![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Грошово-кредитна політика держави |
Тема контрольної роботи: „Грошово-кредитна політика держави” План1. Мета, завдання та інструменти грошово-кредитної політики держави 2. Зарубіжний досвід проведення грошово-кредитної політики держави 3. Національний банк України як головний інструмент проведення грошово-кредитної політики держави Список використаної літератури 1. Мета, завдання та інструменти грошово-кредитної політики державиОсновною метою проведення грошово-кредитної політики держави є реалізація системи заходів у сферах грошового обігу та кредиту, спрямованих на регулювання економічного зростання, стримування інфляції, забезпечення зайнятості та вирівнювання платіжного балансу. Грошово-кредитна політика є оперативним і гнучким доповненням політики бюджетної. Світова практика свідчить, що за її допомогою держава впливає на грошову масу та відсоткові ставки, а вони, відповідно, - на споживчий та інвестиційний попит. Грошово-кредитна політика ґрунтується на принципах монетаризму і має низку переваг над фіскальною політикою. Негативні моменти полягають у тому, що ця політика непрямо впливає на комерційні банки з метою регулювання динаміки пропозиції грошей, а тому не може безпосередньо змусити їх зменшувати чи збільшувати кредити. Цілі грошово-кредитної політики визначаються залежно від рівня розвитку економічних взаємовідносин у державі. їх можна поділити на три групи: стратегічні, проміжні, тактичні. Стратегічні - це ключові цілі в загальнодержавній економічній політиці: зростання зайнятості, збалансування платіжного балансу, зростання виробництва, забезпечення стабільності цін і т. ін. Проміжні цілі грошово-кредитної політики - це зміни в певних економічних процесах, які мають сприяти досягненню стратегічних цілей. Так, якщо метою загальнодержавної економічної політики визначено економічне зростання при скороченні безробіття, то проміжною метою в цьому разі має бути пожвавлення економічної кон'юнктури. Проміжні цілі доповнюють стратегічні та конкретизують їх. Особливістю проміжних цілей є їхня дія протягом тривалого періоду, впродовж якого може бути доведено їхню ефективність. Наприклад, активізація кон'юнктури ринку шляхом зростання грошової маси або зниження відсоткових ставок у короткостроковому періоді можуть спричинити зростання попиту й цін і лише за умови, що ці заходи активізують інвестиційні процеси, зростання виробництва. Можливо також забезпечити збільшення пропозиції, що, в свою чергу, має зупинити зростання цін і стабілізувати їх, але для цього необхідно тривалий період часу. Тактичні цілі полягають у регулюванні ключових економічних змінних через банківську систему на основі управління грошовою масою, відсотковою ставкою, валютним курсом тощо і забезпечують досягнення проміжних цілей. Основними ознаками тактичних цілей є короткостроковість їхньої дії, реалізація їх виключно оперативними заходами центрального банку та багатоаспектність. Ці особливості значно ускладнюють вибір методів та механізмів реалізації тактичних цілей грошово-кредитної політики держави. Якщо зміна грошової маси впливає на зміну сукупного попиту і макроекономічні показники, то зміни відсоткової ставки та валютного курсу можуть вплинути не тільки на сукупний попит, а й на інтереси окремих економічних суб'єктів і зумовити суттєві структурні зміни в економіці.
У зв'язку з цим виконання основних регулятивних завдань залежить від правильного поєднання тактичних цілей. Наприклад, через зміну відсоткової ставки та валютного курсу можна нейтралізувати інфляційний тиск від зростання грошової маси в обігу. У XIX ст. в умовах золотого стандарту коригування внутрішніх товарних цін і валютних курсів відбувалося автоматично шляхом переміщення золота й короткострокових капіталів між окремими країнами, а всередині країни емісія грошей регулювалася золотим запасом центрального банку. Тому серед методів грошово-кредитного регулювання переважала облікова політика, спрямована на стримування відпливу золота за межі країни. У 20-30-х роках XX ст. грошово-кредитна політика була зосереджена на внутрішніх господарських проблемах окремих країн. У зв'язку з переходом від золотого монометалізму до системи нерозмінних кредитних грошей значно зросла можливість центральних банків впливати на емісію грошей та експансію банківського кредиту, що й дало поштовх розвитку монетарних теорій економічних циклів. В основу реалізації грошово-кредитної політики багатьох країн було покладено так званий принцип компенсаційного регулювання, який базується на поєднанні двох протилежних комплексів заходів, що застосовуються на різних фазах економічного циклу. Це політика грошово-кредитної рестрикції (політика &quo ;дорогих грошей&quo ;), яка полягає в обмеженні кредитних операцій, підвищенні відсоткових ставок, зменшенні грошової маси в обігу тощо, та політика грошово-кредитної експансії (політика &quo ;дешевих грошей&quo ;), що ґрунтується на використанні тих же засобів, але протилежного спрямування (зниження відсоткових ставок, стимулювання кредитних операцій, зниження норм обов'язкового резервування, купівля центральним банком у комерційних банків державних цінних паперів тощо). Перший комплекс заходів застосовують з метою зниження попиту на гроші у фазі пожвавлення, а другий - з метою підвищення попиту на гроші в кризовій фазі економічного циклу. Вибір методів та інструментів грошово-кредитної політики має бути прерогативою центрального банку, тобто відмінність стратегічних і проміжних цілей грошово-кредитної політики від тактичних має полягати в тому, що тактичні цілі реалізує саме центральний банк держави. Для прикладу розглянемо практику грошово-кредитного регулювання в США. Федеральна Резервна Система США визначає шість основних цілей проведення грошово-кредитної політики: високий рівень зайнятості; економічне зростання; стабільність цін; стабільність відсоткових ставок; стабільність на фінансових ринках; стабільність на валютних ринках. Кожна з цих цілей є дуже важливою для суспільства, а тому владні структури ставлять перед собою завдання реалізувати їх максимально повно. Але за допомогою лише грошово-кредитної політики одночасно досягти всіх цілей неможливо. Високий рівень зайнятості бажаний, але яка межа цього рівня? За якого рівня можна сказати, що економіка працює в умовах повної зайнятості? Чи можна розглядати це явище за умови, що безробіття дорівнює нулю? Однозначну відповідь на ці запитання дати дуже складно.
