|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Основні риси перехідної економіки України |
Фонарь садовый «Тюльпан». 
Ручка "Помада". 
Горшок торфяной для цветов. Зміст Вступ Розділ 1. Перехідна економіка як об’єктивна необхідність для встановлення ринкових відносин 1.1 Причини і передумови перехідної економіки України 1.2 Характерні риси перехідної економіки України 1.3 Специфіка дій об’єктивних економічних законів в перехідний період Розділ 2. Характеристика рівня продуктивних сил і виробничих відносин в процесі трансформаційних зрушень в економічному житті України 2.1 Результати змін у відносинах власності 2.2 Якісні зрушення в продуктивних силах як матеріальні бази економічної системи 2.3 Роль держави в забезпеченні соціально-економічних перетворень в перехідній економіці Розділ 3. Перспективи становлення ринкової економічної системи Висновки Список використаної літератури Вступ У багатьох публікаціях вітчизняних та зарубіжних економістів і політиків стверджується, що в Україні відбувається або повинен відбутися перехід до ринкової економіки та її різних моделей і що цей період триватиме довго (висловлюються думки, що після подолання економічної кризи перехідний етап становитиме декілька десятиліть). Інші учені стверджують, що головними ознаками перехідного періоду в Україні є перехід від індустріальної до постіндустріальної стадії соціально-економічного розвитку, від державного соціалізму до змішаної економіки; від одного способу виробництва до іншого, від одного базису до іншого; від соціалістичної моделі розвитку економіки до основ ринкової демократії, від одного стану економіки до іншого. Залежно від цього по-різному визначають зміст перехідної економіки, характеризуючи його як перетворення усієї системи соціально-економічних відносин, формування реальних ринкових відносин, створення відкритої національної ринкової економіки, побудову основ постіндустріального суспільства, процеси капіталізації суспільно-економічного ладу чи створення дикого капіталізму. Саме в цьому полягає актуальність обраної нами теми «Основні риси перехідної економіки України». По-різному тлумачаться економіка, економічна система від яких потрібно переходити до іншої економіки, системи тощо. Переважна більшість авторів називають її адміністративно-командною системою, окремі – плановою економікою, соціалістичним устроєм, державним соціалізмом, базисом, що ґрунтується на позаекономічній залежності . Водночас більшість авторів визнають, що період зміни одного типу економіки (адміністративно-командної системи тощо) іншим (ринковою економікою та ін.) є перехідним періодом. Останній можна визначити як особливий період, протягом якого економіка країни або групи країн переходить в істотно інший стан внаслідок докорінної трансформації економічної системи. Перехідний період в Україні розпочався 1991 р. Розділ 1. Перехідна економіка як об’єктивна необхідність для встановлення ринкових відносин 1.1 Причини і передумови перехідної економіки України Оскільки сутністю перехідного періоду є докорінна трансформація економічної системи, то необхідно з’ясувати тип економічної системи, що існував до перехідного періоду, з одного боку, і тип економічної системи, яка розвиватиметься у процесі перехідного періоду та після нього, з другого.
Найбільш розповсюдженою характеристикою економічної системи, що існувала в Україні та інших країнах, колишніх республіках СРСР, є поняття «адміністративно-командна система», проте ця назва характеризує лише один з елементів економічної системи – її господарський механізм або управлінський аспект. Цей аспект є важливим, але не визначальним. Визначально синтезуючим аспектом при характеристиці типу економічної системи є тип економічної власності, передусім власності на засоби виробництва. В СРСР 92 % власності було зосереджено в руках держави. Звідси випливає висновок, що невід’ємною ознакою такої системи, а отже, складовою поняття, що відображає тип цієї системи, є термін «державний». Державна власність (на засоби виробництва, фінансово-кредитні інститути, об’єкти інтелектуальної власності і частку національного доходу, що перерозподіляється через державний бюджет тощо) може бути різною за своєю соціально-економічною сутністю. Це залежить, по-перше, від типу управління цією власністю; по-друге, від того, хто привласнює основні результати праці, створені працівниками державних підприємств; по-третє, від характеру самої праці; по-четверте, від характеру влади (економічної, політичної), оскільки власність і влада діалектично взаємопов’язані між собою . Управління виробництвом і власністю в СРСР мало адміністративно-командний характер. Це означало, що кожному регіону, республіці, галузі, підприємству директивно надсилались з єдиного центру показники господарської діяльності, виділялися обсяги ресурсів і фонду заробітної плати, визначалася номенклатура продукції, споживачам внаслідок цього нав’язувались значною мірою неякісні товари і послуги. Все це формувало витратний характер економіки, низьку ефективність виробництва (за рівнем виробництва ВВП у розрахунку на душу населення СРСР відставав від розвинених країн світу приблизно в 10 разів). Адміністративно-командна система управління поширювалася також на сільське господарство, споживчу кооперацію. Господарський розрахунок був формальним, виробництво здійснювалось заради виробництва, існував товарний дефіцит. Водночас практика складання п’ятирічних планів була прогресивною і запозичувалась у країн Заходу. Власником виготовленої на підприємствах продукції була держава. Це було зумовлено тим, що і самі підприємства, і власність на засоби виробництва перебували в руках держави. При цьому проголошувалось існування загальнонародної власності. Насправді персоніфікатором державної власності була правляча еліта – вищі чиновники партійного, державного та господарського апарату, які мали величезні привілеї. Значна частина створеного національного доходу (близько 35%) витрачалась на військові цілі. Свідченням цього була низька частка особистого споживання в національному доході. Так, якщо 1908 р. ця частка становила 54,8%, 1928 р. – 58,1, то 1988 р. – 40,1%. За рівнем особистого споживання в розрахунку на душу населення СРСР посідав 77-е місце в світі. Водночас соціалістичною за змістом була система освіти, охорони здоров’я (внаслідок безплатного характеру медичних послуг), культури, відпочинку, розподілу житла, пенсійного забезпечення, дитячого дошкільного та позашкільного виховання, хоча правляча еліта отримувала такі послуги набагато вищої якості.
