![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Охрана природы, Экология, Природопользование
Міжнародний організаційний механізм охорони навколишнього середовища |
Реферат: Міжнародний організаційний механізм охорони навколишнього середовища План Вступ 1. Міжнародний організаційний механізм охорони навколишнього середовища Висновок Література Вступ Під міжнародним організаційним механізмом охорони навколишнього середовища розуміють сукупність міжнародних органів і організацій, які виконують функції по забезпеченню виконання вимог міжнародного права навколишнього середовища й організації міжнародного екологічного співробітництва. За ознакою правового статусу ці органи і організації поділяють на міжурядові і неурядові, за географічним принципом — на глобальні і регіональні, за предметом діяльності — ті, що займаються усім комплексом екологічних питань, і ті, які мають справу з окремими природними ресурсами та об’єктами. Одні з цих органів і організацій спеціально утворені для охорони навколишнього середовища, інші виконують окремі екологічні функції поряд з іншими функціями. У цілому ж вони становлять систему міжнародних органів і організацій, зв’язаних між собою загальними метою і предметом діяльності. Провідна роль в організації міжнародного екологічного співробітництва належить Організації Об’єднаних Націй, її спеціалізованим органам та установам. Це співробітництво є складовою діяльності ООН по підтриманню миру і безпеки, розв’язанню актуальних економічних, соціальних та інших глобальних проблем. Екологічний напрям діяльності цієї авторитетної й універсальної міжнародної організації безпосередньо випливає зі Статуту ООН. Генеральна Асамблея ООН визначає основні напрями та принципи екологічної політики міжнародного співтовариства, скликає міжнародні конференції ООН з актуальних проблем охорони навколишнього середовища, розробляє рекомендації і проекти міжнародних конвенцій з відповідних питань, створює організаційні структури екологічного профілю, вживає інших заходів для розвитку багатостороннього і двостороннього співробітництва держав у екологічній сфері. 1. Міжнародний організаційний механізм охорони навколишнього середовища Відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 15 грудня 1972 р. і з урахуванням рекомендацій Стокгольмської конференції ООН з навколишнього середовища був утворений спеціальний міжурядовий орган — Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) зі штаб-квартирою у місті Найробі (Кенія). Вищим органом ЮНЕП є Рада керуючих, яка складається з представників 58 держав, які обираються Генеральною Асамблеєю ООН на чотири роки. Встановлено при цьому принцип справедливого географічного представництва: 16 — від Африки, 13 — від Азії, 6 — від Східної Європи, 10 — від Латинської Америки, 13 — від Західної Європи та інших країн. Рада періодично збирається на свої засідання для обговорення і вирішення найбільш важливих питань міжнародного співробітництва у галузі охорони навколишнього середовища (звіт про роботу ЮНЕП, план наступних дій, фінансування відповідних заходів тощо). Поточне управління діяльністю ЮНЕП здійснюють Виконавчий директор, якого обирає Генеральна Асамблея ООН на чотирирічний строк, та Кабінет постійних представників. Виконавчому Директору підпорядкований Секретаріат.
З 1997 р. діє також Комітет міністрів на вищому рівні у складі 36 осіб, підпорядкований Раді керуючих. Він здійснює функції нагляду за ефективністю та прозорістю діяльності Секретаріату. До структури ЮНЕП входить також Фонд навколишнього середовища для надання додаткової фінансової підтримки міжнародним екологічним заходам, які здійснюються у рамках ЮНЕП Формується на основі добровільних внесків країн — членів ЮНЕП і витрачається відповідно до рекомендацій ради керуючих. В організаційній діяльності ЮНЕП головними є чотири пріоритетні напрями: збирання, аналітична обробка і поширення інформації про стан навколишнього середовища у світі; формування завдань і стратегії здійснення програмних заходів у глобальному і регіональному масштабах, а також у масштабах окремих країн-ініціювання розробки і прийняття екологічних договорів та конвенцій; фінансування проектів і програм з Фонду навколишнього середовища. За час свого існування ЮНЕП здійснила комплекс важливих екологічних заходів глобального, регіонального і місцевого значення. Під її егідою створена Глобальна система моніторингу навколишнього середовища та її складові — Міжнародна довідкова система джерел інформації з навколишнього середовища та Міжнародний реєстр потенційно токсичних хімічних речовин. У 1995 р. започатковано проект — Глобальна екологічна перспектива — довгостроковий прогноз розвитку екологічної ситуації у світі. У сфері уваги ЮНЕП — міжнародні проблеми охорони навколишнього середовища у контексті концепції сталого розвитку, охорони і використання ресурсів