Метою високого рівня зайнятості має бути рівень безробіття, що перевищує нуль, але дорівнює пропозиції на працю і відповідає зайнятості, за якої попит на працю дорівнює пропозиції праці. Такий рівень в економічних колах називають природним рівнем безробіття. Економічне зростання дуже тісно пов'язане з метою забезпечення високого рівня зайнятості, тому що підприємства більш інтенсивно вкладають кошти в інвестиції для підвищення продуктивності праці. Тобто, якщо рівень безробіття низький, спостерігається економічне зростання. Економічне зростання можна забезпечити й політикою прямого заохочення суб'єктів господарювання здійснювати інвестиції або заохочення людей заощаджувати, що дає можливість підприємствам збільшувати кошти для вкладень. Так, наприклад, політика Р. Рейгана була побудована на економічній концепції пропозиції, спрямованій на прискорення економічного зростання через створення сприятливого податкового середовища для підприємств, що здійснили інвестиції в обладнання, устаткування, модернізацію виробництва, і для середнього платника податків, щоб він міг більше заощаджувати. Зниження рівня оподаткування в Україні могло б забезпечити досягнення таких же результатів, а тому прийняття Податкового кодексу є невідкладним завданням. Стабільність цін бажана, тому що інфляція породжує стан невизначеності в економіці, ускладнює планування на майбутнє, може загострювати соціальну напруженість у суспільстві. Стабільність відсоткових ставок є важливим елементом розвитку економічних процесів, тому що різкі коливання відсоткових ставок можуть створювати невизначеність і не дають можливості здійснювати довгострокові інвестиції та розробляти прогнози розвитку. Стабільність фінансових ринків забезпечується стабільністю відсоткових ставок, тому що коливання їх створює велику напругу для фінансових інститутів. Підвищення відсоткових ставок призводить до втрат капіталу за довгостроковими облігаціями або навіть і до банкрутства фінансових організацій, що володіють такими цінними паперами. Стабільність на валютних ринках означає, що запобігання значним коливанням вартості національної валюти дає можливість суб'єктам ринку заздалегідь планувати купівлю або продаж товарів за кордоном, тобто ефективно вести експортно-імпортні операції, що згодом буде відображено в платіжному балансі країни. Незважаючи на те, що окремі цілі пов'язані між собою (висока зайнятість поєднується з економічним зростанням, стабільність відсоткових ставок зі стабільністю фінансових ринків тощо), не завжди таке поєднання можливе. Так, мета досягнення стабільності цін часто в короткостроковому періоді суперечить таким цілям, як стабільність відсоткових ставок та високий рівень зайнятості. Тому, здійснюючи грошово-кредитну політику, необхідно заздалегідь чітко визначити, яким чином більш ефективно можна поєднати реалізацію протилежних цілей з метою досягнення загальних позитивних результатів. Використання того чи іншого інструмента регулювання грошово-кредитного ринку (проведення грошово-кредитної політики) залежить від історичних традицій використання фінансових інструментів у державі, розвинутості ринкових відносин, наявності банківсько-фінансових установ, загальнодержавного стану економіки, врегульованості питань фіскальної політики й т.
