|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Суспільно-політичне життя в пореволюційному Ірані (1979-2000рр.). |
Забавная пачка денег "100 долларов". 
Ручка "Помада". 
Ручка "Шприц", желтая. РЕФЕРАТ Суспільно-політичне життя в пореволюційному Ірані (1979-2000рр.). План 1. Події революції в Ірані. 2. Результати іранської революції для держави та народу. 3. Зовнішня політика іранських урядів. Результати революції для держави та народу. Війна 1980—1988 pp. з Іраком. 4. Суспільно-політичний розвиток держави в кінці 80-х рр. ХХ ст. 5. Використана література. 1. Події революції в Ірані. Опір іранського суспільства політиці соціальних реформ шаха особливо посилився в середині 70-х pp. Головною причиною незадоволення населення була європеїзація країни, наплив іноземців, поширення західної масової культури, що супроводжувалися жорстокими урядовими репресіями проти тих, хто критикував шаха за політику вестернізації країни. Поява в Ірані західного одягу, музики, кінофільмів, книг, журналів та загалом західного способу життя дратувала ортодоксально налаштоване духовенство. Форсоване проведення економічних та соціальних реформ відбувалося без врахування специфіки традиційного суспільного укладу та канонів мусульманства. Значний опір викликало поширення західної фінансової системи, яка розоряла дрібних підприємців та сільськогосподарських виробників. У 1976 р. під тиском США Мохаммеду Резі довелося піти на деяку лібералізацію свого режиму. Шах звернувся до народу з виступом, у якому засудив практику політичних арештів, зловживання в судах та поліційні тортури, про які він нібито не знав. З квітня 1977 р. судові процеси в Ірані стали відкритими, частково ліквідовано цензуру, в країну стали допускати зарубіжних спостерігачів. У грудні 1977 р. президент США Джиммі Картер під час візиту до Ірану підтримав лібералізаційні процеси, пов'язавши водночас їх розвиток із продовженням американської фінансової підтримки. Скориставшись наданням обмежених демократичних свобод у 1978 p., організаційно оформилася антишахська опозиція. Карім Санджабі та Шахпур Бахтіяр створили Національний фронт, а Мехді Базарган — Товариство захисту свободи і прав людини. Духовним лідером опозиції залишався аятола Хомейні. Створивши в Парижі центр антиурядової пропаганди, духовний лідер іранських шиїтів зумів схилити на свій бік переважну більшість населення Ірану. У своїх відкритих листах до народу аятола вимагав звільнення політв'язнів, ліквідації урядового репресивного апаратл. покарання винних у економічних та політичних зловживаннях, скорочення військових видатків та згортання співпраці з європейськими країнами та СІЛА. Написана Хомейні в 1971 р. книга &quo ;Ісламський уряд&quo ; обґрунтовувала необхідність підпорядкування світської влади духовній та створення в Ірані теократичної держави. У відповідь на образливу статтю, опубліковану 7 січня 1978 р. в урядовій газеті &quo ;Еттелаат&quo ;, що висміювала намагання Хомейні чинити тиск на шахський уряд, релігійно налаштована студентська молодь 9 січня влаштувала велику маніфестацію в священному для шиїтів місті Кумі. Розганяючи чотиритисячну демонстрацію, поліція почала стріляти в натовп і вбила близько 100 осіб. Після цих подій спалахи антиурядових виступів стали повторюватися через кожні 40 днів — 18 лютого, 29 березня і т.д
. Демонстрантів, які збиралися на поминання убитих, розганяла поліція, з'являлися нові жертви, й усе повторювалося спочатку. У червні 1978 р. під час розгону маніфестантів у Тебрізі дійшло до вуличних боїв та погромів урядових установ, унаслідок чого загинуло майже 1000 осіб. Арешти як лідерів опозиції, так і офіцерів САВАК, розпущено деякі партії, але водночас із тюрем випущено політичних в'язнів. Злякавшись посилення політичної нестабільності, західні інвестори почали вивозити з Ірану свої гроші. В окремі дні з країни за кордон переводилося по 50 млн. доларів. Відплив грошей одразу ж негативно позначився на економіці. Незважаючи на заборону вуличних маніфестацій, опозиція вирішила продовжити демонстрації. Для цього лідери антишахського руху скористалися традиційними для шиїтів днями пам'яті імама Хусейна, упродовж яких кожного року протягом десяти днів відбуваються траурні вуличні походи. 