Світового океану, опустелювання, збереження тропічних лісів та біологічного різноманіття, забезпечення належних санітарно-екологічних умов у містах та інших населених пунктах, боротьби зі стихійними лихами тощо. Надзвичайно важливою є програма регіонального екологічного співробітництва. У рамках цієї програми утворені регіональні представництва ЮНЕП у Женеві, Нью-Йорку, Бейруті, Бангкоку, Мехіко та Найробі. Через цю програму реалізуються основні проекти ЮНЕП у галузі екологічного співробітництва. Відповідно до рішення Ради керуючих у 1985 р. було започатковано утворення національних комітетів ЮНЕП. Український комітет співробітництва з ЮНЕП почав діяти у 1994 р. Нині такі комітети створено у багатьох країнах світу. Вони беруть участь у реалізації регіональних та інших програм екологічного співробітництва у рамках ЮНЕП. На процес розвитку міжнародного права навколишнього середовища ЮНЕП впливає головним чином двома способами. Перший з них полягає в ініціюванні прийняття конвенцій для розв’язання актуальних глобальних та регіональних екологічних проблем. Під егідою та за підтримки ЮНЕП розроблено понад 40 таких конвенцій, у тому числі більше 10 з питань охорони та використання регіональних морів, зокрема й Конвенція про охорону Чорного моря від забруднення. Другий спосіб полягає у координації діяльності секретаріатів міжнародних екологічних конвенцій. Він реалізується через спеціальну Програму екологічних конвенцій. Йдеться, зокрема, про Конвенцію про боротьбу з опустелюванням, Конвенцію про охорону озонового шару, Конвенцію про охорону біологічного різноманіття, Конвенцію про міжнародну торгівлю дикими видами флори і фауни, яким загрожує зникнення тощо.
Така координація досягається шляхом: визначення спільних елементів; сприяння співпраці на національному та міжнародному рівнях; участі у розробці планів та проектів реалізації цих конвенцій; підтримки національних дій, спрямованих на забезпечення виконання відповідних конвенцій, тощо. Про свою діяльність ЮНЕП щороку звітує перед Генеральною Асамблеєю ООН. Доповідь з цього приводу ЮНЕП подає через Економічну і соціальну раду ООН. Діяльність ЮНЕП, звичайно, не позбавлена недоліків. Серед них — надмірно ускладнена і забюрократизована структура цієї організації, недостатньо обґрунтоване визначення пріоритетних проектів і недостатній рівень їх фінансування, недоліки у контролі за реалізацією відповідних міжнародно-правових актів і екологічних заходів. Попри це, ЮНЕП займає провідне місце в міжнародному організаційному механізмі охорони навколишнього середовища. Вона є глобальним центром співробітництва держав, міжнародних органів та організацій у цій сфері. Важливу роль в охороні навколишнього середовища відіграють також інші спеціалізовані органи і установи ООН, які виконують екологічні функції. Серед них слід назвати насамперед ЮНЕСКО. Ця авторитетна міжнародна організація координує міжнародне співробітництво у галузі екологічної освіти і науки, самостійно здійснює ряд відповідних проектів та програм. Особливе значення У цьому мали рішення XVI сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО (1970 р.). На цій сесії було схвалено довгострокову наукову програму «Людина і біосфера» (МАБ), у виконанні якої беруть участь понад 100 країн. Виконання програми контролює Міжнародна координаційна рада МАБ. Програма передбачає проведення міждисциплінарних досліджень актуальних проблем взаємодії людини з навколишнім середовищем. Останнім часом увагу акцентовано на гуманітарних аспектах сталого розвитку й збереження біорізноманіття. ЮНЕСКО ініціювала підготовку і прийняття багатьох міжнародних екологічних конвенцій, організувала проведення численних міжнародних конференцій та інших форумів з відповідних питань. Крім Міжнародного союзу охорони природи і природних ресурсів, під її егідою у 1962 р. була створена Міжурядова океанографічна комісія. Головними напрямами її роботи є: сприяння розвиткові наукових досліджень Світового океану та його ресурсів; забезпечення належного функціонування глобальної системи спостережень за Світовим океаном; впровадження навчальних програм і поширення інформації про світовий океан та його ресурси у планетарному масштабі. Широко відомою є й діяльність ЮНЕСКО по веденню Всесвітньої мережі біосферних заповідників. Станом на вересень 2001 р. до цієї мережі входило 411 об’єктів з 94 країн, у тому числі українські біосферні заповідники — Асканія-Нова, Дунайські плавні, Карпатський, Чорноморський, а також українська частина Східних Карпат. ЮНЕСКО реалізує Міжнародну освітню програму в галузі навколишнього середовища, бере участь у підготовці фахівців-екологів, через відповідний комітет здійснює облік об’єктів, віднесених до всесвітньої культурної і природної спадщини. У своїй екологічній діяльності ЮНЕСКО тісно співробітничає з ЮНЕП, а також національними комітетами МАБ.