Соціалістичною за змістом була реалізація права на працю, яка мала здебільшого колективний характер. Завдяки цим елементам соціалізму змінювався і капіталістичний устрій у розвинених країнах світу. З цього приводу навіть Папа Римський Іоанн Павло II зазначав: «Прихильники розгнузданого капіталізму ігнорують добрі діяння, здійснені за комунізму, – боротьбу з безробіттям, власність бюрократично номенклатурної еліти, таку систему найлогічніше назвати «державно номенклатурним соціалізмом». Проте у післясталінський період ця система економічно була набагато гуманнішою і демократичнішою, ніж в Україні кінця 90х років XX ст. – початку XXI ст. Виходячи з цього, некоректно говорити про перехід від індустріальної економіки. Така класифікація еволюції економічних систем (поділ останніх на аграрні, індустріальні і постіндустріальні) є поверхневою, оскільки ігнорує тип власності, системну характеристику продуктивних сил, має інші вади. Недостатньо обґрунтованою є також характеристика економічної системи СРСР як соціалістичного устрою. У цьому випадку частина (окремі елементи соціалізму) видається за ціле, що не відповідає вимогам системного підходу. Що стосується визначення поняття «планова економіка», то в ньому організаційна форма розвитку продуктивних сил і еволюції виробничих відносин (планова, планово стихійна, стихійна) заміняє визначальний для характеристики економічної системи критерій – тип економічної власності. Залежно від останнього формувався тип юридичної власності – передусім панівна номенклатурно-бюрократична еліта розпоряджалася, користувалася і володіла власністю на засоби виробництва. Якщо згрупувати існуючі положення щодо вектора наступних перетворень, то можна виділити такі основні моделі: 1) ринкової економіки, ринкової економічної системи, соціально орієнтованої ринкової економіки, розвиненої ринкової економіки та ін.; 2) змішаної економіки, яка є найдосконалішою моделлю сучасного капіталізму; 3) постіндустріального суспільства; 4) національної економіки; 5) капіталістичної економіки; 6) народної економіки. Розглянемо коротко кожну з них передусім у методологічному аспекті. Серед перелічених моделей ринкової економіки найбільш недосконалою є модель руху до ринку. У підручнику «Економікс» ринок розглядається як «інститут або механізм, який зводить покупців (представників попиту) і продавців (постачальників) окремих товарів і послуг» . Американський економіст П. Хейне стверджує, що ринок – це набір взаємозв’язків, або процес конкурентних торгів . Можна давати й ґрунтовніші визначення ринку, але його невід’ємними найважливішими атрибутами все одно залишаться процес купівлі-продажу товарів і послуг та механізм його забезпечення відповідно до вимог певних законів. З погляду структури суспільного відтворення ринок є одним з елементів сфери обміну. З методологічної точки зору, зокрема з боку вимог системного підходу, це положення означає зведення цілісної системи (яка існувала тоді в СРСР та Україні) до одного з її елементів, до того ж не найважливішого, оскільки сферою домінантою суспільного відтворення є безпосереднє виробництво.
У центрі пертрактацій була “лінія Бертелемі”, на яку мала відійти Галицька Армія. Ніяких реальних гарантій з боку представників Антанти щодо подальшої долі Галичини не було висловлено. Навпаки, антантська місія недвозначно виявила всі свої симпатії до поляків. Українська делегація не змогла прийняти запропонованих їй умов та мусила припинити дальші розмови. 1 березня 1919 року українські війська відновили бойові операції. За час перемир'я польські війська зміцнили своє становище, а польська залога Львова одержала з Перемишля значну підтримку. 7 березня польські війська рішучим наступом намагалися відкинути українські частини, що опанували залізницею між Львовом і Городком, але, зустрівши незламний спротив українських частин, примушені були відійти на свої основні позиції, понісши великі втрати. Таким чином, 3-й корпус виконав основне своє завдання. Сполучення Львова з Перемишлем було перетято. Далі, згідно з планом українського командування, атака 2-го корпусу мусила дати сподіваний результат — повне оточенняЛьвова з усіх боків
1. Соціально-економічні риси та особливості розвитку економіки України на сучасному етапі
2. Моделі та методи прийняття управлінських рішень в умовах економіки України
3. Ринок капіталів та його роль у розвитку економіки України
4. Іноземне інвестування аграрного сектору економіки України
5. Реформування и в перехідній економіці України
9. Роль і місце інвестиційних фондів в економіці України
10. Вплив валютних курсів на економіку України
11. Економіка України в умовах глобалізації
12. Фіскальна політика держави, її особливості в трансформаційній економіці України
13. Місце України в світовому сільському господарстві. Шляхи переходу до ринкової економіки
14. Національні інтереси України і стратегічні орієнтири розвитку національної економіки
15. Основні засади зовнішньоекономічної політики України
Каталка-трактор с педалями "Turbo-2" с полуприцепом. 