2 грудня 1978 р. почалося відзначення днів пам'яті Хусейна, а 12 грудня на вулиці Тегерану вийшло 2 млн. осіб. У січні 1979 р. в Хузистані почалися відкриті збройні зіткнення між армією та антишахськими партизанами. Оскільки армія не змогла встановити контроль над ситуацією, а окремі підрозділи відмовлялися виконувати накази головнокомандування, шах запропонував очолити уряд лідерові поміркованої опозиції Ш. Бахтіяру. Новий прем'єр одразу ж розпустив САВАК й оголосив про припинення протистояння влади з народом. 15 січня 1979 р. шах виїхав за кордон на лікування. Маючи намір стабілізувати економіку, Ш. Бахтіяр скоротив бюджетні видатки на 7 млрд. доларів, головним чином за рахунок відмови від закупівлі зброї. Однак релігійні кола не визнали уряду, що отримав владу з рук шаха. 1 лютого 1979 р. майже 4 мільйони іранців зібралися в районі аеропорту іранської столиці, щоб зустріти літак, на якому повертався з вигнання аятола Хомейні. 5 лютого Хомейні оголосив прем'єром країни одного із своїх прибічників М. Базаргана. У країні почалося двовладдя, оскільки різні міністерства визнавали різних прем'єрів. Апогеєм кризи стали події 9 лютого 1979 р. У цей день підрозділи шахської гвардії &quo ;безсмертних&quo ; напали на навчальну базу ВПС під Тегераном, особовий склад якої активно виявляв підтримку Хомейні. Протягом двох наступних днів бої між прихильниками та противниками аятоли поширилися на Тегеран та інші міста. 12 лютого сили, що зберігали вірність шахові, припинили опір. Загалом під час подій 9—12 лютого 1979 р. загинуло 964 особи і близько 4000 поранено. Ш. Бахтіяр змушений був залишити країну. Загалом, число жертв іранської революції, разом з убитими урядовими військами та спецслужбами під час антиурядових демонстрацій 1978—1979 pp., досягнуло 15 тис. осіб. Після ліквідації уряду Ш. Бахтіяра влада опинилася в руках духовенства, хоча формально прем'єром залишився призначений аятолою Хомейні М. Базарган. Після проведеного ЗО березня референдуму, 1 квітня 1979 р. країну проголошено Ісламською Республікою. У грудні 1979 р. прийнято нову конституцію країни, згідно з якою Аятолу Хомейні проголошено &quo ;факіхом&quo ; — пожиттєвим правителем Ірану.
Дотримуючись ригористичних норм ісламу, керівники ісламської революції одразу ж взялися за реорганізацію суспільного життя. Світське законодавство замінено нормами шаріату, а шиїзм проголошено державною ідеологією країни. На виборах до парламенту, що відбулися в два етапи у березні та травні 1980 p., найбільшу кількість мандатів отримала створена прихильниками Хомейні Ісламська республіканська партія. У січні 1980 р. президентом країни обрано Абульхасана Банісадра (1933 р.н.), який, втім, мав значно меншу владу, аніж аятола Хомейні. Для боротьби із опозицією при уряді створено спеціальний трибунал, що розглядав справи членів шахського уряду, офіцерів служб безпеки та інших діячів попереднього режиму. Лише до серпня 1979 р. трибунал виніс 500 смертних вироків. Водночас ісламська влада жорстоко придушила національні виступи курдів, белуджів та азербайджанців. 2. Зовнішня політика іранських урядів. Результати революції для держави та народу. Зовнішня політика Ірану визначалася запропонованим аятолою Хомейні гаслом: &quo ;Ні Захід, ні Схід, а Ісламська республіка&quo ;. Особливо напруженими були відносини Ірану зі СІЛА, які аятола навіть оголосив &quo ;світовим Сатаною&quo ;. У листопаді 1979 р. в іранській столиці студенти Тегеранського університету захопили будинок американського посольства разом з усім персоналом. Вимагаючи видачі шаха, що виїхав до СІЛА, іранці впродовж 444 днів утримували заручників. Президент СІЛА Дж. Картер, відмовившись видати Мохаммеда Резу, спробував вчинити фінансовий тиск на Іран, заморозивши в банках СІЛА понад 8 млрд. доларів іранських авуарів. У відповідь релігійні фундаменталісти вчинили напади на американські посольства в Пакистані, Малайзії, Індії та