Сонсти добре знають вагу ц тактики з успхом користуються нею. Адже так одруження це полтичний акт, нагода для збльшення сво могутност за допомогою нових союзв. Сказане про Комнтерн так само стосуться усх нших мжнародних органзацй, центри яких перебували в Москв: Профнтерну, Спортнтерну, Селянського ¶нтернацоналу, К¶Му, МОДРу та н. У пслявонн роки хн мсце зайняли Комнформ. Всесвтня Рада Миру з постйним представництвом вд СРСР ¶лл Еренбурга та Олександра Корнйчука, Всесвтня федераця профсплок, мжнародн органзац молод, жнок, ветеранв вйни, журналств тощо. Що й казати вже про Соцалстичний, або ¶V, ¶нтернацонал, у якому троцькств як пску на дн моря. Верхвка ц органзац вдгра роль вдкрито сонстсько агентури в мжнародному соцал-демократичному всьому робтничому комунстичному рус. В числ кервникв ¶V ¶нтернацоналу можна для прикладу назвати троцькста Жермена (вн же Мандель), що одним з лдерв паризького Мжнародного секретарату ¶нтернацоналу
1. Економічний механізм природокористування та охорони навколишнього середовища
2. Організація роботи з охорони праці у професійно-технічних навчальних закладах
3. Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин
4. Організаційний розвиток підприємств
5. Міжнародна правова охорона навколишнього середовища
9. Механізм функціонування соціально-трудових відносин як організаційної системи
11. Механізм реалізації форфейтингу
12. Державне управління охороною праці та організація охорони праці
13. Організація охорони праці на прикладі закритого акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод"
14. Міжнародно-правовий механізм захисту прав і свобод людини і громадянина
15. Діяльність міжнародних економічних організацій в Україні
16. Міжнародні фінансові організації та їх роль
17. Проблема вступу України до міжнародних економічних організацій
18. Міжнародна торгівля. Механізм функціонування та регулювання
19. Механізм формування і реалізації стратегії управлінських інновацій
20. Організація міжнародного менеджменту
21. Сутність організаційних змін
25. Зміст поточних планів та організація їх розробки
26. Організація ремонту машино-тракторного парка з технологічною розробкою ЦРМ господарства
27. Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності
28. Суспільна організація життя слов
29. Макросередовище організації і необхідність його вивчення і врахування в стратегії розвитку
31. Організація праці менеджера
33. Фінансовий механізм регулювання ринкових відносин
34. Організаційна система управління природокористуванням України
35. Організація оплати праці на підприємстві
36. Особливості теріторіальної організації залізничного транспорту
37. Правова охорона навколишнього природного середовища
41. Рельєф та ландшафтна організація
42. Кредитний механізм в комерційних банках
43. Механізм управління ризиками кредитування оборотних коштів підприємств
44. Організаційні засади функціонування Європейського Центрального банку
45. Організація банківської справи
46. Організація біржової торгівлі
47. Організація депозитних операцій комерційними банками з фізичними особами
48. Організація діяльності "ПриватБанку"
49. Організація кредитної роботи в комерційному банку
50. Організація та планування кредитування
51. Контроль НБУ у механізмі формування рівноваги на грошовому ринку
52. Організація будівельного майданчика
53. Охорона праці і навколишнього середовища
58. Організація, нормування та оплата праці на виробництві продукції садівництва
59. Організація, нормування та оплата праці на вирощуванні кормів
60. Основні організаційні заходи стабілізації виробництва та формування ринку зерна
61. Вибір форми організації бухгалтерського обліку
62. Етапи організації бухгалтерського обліку
64. Організаційні процедури аудиту дебіторської заборгованості ТзОВ "Інтер-Синтез"
65. Організація аудиторської перевірки матеріальних витрат на виготовлення продукції
66. Організація бухгалтерського обліку в Мексиці та Норвегії
67. Організація бухгалтерського обліку в США та Білорусії
68. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві
69. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві
73. Організація і методика аудиту доходів підприємства
74. Організація і методика проведення аудиту касових операцій
75. Організація облікового процесу на підприємстві
77. Організація обліку в Франції та Люксембурзі
78. Організація обліку власного капіталу підприємства України
79. Організація обліку запасів на підприємствах
80. Організація обліку на підприємствах малого бізнесу
81. Організація обліку на підприємстві ТОВ "ВІРКО"
82. Організація обліку реалізації сільськогосподарської продукції, робіт і послуг
83. Організація обліку та контролю в Біловодському районному центрі зайнятості
84. Організація праці бухгалтера
85. Організація складського обліку запасів в установах
89. Основи організації бухгалтерського обліку
90. Правове регулювання бухгалтерського обліку та особливості його організації в бюджетних установах
91. Ревізійні комісії підприємств і організацій
92. Специфіка організації обліку в автотранспортних підприємствах
93. Сутність організації бухгалтерського обліку в Україні
95. Актуальні проблеми розвитку і територіальна організація легкої промисловості світу
97. Загальна характеристика фінансової основи організації діяльності місцевих рад
98. Засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні