![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Экономика и Финансы
Менеджмент (Теория управления и организации)
Праця як основа життєдіяльності та провідний чинник виробництва |
1. Поняття і сутність категорії “праця” Праця є важливою і універсальною категорією, вивченням якої займаються всі галузі людського пізнання, адже місце праці визначається її значенням для існування і розвитку як окремої людини, так і суспільства в цілому. Результатом процесу праці є виробництво споживчих вартостей. Люди з допомогою знарядь праці впливають на предмети природи, створюють продукти, необхідні для їх життя. Аналіз процесу матеріального виробництва показує, що праця – це перш за все процес, який відбувається між людиною і природою, в якому людина своєю діяльністю опосередковує, регулює і контролює обмін речовин між собою і природою. Широко відоме твердження про те, що саме праця створила людину і вона є джерелом усякого багатства. Але зміст процесу праці не може обмежуватися механічним поєднанням людини і предметів природи. Між людьми завжди були і залишаються тісні зв’язки з приводу організації праці, розподілу, обміну та споживання результатів їх спільної діяльності. Люди так чи інакше працюють один на одного, а тому їх праця, зв’язки і відносини, що виникають при цьому, набувають суспільної форми. В науковій літературі є декілька підходів до визначення економічної категорії “праця”. Праця – це цілеспрямована діяльність людей щодо створення матеріальних та духовних благ, необхідних для задоволення потреб кожного індивіда і суспільства в цілому. Інші вчені економісти вважають, що праця – це цілеспрямована діяльність людини, яка спрямована на видозміну та пристосування предметів природи для задоволення своїх потреб. Або є ще таке визначення: праця – це діяльність людини щодо створення життєвих благ, при цьому вона спрямована на оточуючу природу і має осмислений цілеспрямований характер. Працюючи, людина використовує свою робочу силу, тобто здатність до праці, яка визначається сукупністю фізичних і духовних сил, завдяки яким людина може працювати. У процесі праці відбувається споживання робочої сили. Наведені визначення дозволяють зробити висновок, що праця – це складна соціально-економічна категорія, яка є не просто взаємодією людини і природи, працею взагалі, а суспільною формою праці. Процес праці можливий лише при наявності трьох основних елементів – предмета праці, знаряддя праці та працівника. Кожний з названих елементів відіграє свою роль у процесі праці. Предмет праці – те, на що спрямована праця людини з метою створення життєвих благ. Засоби праці – це речі або комплекс речей, за допомогою яких людина у виробництві впливає на предмети праці для перетворення їх у споживчі вартості. До засобів праці відносять знаряддя праці (інструменти, машини, механізми, обладнання тощо), землю – основний засіб праці, виробничі будівлі, споруди, транспортні засоби і комунікації тощо. Засоби і предмети праці разом становлять засоби виробництва. Розвиток предметів і засобів праці є лише необхідною умовою для здійснення процесу праці, а вирішальним елементом цього процесу є людська праця, тобто сама людина, яка постійно удосконалюється, збагачує свої знання, досвід, виробничі навички.
Це дає змогу їй удосконалювати засоби праці і самих людей. Кожне покоління людей передає наступному поколінню весь обсяг знань і виробничого досвіду. Цей процес відбувається безперервно по висхідній лінії. Суспільна форма праці передбачає відповідні зв’язки і відносини між людьми, які змінюються залежно від економічного устрою суспільства. Такі відносини отримали назву - виробничі відносини, що складаються між людьми об’єктивно, тобто незалежно від їхньої волі та свідомості. Між продуктивними силами суспільства і виробничими відносинами повинна існувати відповідність. Але продуктивні сили внаслідок науково-технічного прогресу зростають і змінюються значно швидше, ніж виробничі відносини і на певному етапі соціально-економічного та історичного розвитку суспільства між ними виникає невідповідність, суперечність, що призводить до конфлікту, який вирішується шляхом соціальних революцій. Основна мета і призначення соціальних змін – привести у відповідність виробничі відносини з характером розвитку продуктивних сил. При цьому змінюються відносини між людьми, тобто змінюється суспільна форма праці, суспільний устрій праці. Суспільна форма праці виражає собою не лише економічні, а й соціальні відносини між людьми в процесі їх спільної праці. Пізнання різних сторін соціальних відносин людей, у тому числі і відносин, пов’язаних з працею, вивчення законів та закономірностей процесу праці, механізму їх дії і форм їх прояву дозволяє виявити у соціальних явищах і процесах на виробництві причинно-наслідкові взаємозв’язки і взаємозалежності, забезпечити системний підхід до вивчення і розв’язання проблем праці. Праця і робота – поняття не рівнозначні, і їх не можна ототожнювати. Праця – це явище суспільне, яке притаманне тільки людині. Як неможливе життя людини поза суспільством, так і не може бути праці без людини і поза суспільством. Робота – це поняття фізичне, вона може виконуватись і людиною, і твариною, і машиною. Праця вимірюється робочим часом, а робота – фізичними одиницями. 