Туреччині, а в Парижі іранські агенти вбили племінника шаха. Спроба у квітні 1980 р. американського елітного спецпідрозділу &quo ;Дельта&quo ; силою повернути заручників завершилася повним провалом. Втративши літак, два вертольоти та 15 осіб вбитими, американці змушені були відмовитися від свого задуму. Іран повернув заручників лише 20 січня 1981 p., приурочивши цей акт до інавгурації нового президента Рональда Рейгана. Спричинена захопленням заручників криза змусила піти у відставку тимчасовий уряд М. Базаргана. Новим прем'єром став Мохаммед Алі Раджаї. У країні почалися збройні сутички між прихильниками різних політичних груп, що намагалися усунути своїх противників від влади. Суперечки всередині іранського урядового табору призвели до втечі з країни в червні 1981 р. президента республіки Абульхасана Банісадра, котрому для того, аби вилетіти за кордон, довелося заховатися у туалеті авіалайнера. У Парижі опальний політик створив опозиційну до теократичного режиму Тегерана Раду національного опору. Наступним президентом країни у вересні 1981 р. став Алі Хаменеї (1939 р.н.), авторитетний священик, знавець перської та арабської літератури, письменник та перекладач. Вибори нового президента відбулися не безхмарно — на А. Хаменеї вчинено замах, і він мало не загинув. Головним завданням внутрішньої політики іранський уряд визначив ісламізацію суспільства та захист країни від впливів Заходу.
Потім кліше надходили безпосередньо в підпільні друкарні, де згідно із замовленнями підрозділів друкували певну кількість грошових документів. Існували такі підпільні друкарні: Використання біфонів у фінансово-господарській діяльності повстанців дало змогу командуванню ОУН—УПА за порівняно короткі терміни мобілізувати для своїх потреб значні матеріальні ресурси. Ці грошові документи також ефективно забезпечували юридичні й морально-етичні аспекти взаємовідносин повстанців і місцевого населення. На сьогодні гроші ОУН—УПА — велика рідкість у грошових збірках колекціонерів. Оскільки такий білет, виявлений НКВС під час обшуку, міг коштувати власникові та його родині життя. ВИСНОВКИ Грошові документи ОУН — біфони — сягають корінням у практику фінансової діяльності громадських організацій суспільно-політичної, просвітницько-педагогічної релігійної та іншої спрямованості, які діяли в Галичині наприкінці XIX — початку XX cm. - друкувались грошові документи впродовж 1942 — 1950 pp. у підпільних друкарнях 0VH. Талановиті художники засобами графіки зуміли охопити не лише всі етапи боротьби, а й провести історичні паралелі з визвольними змаганнями в Україні у 1917 — 1920 рр
2. Суспільно-політичне життя України у другій половині 40-50-тих років
3. Суспільно-політична діяльність Костомарова
4. Переклад суспільно-політичних реалій (на основі перекладу статей з газети Нью-Йорк Таймс)
5. Суспільно-політичний рух в США в період 1945-1960 років
9. Політичне життя в Україні 1993-2000 років
10. Політична культура як рівнева характеристика розвитку політичної системи суспільства
11. Структура і зміст політичних інтересів суспільства, класів, особистості
12. Держава і політична система суспільства
13. Держава – головний інститут політичної системи суспільства
14. Суспільна думка та політична філософія
16. Політичний портрет гетьмана Павла Скоропадського
Форма для выпечки 6 ячеек "Домик", 6,5x6,5 см/26x6 см. 
Автомобильный ароматизатор Deliss "Comfort ", морской аромат. 
Качели деревянные подвесные "Гном" с мягким сиденьем. 17. Політична доктрина більшовиків у 20-50 роках (WinWord (на укр языке0)
18. Галичина - соціокультурна, історична, політична частка України
19. Нестор Махно: історично-політичний портрет
20. М. Драгоманов - основоположник української політичної науки
21. Політичний режим
26. Політичний устрій Франції та загальна характеристика її господарства
27. Державне фінансування політичних партій в європейських країнах
28. Політична нейтральність і професійність державної служби в Україні
30. Політично-правова теорія Жана Бодена
32. Роль політичних партій у розвитку демократії
Настольная игра "Гонки ежиков". 
