![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Педагогічні умови соціалізації студентів засобами культури мовлення |
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М.П. ДРАГОМАНОВА АЛЕКСЄЄВА-ВОВК Марія Ігорівна УДК 378.014.553 ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ СТУДЕНТІВ ЗАСОБАМИ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ 13.00.05 – соціальна педагогіка АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук Київ – 2008 Дисертацією є рукопис. Робота виконана в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна, Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор НЕЧЕПОРЕНКО Лідія Сергіївна, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, завідувач кафедри педагогіки. Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор ПАЩЕНКО Дмитро Іванович, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, завідувач кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої освіти; кандидат педагогічних наук, доцент ШТЕПА Олена Григорівна, Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, доцент кафедри педагогічної майстерності. Захист відбудеться «15» травня 2008 р. о 16.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.053.09 у Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова за адресою: 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9). Автореферат розісланий « 14 » квітня 2008 р. Учений секретар спеціалізованої вченої ради Ж.В. Петрочко ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми. Проблема соціалізації студентів у сучасних умовах надзвичайно значуща, насамперед, у зв'язку зі зростаючими вимогами до формування активної творчої особистості, здатної знайти власне місце в житті, самовизначитися та реалізувати себе. Проблеми соціалізації молоді перебували в полі зору дослідників із початку ХХ століття. У витоків розвитку теорій соціалізації стояли Г. Тард, Г. Гіддінгс, Г. Лебон, Е. Дюркгейм, М. Моса, М. Бугле, Т. Парсонс та ін. Велике значення для дослідження даного феномена мали праці українських та російських учених, здійснені у напрямі соціально-педагогічного вивчення соціалізації: В. Бочарова, Ю. Василькова, О. Газман, Н. Лавриченко, І. Звєрєва, Н. Заверико, А. Мудрик, Л. Новикова, Д. Пащенко та ін. Проблеми соціалізації в сучасному українському суспільстві пов'язані із трьома обставинами: 1) зміною (руйнуванням) системи цінностей, у результаті чого старше покоління не завжди може підготувати молодь до життя в нових умовах; 2) корінною й дуже швидкою зміною соціальної структури суспільства; 3) ослабленням системи формального й неформального соціального контролю як фактора соціалізації. Розв’язання завдань соціалізації особистості через її навчання, виховання, формування адаптивних умінь і навичок – основне призначення соціальної педагогіки. У цьому контексті вагомими є дослідження таких українських учених, як В. Андрущенка, І. Беха, М. Євтуха, А. Капської, Л. Міщик, Л. Савенкової, М. Лукашевича, Л. Нечепоренко, Т. Колодько, М. Михальченко, О. Сидоренка та ін. Необхідною складовою соціалізації особистості майже в усіх країнах світу є освіта.
Водночас успіхи сучасної освіти, й особливо вищої, обумовлюються не тільки обсягом знань, умінь і навичок людини, але й її здатністю добувати й використовувати нові знання у нових умовах. Важливо, наскільки студент як суб’єкт соціалізації, самостійний в інформаційному просторі, який рівень його соціальної компетентності, як швидко він вибирає ту сферу діяльності, у якій зможе досягти високого професіоналізму. Молодь і студентство як особливу соціально-демографічну групу різнобічно досліджує ряд вчених: Л. Аза, Б. Ананьєв, Н. Бегека, А. Дмитрієв, Б. Зав'ялов, Г.Овчаренко, О. Лешер, В. Лісовський, А. Кущак, Н. Кирилова, С. Савченко, Д. Пащенко та ін. Одним із мобільних чинників, спроможних ефективно впливати на сучасних студентів, є мовлення. Питання щодо об’єктивної потреби й можливості формування у студентів цього важливого компонента їхньої педагогічної майстерності стало об’єктом науково-творчих пошуків Д. Бараник, О. Бєляєва, Л. Виготського, А. Годлевської, І. Зимньої, А. Капської, О. Кретової, Р. Короткової, Л. Паламар, В. Пасинок, А. Первушиної, В. Поторацької, Г. Сагач, Л. Струганець, О. Штепи та ін. Проте відчувається дефіцит спеціальних досліджень, які б розкривали механізми розробки та впровадження спеціальної системи педагогічної взаємодії, різних факторів оптимізації процесу соціалізації студентів засобами культури мовлення. Недостатня розробленість даної проблеми в педагогічній теорії та практиці, необхідність використання культури мовлення у професійній діяльності зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Педагогічні умови соціалізації студентів засобами культури мовлення”. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до теми науково-дослідницької роботи кафедри педагогіки Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна “Сучасні педагогічні технології формування особистості в освітньому процесі” (державний реєстраційний номер № 0106U003127) і державної програми «Культура виховання». Тема дисертації затверджена кафедрою педагогіки Харківського національного університету (протокол № 3 від 03.10.2005) і вченою радою факультету психології (протокол № 11 від 21.10.2005) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки й психології АПН України (протокол № 7 від 26.09.2006). Об’єкт дослідження – соціалізація студентів вищих навчальних закладів. Предмет дослідження – зміст педагогічних умов соціалізації студентів вищих навчальних закладів засобами культури мовлення. Мета дослідження – обґрунтувати модель науково-методичного забезпечення соціалізації студентів вищих навчальних закладів засобами культури мовлення та експериментально перевірити її ефективність. Гіпотеза – соціалізація студентів вищих навчальних закладів засобами культури мовлення буде ефективною, у разі розробки моделі науково-методичного забезпечення цього процесу, що передбачає реалізацію певних педагогічних умов (соціальної спрямованості викладання спеціального курсу «Культура мовлення»; використання художньої, релігійної, наукової, епістолярної, історико-документальної літератури у процесі вивчення вказаного курсу; застосування монологічних та діалогічних форм мовленнєвої діяльності під час оволодіння культурою мовлення в межах програми позанавчальної діяльності; формування у студентів умінь у галузі ділового спілкування).
Відповідно до мети й гіпотези визначено такі завдання дослідження: Проаналізувати та уточнити сутність базових понять дослідження («соціалізація», «культура мовлення», «мовленнєва діяльність», «культура мовленнєвого спілкування»). Виявити роль, функції та комунікативні якості культури мовлення у процесі соціалізації особистості студента. Визначити та охарактеризувати педагогічні умови соціалізації студентів засобами культури мовлення. Обґрунтувати критерії та рівні соціалізованості студентів засобами культури мовлення. Реалізувати модель науково-методичного забезпечення соціалізації студентів засобами культури мовлення та експериментально перевірити її ефективність. Методологічною основою дослідження є теорія наукового пізнання; філософські й педагогічні положення про комплексний підхід до вивчення проблем формування особистості, про сутність, природу, функції та роль спілкування в життєдіяльності людини; принципи науковості, об'єктивізму, професійної спрямованості навчання у вищій школі; Закон України “Про освіту”, Національна доктрина розвитку освіти в Україні, Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття), концепція перебудови освіти в умовах відродження спрямована на різнобічний розвиток особистості та її мовленнєвої культури. Теоретичну основу дослідження становлять наукові праці, які розкривають: соціально-педагогічні закономірності формування особистості (І. Звєрєва, Н. Заверико, А. Капська, Л. Коваль, Г. Лактіонова, Л. Міщик, С. Харченко та ін.); закономірності розвитку особистості під впливом соціального середовища і виховання (О. Асмолов, І. Бех, Л. Виготський, П. Гальперін, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, Д. Фельдштейн та ін.); загальні положення соціалізації (Г. Андрєєва, Н. Андрєєнкова, Ю. Істратов, І. Кон, О. Кущак, Н. Лавриченко, М. Лукашевич, В. Москаленко, А. Мудрик, В. Петрищев та ін.); окремі прояви процесу соціалізації (О. Белінська, А. Волохов, Н. Голованова, Л. Єршова, Ю.Загородній, В. Схало, О. Кодатенко, Н. Срєбна, Т. Стефаненко); особливості соціалізації студентської молоді (Ж. Баб'як, Ю. Загородній, А. Мудрик, Г. Овчаренко, С. Савченко, С. Шашенко); системний підхід до професійного становлення особистості (А. Бодальов, І. Зязюн, А. Капська, М. Кузьмін, В. Ледньов, І. Лернер); психолого-педагогічні основи мовленнєвої культури та механізми її формування (В. Антоненко-Давидович, Н. Бабич, Б. Буяльський, Г. Винокур, Н. Жигилій, В. Кан-Калик, Л. Коваль, Г. Лондерт, Л. Савенкова, Г. Сагач, О. Штепа та ін.); специфіку творчого використання інформації про феномен мови й мовлення (Л. 3індер, Ф. де Сосюр, О. Смирницький, А.Супрун, Т. Ломтєв, С. Семчинський, Л. Щерба та ін.); концепцію визначення спілкування як виду людської діяльності (Н. Кузьміна, О. Леонтьєв, М. Лісіна, В. Панферов, В. Соковнін, О. Щербаков); єдність свідомості й активності суб'єкта у процесі діяльності та спілкування (М. Алексєєва, Г. Балл, О. Киричук, В. Татенко, Н. Чепелева) тощо. Для вирішення поставлених у дослідженні завдань, перевірки сформульованої гіпотези використовувався комплекс методів дослідження: теоретичні: аналіз філософської, соціологічної, психологічної та педагогічної літератури, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення, теоретичне моделювання для обґрунтування вихідних положень дослідження, виявлення сутнісних особливостей культури мовлення й мовленнєвої діяльності особистості з позиції її адаптації до навколишнього світу, соціалізації; емпіричні: анкетування, спостереження, аналіз письмових робіт, методи статистичної обробки експериментальних даних для обґрунтування та визначення критеріїв та рівнів соціалізованості студентів засобами культури мовлення; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний) використовувався для впровадження розроблених педагогічних умов соціалізації студентів засобами культури мовлення та визначення їх ефективності.
Розпочався період тривалої і нерівної боротьби ЗУНР за свою незалежність. Головні польські підпільні організації мали значні можливості щодо проведення розвідувальних та інших спеціальних заходів проти українських повстанців. Так, "поштовий" відділ штабу ПОВ займався збором таємної інформації через перлюстрацію державних документів власною агентурою серед поштових чиновників. З ПОВ активно співробітничали такі конспіративні організації, як "Союз самостійної молоді" та "Вольносць", котра мала свої таємні джерела інформації в ряді військових частин краю. У ПКВ були сильні позиції серед скаутського руху і в організації студентів-бойовиків "Страж академіцкі" [518]. У розвідувальному забезпеченні дій польської сторони активно використовувалося місцеве населення. Для збору потрібної інформації залучалися підлітки, жінки, робітники. Вони чудово знали місто (на відміну від вояків-українців, котрі були мобілізовані з інших місцевостей і лише несли службу у Львові). Мешканці Львова - поляки стежили за розташуванням і діями українських загонів і своєчасно інформували своє командування
1. Релігійне виховання підлітків з особливими потребами як умова успішної соціалізації
3. Соціалізація особистості в процесі художньо-естетичної діяльності
4. Інтеракційні механізми соціалізації учнів середньої школи України
5. Соціалізація індивіда. Девіантне поводження
9. Польський соціалістичний рух на Правобережній Україні (ІІ пол. ХІХ-поч. ХХ ст.)