2. Соціально-економічна роль праці в історичному розвитку Становлення праці та її удосконалення відбувалось на протязі багатьох тисячоліть разом з розвитком самої людини і суспільства. Цей процес триває і сьогодні. В первісно-суспільну епоху, коли в умовах палеоліту з’явилась сучасна фізична людина, склалась і родова громада, яка нараховувала 40-50 членів і функціонувала майже в повній залежності від природного середовища. До цього часу люди вже навчились добувати і зберігати вогонь, застосовувати примітивні знаряддя різноманітного призначення з дерева, каменю та костей, поступово переходячи від бродячого (кочівного) життя до осідлості. Спільна діяльність людей в той час практично співпадала з процесом праці і направлялась переважно на добування їжі. Перехід від привласнюючого господарства до виробничого супроводжувався зростанням чисельності людей і появою більших поселень. Поряд з вирощуванням культурних рослин і розведенням тварин люди освоювали різні ремесла. Зміна характеру господарства і змісту роботи тягла за собою і нові можливості для розвитку праці.
Зростаюча результативність трудових зусиль і розподіл занять створювали передумови для отримання додаткового продукту. Можливість виробляти більше, ніж необхідно для виживання, поява додаткового продукту і підвищення цінності людської робочої сили привели до розкладу родових відносин і визначили великий суспільний розподіл праці. На зміну родовому устрою приходило рабство – історично перша форма примусової праці і експлуатації. Але використання рабів як робочої сили в сільському господарстві, ремісництві, будівництві мало свої межі. Воно залишалось вигідним лише до тих пір, доки раби виконували прості трудові операції, і бажаний результат досягався їх прямим примушенням до роботи. З ускладненням знарядь праці, удосконаленням агрономії і ремісничої справи вже не приходилось розраховувати на високу віддачу навіть спеціально вивчених рабів. Намагання зацікавити невільників матеріально вели до відмови від безпосереднього вилучення додаткового продукту. Виділення рабам земельних ділянок з умовою здавання господарям частини вирощеного врожаю, передача в оренду ремісничих майстерень і торгових лавок свідчили на ділі перехід до іншого соціально-економічного укладу – феодального. Відкривався більший, ніж в умовах рабовласності, простір для розвитку продуктивних сил. Безпосередньо виробник міг самостійно займатись землеробством, скотарством чи ремеслом. Ведучи своє господарство він, на відміну від раба, отримував деяку особисту зацікавленість в результатах роботи, деякий стимул до того, щоб на ділі проявити ініціативу і винахідливість. Тому праця селян і ремісників, не дивлячись на феодальний тягар, була вдвічі продуктивнішою рабських зусиль. Одним з найважливіших періодів в розвитку праці став Новий час, який обчислюється з середини XVII і до початку XX століття. Тоді людство піднялось на ступінь капіталізму, який замінив феодалізм. Історія Нового часу підтверджує ту закономірність, що капіталізм як господарський уклад, як суспільний устрій базується повністю на взаємодії особистої власності і найманої робочої сили. Історично новий засіб виробництва починався з того, що той чи інший власник капіталу давав роботу одночасно багатьом найманим робітникам в одному і тому ж процесі праці. При спільній роботі витрачалось менше засобів виробництва, досягалась їх економія; колективна робота підсилювала суперничество (змагання), що також позитивно відображалось на продуктивності праці. Розширення мануфактурного виробництва підготувало вступ капіталізму в наступну стадію його розвитку – крупну фабрику. Використання різноманітних машин і механізмів кардинально змінювало технологію, сам процес виробництва. Машинна індустрія вела до звуження функцій безпосереднього робітника, ставила його в залежність від техніки, в положення живого придатку до механізмів, що в кінцевому разі закріплювало владу капіталу над працею, підпорядкування найманого робітника володарю капіталу. З розширенням і укріпленням індустріального виробництва відбувалось об’єднання раніше розрізнених малих та середніх капіталів, виникали акціонерні товариства, більш голосніше заявив про себе банківський капітал.
