|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Искусство, Культура, Литература
Українська культура у другій половині ХVII–XVIII століття |
Ручка "Помада". 
Фонарь желаний бумажный, оранжевый. ЛЕКЦІЯ УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХVII – XVIII СТОЛІТТЯХ План1. Соціально-культурна ситуація на українських землях в епоху бароко. Іван Мазепа у творенні культури 2. Освіта. Києво–Могилянська академія – культурно-освітній центр 3. Антропологічна спрямованість Григорія Сковороди 4. Художня література. Козацькі літописи – перехід до власне історичної науки 5. Розквіт стилю &quo ;козацького бароко&quo ; в архітектурі 6. Живопис. Еволюція від бароко до рококо, від рококо до класицизму 7. Музична культура 1. Соціально-культурна ситуація на українських землях. Іван Мазепа у творенні культури Друга половина XVII -XVIII ст. були насичені політичними подіями. У 1648 р. у політичному житті України з'явилася людина, якій судилося відіграти епохальну рол ь в історії України. Це був Богдан (Зиновій) Михайлович Хмельницький. Почувалося наближення бурі, якої ще Річ Посполита не знала. Перемоги повстанських військ під Корсунем і Жовтими Водами, Пилявцями сколихнули населення України. Щоб усунути небезпеку, яка загрожувала з Польщі, Хмельницький іде на переговори з російським царем і у 1654 р. укладає з ним Переяславський договір, за яким Україна зберігала всю свою внутрішню автономію і всі права самостійної держави зі своєю армією, адміністрацією і зовнішніми дипломатичними зв'язками. Під час Руїни (1657-1687) культур-но-національна еліта пережила певне розчарування у козацтві як надійній підпорі національного поступу, хоча продовжувала спиратися на козацтво з метою протистояння авторитарній стратегії Москви. Відомий своєю поміркованістю і обережністю церковний і громадсько-культурний діяч Лазар Баранович у листі до свого учня Симеона Полоцького писав, що козацтво необхідне для національної культури як шипи для троянд, а без цієї колючості не могло б залишитися нічого доброго. У цілому ж ставлення до козацтва змінювалося на гірше під враженням від підбурюваного ззовні розбрату між козацькими ватажками, нездатності гетьманів проводити самостійну політику, постійного переписування Переяславських статей, підтримки деякими гетьманами ініційованих московськими урядовцями антиукраїнських заходів. Серед таких поступок московському абсолютизму особливо болюче сприймалися &quo ;закликання&quo ; до українських міст московських воєвод гетьманом І. Брюховецьким (1665), а також відверте сприяння гетьмана І. Самойловича суперечному нормам церковного права і цілком ворожому інтересам українського духівництва підпорядкуванню Київської митрополії Московській патріархії (1686). Всередині самого козацтва відбувалися процеси соціальної диференціації, так що інтереси старшини все частіше суперечили інтересам простих козаків. Усе це в сукупності працювало на погіршення культурного клімату всередині українського суспільства, призводило до дезорганізації і партикуляризації культурного руху. Відносне покращення культурної ситуації відбулося лише за гетьманування Івана Мазепи (1687-1709). Хочу зупинитися детальніше на постаті цього гетьмана. (Інформацію взято із статті Д.Наливайка &quo ;Мазепа в європейській літературі 18-19 ст.: історія та міф&quo ;.