Заради не приносяться жертви людською кровю, муками (чужими своми) у всх столттях московсько стор аж посьогодн. «Ми, москвини, вримо в державу, як у Бога, тому вважамо великим злочином сумнватися у прав держави робити все, що вона захоче»[163]. IX. ТВОРЧА ЯЛОВ¶СТЬ МОСКВИНА Московська людина ма слабку мозкову систему. Академк ¶. Павлов Московський народ не ма ан натяку на творчу здбнсть. Г. Успенський Московська наця не дала жодно творчо де. П. Чаадав ТВОРЧИЙ ДУХ Чому не кожна освчена людина може написати бодай слабенького врша чи створити хоч якусь мелодю? Чому з тисяч людей, що скнчили консерватор, лише десятки стають знаними композиторами? Чому серед десяткв тисяч професорв лише сотн справжнх науковцв, дослдникв, винахдникв? Чому серед сотень тисяч полтикв бачимо лише десятки великих державних мужв? Чому з мльйонв людей з унверситетською освтою мамо лише тисяч добрих письменникв? ¶ навпаки, чому багато генальних творцв свтово культури вийшли з нижчих верств суспльства, часто не маючи освти, не маючи якось допомоги? Звдки творц свтово культури одержували свою силу? Творча сила виявляться ще в дитинств
2. Грошово-кредитна політика Франції. Грошова система СРСР
5. Суть фінансової політики держави
9. Налогообложение на Украине (Система оподаткування в Українії податкова політика в сучасних умовах)
10. Економ. політика доби національно-визвольної р. (1917-1920рр..)
11. Національна політика СРСР в роки перебудови
12. Україна 20-х - початку 30-х років. Нова економічна політика. Голодомор 1921-1922 рр.
13. Податкова політика України
16. Центральний банк і монетарна політика
18. Державна регіональна економічна політика, її суть, мета та основні завдання
19. Роль міжнародних організацій системи ООН в управлінні економічною політикою
20. Функціонування грошово-кредитної системи в умовах трансформації економіки
21. Грошово-кредитні інструменти як засіб економічного зростання
25. Формування облікової політики підприємства
26. Регіональна економічна політика України й особливості регіонального розвитку
27. Концепція регіональної політики
28. Інтерполяція інструментів фіскальної політики на Державний бюджет України
29. Принципи розробки та оцінки державної політики України
30. Вищі державні службовці та політико-адміністративні стосунки
31. Бібліотека, як об’єкт цензурної політики на Україні в 20 ст.
32. Зовнішня політика Богдана Хмельницького: південний напрямок
33. Зовнішня політика Речі Посполитої в другій половині XVI ст. – першій половині XVII ст.
34. Культурні процеси на початку XX ст. в Україні крізь призму політики
35. Модель російської регіональної політики в XVI столітті
36. Німецька освітня політика на окупованій території України (1941–1944 рр.) в історіографії
37. Основні напрямки зовнішньої політики СРСР в 1933–1939 рр.
41. Царювання та політика Павла І
42. В’ячеслав Липинський – видатний український історик, політик, державний діяч
43. Аналіз товарної інноваційної політики заводу "АКВАІЗОЛ"
44. Аналіз товарної політики ВАТ "НВАТ ВНДІ Компресормаш"
45. Аналіз цінової політики підприємства на прикладі ТОВ "Медикор"
46. Маркетингова політика комунікацій
47. Маркетингова цінова політика
48. Товарна політика і комерційна діяльність
49. Удосконалення маркетингової політики на ПП "Конекс"
50. Формування маркетингової товарної політики підприємства (на прикладі ВАТ "Рівне-Льон")
51. Ціноутворення та цінова політика підприємства
52. Глобалізація сучасного світу – провідна тенденція світової політики
53. Державна політика стимулювання зайнятості
57. Розвиток регіональної та соціальної політики ЄС
58. Торговельна політика розвинутих країн
60. Кадрова політика
61. Кадрова політика організації
62. Державна політика в Україні
64. Етнонаціональні відносини й національна політика
65. Лобізм як явище сучасної політики
66. Міжнародна політика і світовий політичний процес
67. Політологія як наука і політика як суспільне явище
68. Політик і політичний режим
69. Політика США в умовах боротьби за українську державність в 1917-1923 роках
73. Взаємозвязок соціальної роботи з педагогікою, історією та соціальною політикою
74. Державна молодіжна політика на сучасному етапі
75. Розвиток освіти як напрям соціальної політики
77. Соціальна політика в Україні: основні напрями та протиріччя
78. Структура системи соціального захисту населення і політики України
80. Особливості проведення в життя митної політики
81. Проблема громадянської свободи у політико-правовій теорії Вольтера
82. Грошово-кредитна система Великобританії
83. Грошово-кредитна система США
84. Державне регулювання соціальної політики
85. Сутність бюджетної політики та аналіз її основних напрямків в сучасних умовах
89. Антиінфляційна державна політика
90. Державна політика розвитку малого та середнього підприємництва
91. Державне регулювання інвестиційної діяльності. Державна інноваційна політика
93. Нецінові фактори, недискреційна фіскальна політика, соціальний захист. Центральний банк України
94. Особливості інноваційної політики розвинених країн
95. Політико-правове середовище МЕВ в Україні
96. Фіскальна політика як засіб регулювання економіки