![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Політика США в умовах боротьби за українську державність в 1917-1923 роках |
ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. США ТА УКРАЇНА НА МІЖНАРОДНІЙ АРЕНІ 1.1 США у міжнародних відносинах на початку XX століття 1.2 Перші контакти і непорозуміння: США й Україна доби Центральної Ради 1.3 Криза взаємин: 1918 p. РОЗДІЛ 2. ВПЛИВ ПАРИЗЬКОЇ МИРНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ НА АМЕРИКАНСЬКО-УКРАЇНСЬКІ ВІДНОСИНИ 2.1 Поява „галицького чинника” 2.2 Україна і США на паризькій мирній конференції 2.3 Дипломатична місія Ю.Бачинського й українсько-американські відносини в другій половині 1919 р. РОЗДІЛ 3. ВТРАТА ОСТАННІХ ІЛЮЗІЙ 3.1 Україна й політика США під час польсько-радянської війни 1920 р. 3.2 Галицька дипломатична місія в США у 1921 р. 3.3 Останні зусилля уряду ЗУНР ВИСНОВОК СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВСТУП Українські землі на початку ХХ ст. зберігали стійку репутацію в світовій політиці як один з основних центрів конфліктного пересікання інтересів великих держав, з однієї сторони, і як внутрішньо нестабільний регіон з гострими міжетнічними протиріччями. Американська політика щодо України в контексті міжнародних відносин є надзвичайно цікавою і важливою для дослідження темою, адже охоплює низку питань, які залишаються актуальними й досі. В розглядуваний період українські землі переживали складний період, який характеризувався пожвавленням національно-визвольного руху, прагненням до незалежності, пошуком союзників та встановленням власних кордонів. Внаслідок цього, а також завдяки вигідному розташуванню, ці країни стали ареною дипломатичної боротьби для держав Європи. Анексія США стала причиною серйозної міжнародної кризи початку ХХ ст. Українська боротьба відіграла далеко не останню роль в міжнародних відносинах. Актуальність теми зумовлена тим, що боротьба України за незалежність вплинула на стратегічно важливі країни з порушенням норм діючого міжнародного права відбувається дотепер. Мета даної роботи: проаналізувати балканську політику великих європейських держав, зокрема США; виявити наслідки анексії для України, простежити дипломатичну боротьбу, яка розгорнулася між великими державами внаслідок цієї анексії. Об’єктом дослідження є українські землі в контексті геополітичних відносин 1917-1923 рр. Предметом – американська політика щодо України на початку ХХ ст. Хронологічні рамки, якими обмежується дане дослідження, охоплює період з 1917 по 1923 рік. На початку ХХ століття США почала вмішуватися в українське життя, не останню роль в цьому питанні зіграла Паризька мирна конференція. Варто зазначити, важливу роль зіграла поява „галицького чинника”. Не слід забувати про дипломатичну місію Ю. Бачинського в українсько-американських відносинах в другій половині 1919р. Завдання: для вивчення американської політики щодо України на початку ХХ ст. є дуже важливим: Дослідити дії американської дипломатії, специфіку відносин між Україною та США в 1917-1923рр Розглянути дипломатичну боротьбу європейських країн в період української боротьби, проаналізувати геополітичні тенденції країн. Визначити стратегію США і її противників щодо України (1917-1923 рр.) Методологічна основа: дослідження побудоване на загальнонаукових принципах історизму та хронологізму.
В ході роботи над темою дослідження, вивчення її основних аспектів, розробці положень та висновків застосовувався системний, проблемний та проблемно-хронологічний методи дослідження. Наукова новизна: потрібно зазначити, що сучасних праць, присвячених проблемам американської політики щодо України на початку ХХ ст., мало. Більшість джерел мають епізодичний, або ж загальний характер. Інформацію доводиться збирати буквально „по крупинках”. Нині ця тема залишається фактично поза увагою науковців. В даній роботі робиться спроба нестандартного аналізу внутрішньо та зовнішньополітичного положення США та України в розглядуваний період, досліджується місце та роль народів у цивілізаційному розвиткові європейського контексту. Теоретична і практична значимість: в теоретичному плані в дослідженні робиться спроба узагальнення вітчизняної та закордонної джерельної бази; визначається перебіг, характер, причини та наслідки американської політики щодо України; аналізуються головні аспекти даного питання. Складність та багатоплановість досліджуваної тематики, нерівномірність її висвітлення в історичній літературі і ряд інших обставин визначили форму викладу матеріалу даної роботи. Дослідження написане в історичному, а не історико-правовому плані. Робота може бути застосована при підготовці загальних та спеціальних курсів з всесвітньої історії, написання дисертаційної роботи. РОЗДІЛ 1. США ТА УКРАЇНА НА МІЖНАРОДНІЙ АРЕНІ 1.1 США у міжнародних відносинах на початку XX століття Переходячи до безпосереднього аналізу українсько-американських взаємин у 1917-1923 pp., нам здається доцільним одразу зробити кілька загальних зауваг. Насамперед, незаперечним лишається факт, що українське питання посідало вельми незначне місце в американській зовнішній політиці, а Україна, як слушно підсумував Є. Камінський, належала до &quo ;зони байдужості&quo ; в глобальних інтересах США. У даній праці автор не збирається заперечувати цей погляд, а скоріше робить спробу пояснити, чому так було і які причини завадили Україні змінити таке ставлення до себе. На нашу думку, вивчення політики США щодо України у 1917-1923 pp. важливе не так з огляду на вплив американської позиції на остаточну долю тодішньої української державності, як сприятиме кращому розумінню витоків сьогоднішніх українсько-американських взаємин. Існує також наукова потреба в аналізі еволюції як української політики Вашингтона, так і американської політики тодішніх українських урядів на різних етапах українського національно-державного будівництва після Першої світової війни. Інше зауваження стосується загальної міжнародної ролі і діяльності США першої третини XX століття. Ті дослідники, котрі зверталися до українсько-американських відносин періоду 1917-1923 pp., свідомо чи мимоволі підходили до характеристики політики США з позицій сьогодення, забуваючи, що на початку XX ст. США мали незрівнянно меншу вагу у світовій системі міжнародних відносин. За визначенням американського дослідника зовнішньої політики США Джеймса Варбурга, з кінця XIX століття починається новий, третій етап зовнішньополітичної діяльності США.