10. Форсована індустріалізація в Україні: мета, планування, методи проведення, джерела, наслідки
11. Міжнародний поділ праці та міжнародна спеціалізація виробництва
12. Управління інтелектуальною власністю та її комерціалізація в університетах і дослідницьких центрах
13. Розвивальний потенціал бесіди як методу навчання у сучасній початковій школі
14. Соціалістична Ліга Нового Сходу
15. Формування творчого потенціалу у студентів 1–4 курсу
16. Соціологія молоді як галузь соціологічної науки
17. Спільне й відмінне в консервативних, ліберальних і соціалістичних моделях суспільного устрою
20. Соціально-духовні основи культури класицизму
21. Взаємозвязок соціальної роботи з педагогікою, історією та соціальною політикою
25. Економіка соціальної орієнтації та проблеми її формування в постсоціалістичних країнах
26. Комічне як соціокультурна реальність
28. Демократія як соціальне явище
29. Пенсійне право як складова права соціального забезпечення
30. Соціальна політика як складова демократичного розвитку суспільства
32. Використання краєзнавчого матеріалу як мотиваційного засобу у навчанні французької мови
33. Українська діаспора як історичне і соціально-політичне явище
34. Організація спеціалізованого цеху з виробництва м’ясних напівфабрикатів
35. Культура як підґрунтя гармонізації протиріч між людиною і природою
36. Соціологія культури як галузь соціології та культурознавча наука
41. Глобалізація і процеси соціального розвитку
44. Оперативно-тактичні плани та бюджети як інструменти реалізації стратегічних планів і програм
45. Соціальна психологія організацій
46. Соціально-трудові відносини як система
47. Сучасне розуміння держави як соціального партнера
50. Методи та форми активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів
51. Організація навчання обдарованих студентів у вищих технічних навчальних закладах Німеччини
53. Самостійна робота як засіб активізації пізнавальної діяльності молодших школярів
57. Соціальна психологія як наука
58. Соціально - психологічний тренінг як засіб активного впливу
59. Соціально-психологічний клімат в колективі та шляхи його оптимізації
60. Вплив емоційного благополуччя студентів на засвоєння навчального матеріалу
61. Роль релігії як соціального інституту в розвитку суспільства
62. Алкоголізм і наркоманія як соціально-педагогічна проблема
63. Бідність як соціальна проблема
64. Вплив соціальної роботи на оптимізацію емоційної атмосфери в неблагополучних сім’ях
65. Групи самодопомоги як інноваційна форма соціальної роботи
66. Державні й недержавні організації в системі соціального захисту населення. Закордонний досвід
67. Культура як соціальне явище
68. Основні засади організації соціальної роботи з дітьми-інвалідами
69. Розвиток освіти як напрям соціальної політики
73. Соціологія як соціальна система
74. Трудова поведінка як форма реалізації особистих здібностей особистості
75. Молодь як об’єкт соціальної роботи
76. Організаційні аспекти соціальної роботи
77. Освіта як соціокультурний феномен
78. Соціокультурний діалог в умовах глобалізації і мусульманського "ренесансу"
79. Податок з доходів фізичних осіб (на матеріалах ДПІ у Святошинському районі м. Києва)
80. Корпорація як форма організації сучасної фірми
81. Підприємство як основний суб’єкт реалізації нововведень
82. Фінансовий потенціал як складова економічного потенціалу підприємства
83. Фіскальна політика як інструмент стабілізації
85. Экономические, социальные и культурные права (Економічні, соціальні та культурні права)
90. Поэты второй половины XIX века, Яков Петрович Полонский
91. Монгольские гос-ва на территории России в 12-16вв.
92. Программа контроля знаний студентов по дисциплине ЭРМ и РК в процессе учебы
94. Создание и описание базы данных "СТУДЕНТЫ" (Отчет по курсу "Базы данных")
95. Обработка данных о студентах
96. Методические указания по курсу "Математика" для студентов I курса исторического факультета
97. Методическая разработка по практическому занятию для студентов лечебного факультета
98. Журналистское расследование. Гибель ЯК-40 и Артема Боровика
99. Научно-исследовательская работа студентов и пути ее совершенствования