Набор "Леди Баг и Супер Кот" Дизайн 2, 3 предмета (в подарочной упаковке). 
Бусы-прорезыватели "Черничный мусс". 33. Особливості аргументації в політичному дискурсі як перекладацька проблема
34. Адміністративно-політичний устрій Запорізької Січі
35. Військово-політичний блок НАТО: історія діяльності союзу та співпраці з Україною
36. Запорозька Січ, її політичний устрій та право
37. Михайло Грушевський–видатний політичний, громадський і державний діяч
41. Політична система Української козацької держави
42. Політичне та соціально-економічне становище українських земель у XVI-XVII ст.
43. Політичний розвиток України в другій половині XVII ст
44. Політичний та економічний розвиток Македонії у 1990-2005 рр.
45. Політичний та економічний розвиток Румунії у 1990–2005 рр.
46. Політичний та економічний розвиток Угорщини у 1990–2005 рр.
47. Політичний та соціально-економічний розвиток Болгарії у 1990–2005 рр.
48. Політичний та соціально-економічний розвиток Естонії у 1990–2005 рр.
Бейдж с магнитом, 54x90 мм. 
Рюкзак-кенгуру "Baby Active Lux", вишневый. 
Карточная игра "Додо". 49. Політичний та соціально-економічний розвиток Словаччини у 1993-2005 рр.
50. Політичний устрій та соціально-економічний розвиток Київської Русі
51. Реформи адміністративно-політичного управління 60-70-х років XIX ст.
52. Роль похідних груп в еволюції ідейно-політичних засад ОУН в роки німецько-радянської війни
53. Симон Петлюра – політичний діяч
57. Застосування поліграфічної продукції у політичній рекламі
58. Політичне співробітництво України та Болгарії у 1991-2006 роках
59. Блок Юлії Тимошенко: розвиток та еволюція політичних орієнтирів
60. Етапи розвитку теорії соціально-політичного конфлікту
61. Історія світової політичної думки
62. Ллойд Джордж Девід - британський державний і політичний діяч
63. Міжнародна політика і світовий політичний процес
64. Основні етапи становлення світової політичної думки
Сахарница с ложкой "Лавандовый букет", 660 мл. 
Пакеты сменные одноразовые для дорожных горшков "HandyPotty", 35 штук. 
Овощерезка "Nicer Dicer Plus". 65. Партійна система України. Політичний маркетинг
66. Північноамериканська політична думка просвітницької доби (Т. Джефферсон)
67. Політичні партії, організації и рухи
68. Політичні погляди Липинського
69. Політичні погляди Н. Макіавеллі та макіавеллізм
73. Соціально-політичні утопісти ХІХ ст. (Сен-Сімон, Фур’є, Оуен)
74. Становлення і розвиток політичної думки в Україні
75. Структура політичної влади
76. Сучасні футурологічні концепції про соціально-політичні перспективи людства
77. Трансформація політичного устрою Югославії в кінці 90-х – початку ХХІ ст.
78. Форма правління, політична система, політичний режим та опозиція Ізраїлю
79. Центристські партії в політичній системі сучасної України
80. Політики і політичні лідери: особливості типологізації
Чудо трусики для плавания, от 0 до 3-х лет, трехслойные с рюшями, арт. 1141, для девочек. 
Доска пробковая, с деревянной рамой, 120x90 см. 
Именная ложка с надписью "Любимый папа". 81. Політична влада
82. Політична влада
83. Політична географія і геополітика
84. Політична думка від Київської Русі до сьогодення
85. Політична еліта, лідерство і демократія
89. Політична система Аргентини
90. Політична теорія Макса Вебера
92. Політичне лідерство в Україні
93. Політичне управління та його соціотехніка
94. Політичний діяч Алексис де Теквіль
95. Політичний портрет Віктора Ющенка
96. Політичний портрет: Уго Чавес
Маска для сна с "памятью" "Морфей". 
Горшок дорожный и насадка на унитаз "HandyPotty". 
Настольная игра Какаду "Упрямый Шарик" (Водный Рай). 97. Політичні аспекти глобальних проблем сучасності
98. Політичні еліти і політичне лідерство: світовий досвід і українські реалії
99. Політичні ідеї в Стародавньому Китаї