З усіх діячів української історії найбільший розголос в Європі отримав, безперечно, гетьман Мазепа. Існує багатющий матеріал, який свідчить про велику популярність його в європейській літературі, історіографії, живописі, музиці, театральному мистецтві, &quo ;поп-арті&quo ; тощо. Цей матеріал дуже різнорідний, але зрештою він поділяється на дві категорії - на історію Мазепи та міф Мазепи, звичайно, з пам'ятками проміжного характеру. У біографії Мазепи є дві події, різномасштабні й різнозначущі, які, однак, виявилися однаково притягальними як для &quo ;високої культури&quo ;, так і для масової. Перша - це роман молодості із заміжньою жінкою. Згодом ця побутова пригода обросла домислами й перетворилася на легенду про те, як Мазепа, прив'язаний після викриття зв'язку до спини дикого коня, нісся степами України та про його подальше возвеличення. Поява цієї легенди стала можливою тільки тому, що відбулася друга подія, масштабна й резонансна акція Мазепи - спроба звільнити Україну від російського панування за допомогою шведів і трагічна її розв'язка. На першій події засновується міф про Мазепу (але з неодмінним виходом чи проекцією - на другу), який творився в основному літературою та мистецтвом різних європейських країн, на другій - історіографія та лише почасти література й мистецтво. Звичайно, між ними існували взаємозв'язки та взаємовпливи, що в різних формах і співвідношеннях проявляється в конкретних явищах історії та художньої літератури. Повідомлення про Мазепу та його дії з'являються на Заході вже на самому початку XVIII ст. у зв'язку з Північною війною, в якій брало участь очолюване ним українське козацьке військо. Особливо великий розголос на Заході викликали дії Мазепи в 1708-1709 рр., його перехід на бік шведів і подальші драматичні події. Вони висвітлювалися в часописах і &quo ;летючих листках&quo ; різних країн, у реляціях дипломатів і резидентів, а через певний час у публікаціях мемуарів, щоденників, листів очевидців та учасників подій і, нарешті, в історичних працях. В &quo ;Історії Карла XII&quo ; Вольтер також розповів про незвичайну пригоду молодого Мазепи, яка згодом набула значного розголосу й популярності в літературі та мистецтві: &quo ;Він народився в Подільському воєводстві; виховувався як паж Яна Казиміра, при дворі якого набув певної обізнаності в красному письменстві. Коли було викрито любовний зв'язок, що він мав із дружиною одного польського магната, розгніваний чоловік звелів прив'язати його, зовсім голого, до дикого коня і відпустити в такому стані на всі чотири сторони. Кінь, приведений з України, примчав Мазепу туди, напівмертвого від утоми й голоду. Місцеві селяни виходили його. Він довго лишався серед них і через певний час відзначився в багатьох походах проти татар. Вищість в освіті забезпечила йому велику повагу серед козаків; його репутація, що зростала з дня на день, спонукала царя призначити Мазепу гетьманом&quo ;. Ця легенда про Мазепу зародилася в Польщі й, найімовірніше, була завезена до Франції з двором короля Станіслава Лещинського, ставленика шведів, який після їх поразки змушений був емігрувати.
Очевидно, виникла вона на ґрунті побутової події, яка в польській мемуаристиці розповідається в кількох версіях. Найвідоміша з них подається в мемуарах Я. Пассека, польського літератора кінця XVII ст. Згідно з нею Мазепа, перебуваючи у своєму маєтку на Волині, мав любовний зв'язок із дружиною одного шляхтича, був ним викритий і незвичайно покараний: його прив'язали до спини коня й відпустили в поле. Але це був не дикий кінь, приведений із степів, а кінь самого Мазепи, і поніс він його не в степи, а в його ж маєток, розташований неподалік. Мемуари Пассека опубліковані лише в 20-30-х роках XIX ст., а до того вони поширювалися в Польщі в списках. Вольтер роздобув один із них, що належав Станіславу Лещинському, і той у листі підтвердив факти, які стосуються Мазепи. Після цього Вольтер вмістив історію в книжці, внісши доповнення, яке виявилося надзвичайно істотним, - про дикого коня, який примчав Мазепу на береги Дніпра. Це доповнення зробило банальну історію з життя молодого Мазепи неймовірною і водночас перевело її зі сфери побутової у сферу міфопоетичну. У свою чергу, міфопоетичний потенціал, що з'явився в розповіді, блискуче реалізував уже в добу романтизму Байрон - у поемі &quo ;Мазепа&quo ;. У сучасному літературознавстві ця поема розглядається як твір, що започаткував &quo ;міф Мазепи&quo ;, який згодом ампліфікувався в численних інтерпретаціях і трансформаціях як елітарної, так і масової культури. Після 1709 р. попри те, що більшість українців не підтримали переходу І.