Стиральный порошок KAO "Attack Bio EX", 1 кг. 
Шкатулка "Мишка", 7x10 см. 17. Місцеві бюджети України: становлення, роль в соціально-економічному розвитку регіонів
18. 3 найбільш визначні події у економічному (зовнішньоекономічному) житті України у 2004 -2005 роках
19. Законодавча база правового регулювання економіки в Україні
20. Основні інструменти грошово-кредитного регулювання економіки - процентна політика
26. Соціальні, економічні та культурні права громадян україни. Право на працю і відпочинок
27. Економічне становище України в роки Хмельниччини
28. Соціально-економічний розвиток України у XVII ст.
29. Найдавніший одяг на теренах України. Вбрання періоду Київської Русі
30. Аналіз міжнародних економічних відносин України, Польщі, Австрії та Японії
32. Зовнішня торгівля України як провідна ланка міжнародних економічних відносин
Набор чернографитных карандашей для правшей STABILO EASYgraph, 2 штуки. 
Фломастеры. CARIOCA, 36 цветов. 
Шкатулка Jardin D'Ete "Розовая глазурь", 11x10x8 см. 35. Тенденції соціально-економічних процесів сучасної України
36. Туризм як основна галузь економіки Туреччини
37. Рослинність України та вплив на неї антропогенної радіонуклідної аномалії
42. Реформування державного сектору в процесі ринкової трансформації української економіки
43. Соціально-економічна сутність і роль державного бюджету України
45. Атомна енергетика України і РПС
46. ПОДАТКИ ТА ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ
47. Конституционный Суд Украины (Конституційний Суд України)
48. Політичні права і свободи громадян України
Игра-баланс "Лягушонок". 
Стиральный порошок "Аист", автомат, 4000 г. 
Детский шезлонг качалка "Счастливый лягушонок". 49. Гетьмансьтво України: Іван Мазепа (Гетманство Украины. Иван Мазепа)
50. Вплив моральних якостей вчителів на процес формування майбутніх громадян України
51. Значення харчової промисловостi у соцiальному та економiчному розвитку України
52. МЕХАНІЗМ АКТИВІЗАЦІЇ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
53. Історія України
57. Походження людини та її поява на території України
58. Історія держави та права України
59. Культура України в 30-х рока
60. Закон України Про зовнішньоекономічну діяльність
61. Податкова політика України
62. Порівняльна характеристика система освіти України та Південної Кореї
63. Взаємодія гілок державної влади як принцип основ конституційного ладу України
64. Загальні питання права власності у відносинах з іноземцями за законодавством України
Настольная семейная игра "Усачи". 
Синтетическое средство для стирки белья с ферментами для лучшего отстирывания "Топ", 900 г. 
Кружка керамическая "FIFA 2018", 350 мл. 65. Поняття, форма та функції Конституції України
66. Проблема рівності і соціальної справедливості в умовах ринкової економіки
68. Проект кримінального кодекса України
73. Організаційна система управління природокористуванням України
74. Інтеграція України у світове господарство
75. Державне регулювання ринкової економіки
76. Місце України в глобалізаційних процесах
77. Розвиток та розміщення хімічної промисловості України
78. Формування недержавного сектору економіки на прикл приватизації
79. Розміщення і розвиток автомобільної промисловості України
Качели со столиком, арт. 15-10960. 
Фотобумага "Lomond" для струйной печати, А4, 230 г/м, 50 листов, односторонняя, матовая. 
Канистра-бочонок со сливом, 20 л. 81. Органи внутрішніх справ України
82. Грошові розрахунки в господарському обороті України
83. Біохімія трансгенної картоплі в умовах України
84. Стан співробітництва України з Міжнародним валютним фондом
85. Інформаційна політика України
89. Ресурсно - природний потенціал Китаю та його вплив на формування економіки Китаю
90. Культура та побут населення України
91. Легка промисловість України i транспорт
92. Сільське господарство i харчова промисловість України
94. Регіональний розвиток харчової промисловості України
95. Зародження партійно-радянської преси України
96. Проблеми золотоносності надр України
Скетчбук. Гарри Поттер. Хогвартс. 
Асборн - карточки. Тренируем зрение. 
Набор цветных карандашей "Color'peps", 48 штук , 48 цветов. 97. Гетьманство України: Богдан Ххмельницький
98. Легка промисловість України укр
99. Збройні сили України в період національно-визвольної боротьби 1917—1920 pp.
