії рогівки
5. Оксифільноклітинний рак щитоподібної залози: клініки, діагностика, лікування, прогноз
9. Диференційна діагностика та терапевтичне лікування еректильної дисфункції судинного генезу
10. Діагностика та лікування хворих на хронічну ішемію нижніх кінцівок ІІІ і IV стадій
11. Діагностика та хірургічне лікування гострої непрохідності кишечника
12. Діагностика та хірургічне лікування тотального аномального дренажу легеневих вен
14. Методи діагностики та лікування сенсоневральної приглуховатості
15. Неспецифічний виразковий коліт: оптимізація діагностичної та лікувальної тактики
17. Оптимізація програми комплексного хірургічного лікування хворих на розповсюджений гнійний перитоніт
18. Оптимізація хірургічного лікування варикоцеле у дітей
25. Особливості інформаційного забезпечення органів внутрішніх справ та шляхи його оптимізації
28. Гострий і хронічний пієлонефрит. Клініка. Класифікація. Діагностика. Ускладнення. Лікування
30. Діагностика і профілактика ранньої та пізньої антенатальної патології
33. Нефрогенна артеріальна гіпертензія. Види. Симптоматика. Діагностика. Ускладнення. Методи лікування
35. Оптимізація реконструктивної хірургії монокулярної травматичної катаракти у дітей
36. Особливості клініки, діагностики та терапії змішаної кандидо-герпетичної урогенітальної інфекції
41. Психологічні принципи та методи діагностики самосвідомості
42. Методи соціальної діагностики та їх характеристика
43. Діагностика кризового стану підприємства та розробка антикризових програм
45. Оптимізація розподілу та використання добрив у сільськогосподарському підприємстві
48. Зміст та завдання професійної етики юриста
49. Організація безготівкового платіжного обороту в Україні та перспективи його розвитку
50. Механізм дії високого тиску і температури на деякі мікроорганізми та вітаміни
51. Організація і методика про проведення аудиту фінансової звітності та фінансового стану підприємства
52. Територіальна діагностика Волинської і Черкаської областей
53. Оптимізація параметрів елементів системи теплопостачання
59. Нейрокогнітивні розлади при шизофренії: патогенез, клініка, діагностика, терапія
61. Оптимізація лікарського забезпечення хворих із захворюваннями нирок
62. Оптимізація методів відновлення зубів вітчизняним матеріалом "Кромлайт-Z"
65. Роль кори головного мозку в системній організації діяльності організму
66. Сучасна променева діагностика захворювань нирок
68. Діагностика і формування пізнавальних здібностей молодших школярів у процесі навчання
69. Технологія використання психолого-педагогічної діагностики в соціально-педагогічній роботі
73. Джеймс Мак Кин Кеттел засновник психологічної діагностики
74. Діагностика системи запалення ДВЗ
75. Напрямки оптимізації системи правового регулювання оподаткування операцій на ринку цінних паперів
77. Оптимізація внесення мінеральних добрив
78. Економіко-математична модель оптимізації раціону годівлі великої рогатої худоби
79. Показникові та логарифмічні рівняння, нерівності та їх системи в шкільному курсі математики
80. Облік витрат та собівартості продукції технічних культур та шляхи їх зниження
81. Виникнення міжнародного права та його особливості в період рабовласницької та феодальної доби
83. Кінезіотерапія як метод лікування й профілактики захворювань нирок
84. Сутність та еволюція економічних систем. Поняття та основа класифікації методів управління
85. Фінансова санація та стабілізація діяльності підприємства
91. Організація науково-інформаційної діяльності
96. Імідж ділової людини та організації
97. Організаційні форми інноваційної діяльності
98. Проектування раціональної організаційної структури та структури управління підприємством
99. Організаційно-економічне обґрунтування діяльності підприємства з виробництва макаронних виробів