Мазепи на бік Карла XII і зробили величезний внесок у перемогу над шведами, настав період повільного, але невпинного і цілеспрямованого пригнічення розвитку національної культури на підпорядкованих Московському царству (з 1721 р. - Російській імперії) українських землях. Цей процес супроводжувався активним залученням кращих культурних сил України до державно-культурного будівництва в Росії, внаслідок чого вони значно збагатили російську культуру найчастіше за рахунок зубожіння культури власне української. На Правобережжі, Волині, в Галичині, на Закарпатті та Буковині умови для розвитку культури були ще гіршими. Якщо на Лівобережжі культурний рух лише дещо віддалився від тогочасного європейського контексту, то Правобережна і Західна Україна у підсумку майже повністю втратила імпульс національно-культурного будівництва, отриманий від попередньої доби. Запустілі внаслідок невпинних воєн Поділля і Правобережжя за Бахчисарайською угодою 1681 р. мали відійти до Оттоманської Порти. Козацтво на підпорядкованих Речі Посполитій землях то скасовується, то відновлюється, однак уже в 1699 р. скасовується остаточно. Православні церковні ієрархи на землях Речі Посполитої вважають за краще підпорядковуватися римському папі, ніж московському патріарху і вже з кінця XVII ст. разом з усією паствою один за одним пристають до унії. Українська культура пригнічувалася, процеси полонізації посилювалися. Однак і за цих важких умов українська культура дала низку непересічних надбань у різних галузях мистецтва, літератури, філософії, науки і освіти, які можуть бути предметом національної гордості українців.
В нашй мпер укранець не може почувати себе приниженим, зневаженим. Навпаки, московська наця, якй волею дол належить культурне панування в мпер, повинна взяти за сво вс укранськ нацональн традиц, сторичн символи з гетьманом ¶. Мазепою разом»[700]. В цьому поляга розум москвина: не хоче навть федерац, а вимага повного панування Московщини культурного, господарчого, полтичного. Жорсток факти змусили його визнати, що «несила нкому вбити» Украну, вн радить «зробити московськими укранськ нацональн традиц», щоб укранська культура стала одною з форм «общерусской» (московсько) культури. Ц його поради здйсню московська «демократя» в СРСР вже пвстолття безоглядно жорстоко, вогнем мечем, мльйонами укранських смертей. «ґднондлмц» Г. Федотов писав це 1930 року. Та герочна боротьба Органзац Укранських Нацоналств (ОУН) Укрансько Повстансько Арм (УПА) за Укранську Самостйну Державу вдкрили йому оч, вже в 1943-му вн писав: «Серед нацоналзмв, що тепер так дуже набирають сили, особливо трагчна доля нацоналзму московського
1. Українська культура першої половини ХІХ століття
2. Культура України в ХІV–першій половині ХVІІ століття
3. Культурно-національний рух в українських землях в XVI-XVII століттях
4. Українська національна революція середини ХVІІ ст. Становлення української державності
5. Літературно–теоретичне мислення в київських поетиках XVII – першої половини XVIII століття
9. Українська література 19 століття
10. Економічне становище в Україні в 50-60-х роках ХХ століття
11. Українські благодійники та меценати кінця ХІХ – початку ХХ століття
12. Державно-правовий розвиток Німеччини другої половини XIX століття
15. Підготовка авіаційних спеціалістів навчальних закладів України у 70-80 рр. ХХ століття
16. Побут міського населення наддніпрянської України в 1950-80-х рр. ХХ століття
Рюкзачок дошкольный "Щенячий патруль", 23х19х8 см. 
Набор посуды "Щенячий патруль", 3 предмета. 
Кукла-балерина. 17. Польська шляхта другої половини XIX століття
18. Соціально-економічні причини першої хвилі української еміграції кінця XIX - початку XX століття
20. Чеська національна меншина в Україні в 20-30-ті роки ХХ століття
21. Культура України в кінці XVI–на початку XVII століття
25. Виникнення і розвиток психології релігії у другій половині XIX—початку XX століття
26. Академічна філософія в Україні кінця ХІХ - початку ХХ століття
27. Наукова культура у вітчизняній філософії другої половини ХХ століття
28. Розвиток етичних знань в Україні у середині XVII – XVIII століття
29. Дворянська історіографія в Росії у другій половині XVIII столітті
31. Політизація національного руху в першій половині ХІХ століття
Форма разъемная Regent "Easy" круглая, 22x7 см. 