Ознаменувався він приєднанням США до політики балансу сил (bala ce of power policy) та початком американської експансії на міжнародній арені: американо-іспанська війна 1898 р. й анексія Сполученими Штатами Філіппін, Пуерто-Ріко і Гуама; активізація політики &quo ;відкритих дверей&quo ; у Китаї, що її Вашингтон проголосив 1899 p.; посередництво в російсько-японській війні 1905 р. Вашингтон активно включився у боротьбу великих держав за перерозподіл світу. Як наслідок, на переломі ХІХ-ХХ ст. перед США вперше постала дилема, яка згодом неодноразово ускладнювала їхню зовнішню політику. З одного боку, &quo ;доктрина Монро&quo ;, проголошена Вашингтоном ще 1823 p., відмовляла Європі у праві &quo ;поширювати свою систему&quo ; в Південній і Північній Америці та декларувала невтручання США у внутрішні справи континенту європейського, заклавши підвалини американського ізоляціонізму. З іншого зміцнення економічної та військової могутності країни природно спонукало до активнішого впливу, якщо не лідерства, у міжнародних відносинах. Друга тенденція також посилювалась глибоким і дедалі міцнішим переконанням американців у вищості і привабливості американських цінностей. Перша світова війна, безперечно, суттєво змінила співвідношення сил на міжнародній арені. По її закінченні США перетворилися на світову державу, їхня економіка перебувала на піднесенні, натомість європейські країни економічно були відчутно послаблені. Вашингтон вступив у війну як боржник європейських держав, а закінчив її як головний кредитор, якому заборгували і Англія, і Франція. Під час війни Вашингтон позичив 4 млрд. дол. Англії, майже стільки ж Франції, 2 млрд. - Італії. Значно зросла американська торгівля. Частка США в загальному світовому експорті підскочила з 12,4% у 1913 р. до 16,9% у 1922; у світовому імпорті — від 8,3% до 12,9%. Фінансовий центр світу почав зміщуватися з Лондона до Нью-Йорка. Проте, незважаючи на таке піднесення США, головну роль у розв'язанні проблем повоєнної побудови Європи відігравали, як і раніше, Лондон і Париж. Така ситуація пояснювалася частково традицією, що склалася впродовж віків, а частково тим, що США, незважаючи на свою значно зрослу могутність, були ще не готові активно втручатись у європейські справи, а часом і просто уникали того. Здається, цей факт усвідомлювали тодішні українські провідники, а відтак, як справедливо зазначає Є.Камінський, у 1917 р. &quo ;США не були віднесені лідерами УHP до числа пріоритетних держав, а конкретні кроки до знаходження розуміння у Вашингтоні були зроблені з запізненням”. На відміну од Англії і Франції, США не мали прямих інтересів у конкретних територіальних питаннях Центрально-Східної Європи і Росії. Незначними були їхні економічні інтереси: низький розвиток взаємної торгівлі, обмежені приватні й урядові інвестиції. Це стосувалося й України, куди американський капітал почав проникати лише на початку XX століття і наприкінці Першої світової війни не мав там міцних позицій, а тому, всупереч твердженням радянських істориків, не міг поважно впливати на формування української політики вашингтонської адміністрації.
Мхновського його особистою амбцю, яка «не дозволяла йому брати посаду, нижче мнстерсько»[742]. Мабуть, це спрощене пояснення. Справа, ймоврнше, у Скоропадському, а не в Мхновському, в оцнц останнм гетьмана, у ставленн до нього. Це ставлення стане зрозумлшим, якщо до Скоропадського застосувати оцнку, сформульовану свого часу ґ. Маланюком: «Вн (тобто П. Скоропадський. Авт.) залишив нам класичний приклад укранського полтичного гамлетизму, який, до реч, тсно зв'язаний з традицйним малоросянством». Разом з тим, Скоропадський, за переконанням Маланюка, не був типовим «малороссом» «пд багатьма оглядами стояв незмрно вище вд бльшост лдерв Центрально Ради»[743]. Можливост Скоропадського, який дяв в умовах нмецькоавстрйсько окупац, були значно вужч, нж у дячв Центрально Ради, нцатива яких обмежувалася хба що хнми автономстськосоцалстичними комплексами. Однак в цих умовах вн прагнув створити дву структуру державних органв усх рвнв. На це свого часу не спромоглася соцалстична Центральна Рада, що стало одню з важливих причин краху разом з тим поставило на грань краху молоду укранську державнсть
1. Інвестиційна політика банків в Україні
2. Регіональні особливості політики коренізації в Україні (на матеріалах Волині, Київщини і Поділля)
3. Торговельна політика більшовиків в першій половині 20-х років ХХ ст.
4. Сучасна українська державність
5. Українська революція (1917-1920 роки)
9. В’ячеслав Липинський – видатний український історик, політик, державний діяч
11. Основні засади зовнішньоекономічної політики України
12. Основні напрямки зовнішньої політики України
13. Державна регіональна економічна політика, її суть, мета та основні завдання
14. Державна політика соціального страхування
15. Регіональна економічна політика України й особливості регіонального розвитку
17. Сучасна мовна політика України
18. Культурні процеси на початку XX ст. в Україні крізь призму політики
20. Суспільно-політична роль Джорджа Вашингтона у формуванні державної незалежності США
21. Державна політика стимулювання зайнятості
25. Аналіз стану соціальної політики в Україні
27. Структура системи соціального захисту населення і політики України
28. Митна політика України на сучасному етапі
29. Грошово-кредитна політика України: проблеми становлення і тенденції розвитку
31. Амортизаційна політика підприємства в ринкових умовах господарювання
32. Державна політика розвитку малого та середнього підприємництва
33. Державне регулювання інвестиційної діяльності. Державна інноваційна політика
34. Особливості антиінфляційной політики у США
35. Стабілізаційна політика в Україні: передумови, фактори, реалізація
37. Учетная политика предприятия (Облікова політика підприємства)
41. Гендер і сучасна ідеологія та політика.
42. Ціна і цінова політика планування ціни. Мета цінової політики і її роль у маркетингу
43. Основні інструменти грошово-кредитного регулювання економіки - процентна політика
45. Організація облікової політики підприємства
46. Формування облікової політики підприємства
47. Концепція регіональної політики
48. Соціальна політика як складова демократичного розвитку суспільства
49. Сфери проникнення англіцизмів в інші мови - російську, українську
50. Зародження української державності
51. Зовнішня політика Богдана Хмельницького: південний напрямок
52. Зовнішня політика Речі Посполитої в другій половині XVI ст. – першій половині XVII ст.
53. Маргарет Тетчер та її політика в історії Великобританії
57. Політика суцільної колективізації
58. Проблеми відродження української державності
59. Становлення української державності 1648-1657рр.
60. Українська національна революція середини ХVІІ ст. Становлення української державності
61. Внутрішня політика Людовіка IX Святого
62. Леонід Глібов та його вклад в українську літературу
63. Аналіз товарної інноваційної політики ЗАТ Хлібозавод "Салтівський"
64. Аналіз цінової політики ВАТ "Фармак"
65. Асортиментна політика підприємства
66. Маркетингова товарна політика
68. Товарна політика підприємства на прикладі ДП УВК "Nemiroff"
69. Управління ціновою політикою підприємства
73. Зовнішня і міжнародна торговельна політика
74. Міжнародні відносини та зовнішня політика
75. Розвиток регіональної та соціальної політики ЄС
76. Дослідження ефективності кадрової політики підприємства
77. Маркетингова політика ПМП "Арконі"
78. Молодіжні організації в Україні. Чи впливають вони на українську молодь?
79. Етнонаціональні відносини й національна політика
80. Конституційно-правовий статус політичних партій в Україні
81. Лобізм як явище сучасної політики
82. Міжнародна політика і світовий політичний процес
83. Політологія як наука і політика як суспільне явище
84. Центристські партії в політичній системі сучасної України
85. Політика великих держав на Близькому Сході
89. Виникнення політичних партій в Україні та основні етапи їх формування
90. В’ячеслав Липинський і Дмитро Донцов: дві концепції української державності
91. Взаємозвязок соціальної роботи з педагогікою, історією та соціальною політикою
92. Політика трудової зайнятості інвалідів
93. Розвиток соціальної політики по відношенню жінок Ірану
95. Митна політика
96. Особливості проведення в життя митної політики