Настольная игра "Обманщик". 
Стиральный порошок "Burti Color" для цветных вещей, 1,5 килограмм. 33. Українські землі у складі Литви і Польщі (середина XIV – перша половина XVII ст.)
34. Українська національна кухня
35. Українська культура XIX-XX ст.
36. Українська культура ХХ ст.
37. Мир, стабільність і законність у першій половині ХХІ століття
41. Порівняльна характеристика система освіти України та Південної Кореї укр
42. Національна депозитарна система в Україні
44. Національний банк України та особливості його функціонування
45. Функції Національного банку України
47. Національна депозитарна система України
48. Адміністративне судочинство: концептуальні підходи українських вчених періоду незалежності України
Комплект детского постельного белья "Пираты". 
Терка для моркови "по-корейски" Regent "Linea Presto". 
Карандаши цветные "Triangle", 12 цветов. 49. Розробка системи електронних міжбанківських переказів Національного банку України
50. Братський рух і поширення гуманітарних ідей в Україні XVI–XVII ст.
51. Внешняя политика России во второй половине 18 века
52. Зовнішня політика Речі Посполитої в другій половині XVI ст. – першій половині XVII ст.
53. Країни Західної Європи (1945 р. - початок ХХІ століття)
57. Передумови третьої хвилі української еміграції. Особливості поселення українців у Канаді
58. Політичне та соціально-економічне становище українських земель у XVI-XVII ст.
59. Сільські ради національних меншин в Україні в 20-ті роки ХХ ст.
60. Соціально-економічний розвиток України у XVII ст.
62. Українське національне відродження ХІХ ст.
63. Формування українського національного руху
64. Чехословаччина у 30- х рр. ХХ століття
Овощерезка ручная "SUPER KRISTAL Nicer-Dicer" (арт. 2295). 
Столик универсальный "Раскладушка". 
Простыня на резинке "Лимон", 90x200 см. 65. Бертольд Брехт і німецький театр ХХ століття
67. Розвиток реклами в Західній Європі і США до ХХ століття
68. Срібне століття
69. Вклади культури і мистецтва XX століття у світову цивілізацію
73. Американські вчені ХХ століття в галузі трудових відносин і управління персоналом
74. Молодіжні організації в Україні. Чи впливають вони на українську молодь?
76. Традиції та новаторство у зарубіжній музичній культурі ХХ століття
77. Дослідження сучасного стану статусу національних меншин в України
78. Проблема національних меншин України у внутрішній політиці центральної ради
79. Психоаналіз - один з найважливіших і дискусійних напрямів ХХ століття
80. Теорії розвиненого індустріального суспільства середини XX століття
Тонкие смываемые фломастеры "Супер чисто", 8 штук. 
Сумка-транспортный чехол Baby care "TravelBag" для колясок "Книжка". 
Шкатулка музыкальная "Сердце", 20x19x8 см, арт. 24804. 81. Національно-культурне відродження українців Донбасу в 1989-2009 рр.
82. Формування духовної культури особистості на порозі ХХІ століття
83. Аналіз динаміки та структури національних заощаджень в Україні
84. Малий бізнес України в розвиткові національної економіки
85. Українські національні моральні цінності та їх місце у діловому спілкуванні
89. Феадальныя павіннасці сялян другой паловы XVI-XVII ст.
90. Украинская культура первой половины ХІХ столетия
91. Рок как явление западной культуры второй половины ХХ века
92. Господарство України на рубежі 18-19 столітть
93. Боротьба царизму проти українофільства у другій половині ХІХ ст.
94. Культура України другої половини XVIІ-XVIII ст.
95. Розвиток української культури та мистецтва у другій половині XIX ст.
96. Суспільно-політичне життя України у другій половині 40-50-тих років
Именная кружка с надписью "Любимая мама". 
Копилка-раскраска "Лисенок". 
Бумага чертежная, А4, 100 листов. 97. Українські землі у другій половині ХVІІІ ст.
98. Скульптура України в другій половині XVII-XVIII ст.
99. Українська література XI—XII століть
100. Філософія України другої половини ХІХ - поч. ХХ ст
Совок №5. 