Сціборський – голова, Юрій Руденко – генеральний секретар, Леонід Костарів – політичний референт, П. Кожевників – референт преси й пропаґанди, Кордонський – фінансовий референт, Ярослав Герасимович – секретар. Центральний Комітет ЛУН заініціював був у 1927 р. творення „Національно-Військового Союзу в ЧСР”, одним із завдань якого мала бути підготовка, спільно з іншими подібними військовими організаціями, об'єднання українських вояків в єдину національно-військову організацію на засаді самостійности й соборности української національної держави. Найсильнішими осередками ЛУН були секції в Подєбрадах і Празі. Крім них, жваву діяльність розвивали теж секції в інших місцевостях ЧСР, де були скупчення української еміґрації, а також; секції в Берліні, Відні, Парижі (інж. Г. Калюжний, сотн. М. Антоненко, сотн. П. Василів), Люксембурзі (О. Твардовський, Чуб). Провідний член паризької секції ЛУН сотн. П. Василів робив старання поширити ЛУН серед українських еміґрантів в Єгипті, але ця праця зустрілася з великими перешкодами з боку російських еміґраційних кіл
2. Філософія інформаційного суспільства
3. Роль інтелектуальної власності в соціально-економічному та духовному розвитку суспільства
4. Культура і людина в контексті соціально-економічного розвитку суспільства
5. Філософія інфрмаційного суспільства
10. Історична ґенеза та сучасний стан соціальної структури суспільства
11. Теорії суспільного вибору та неокласичний напрям в економіці
12. Гідросфера землі та її значення для людського суспільства; Вимоги до якості води.
13. Моніторинг фінансових операцій комерційного банку "Фінанси та кредит"
14. Суть нематеріальних активів, їх класифікація та оцінка
15. Соціальна політика як складова демократичного розвитку суспільства
16. Інформація та інформаційні процеси
17. Створення мікропроцесорної системи для багатоканального інформаційного табло
19. Праця та її роль у розвитку людини і суспільства
20. Соціально-педагогічна робота як нагальна потреба розвитку українського суспільства
21. Місце і роль політики та політології як науки в житті суспільства
25. Релігія та віра як феномен в історії суспільства
27. Поняття соціальної структури суспільства
28. Соціальні інститути, соціальні організації, їх роль у житті суспільства
29. Структура українського суспільства на сучасному етапі та тенденції її розвитку
30. Класифікаційні суспільства та їх роль у забезпеченні безпеки мореплавства
31. Свобода совісті в процесі демократизації українського суспільства: соціально-філософський аналіз
32. Формування і оцінка інвестиційного та інноваційного портфелю компанії
33. Економічна криза, держава, суспільство: проблеми та шляхи їх подолання
34. Виробництво та його роль в житті суспільства
35. Політична культура як рівнева характеристика розвитку політичної системи суспільства
36. Основні етапи господарського розвитку первісного суспільства
37. Поняття громадянського суспільства і правової держави
41. Державне регулювання інвестицій в людський капітал як фактор інтелектуального розвитку суспільства
42. Розвиток місцевого самоврядування як інституту громадянського суспільства
43. Управління духовними процесами суспільства
45. Категорія виду та часу в англійській та українській мовах
46. Племінна структура суспільства епохи бронзи
47. Мистецтво як складова духовної культури суспільства
49. Методи виховання та роботи із дезадаптованими дітьми та підлітками
50. Держава – головний інститут політичної системи суспільства
51. Формування етосфери в політичному житті суспільства
52. Інтерес і еволюція суспільства
53. Вивчення референтних груп сучасного суспільства
57. Філософський аналіз суспільства
58. Населення і трудовий потенціал суспільства
59. Українські космогонічні легенди та перекази про різні трави та квіти
60. Українські легенди та перекази про свійських тварин та свійську птицю
63. Экономические, социальные и культурные права (Економічні, соціальні та культурні права)
64. Кредитний ризик комерційного банку та шляхи його мiнiмiзацiЇ
65. Кредитний ризик комерційного банку та способи його мінімізації
66. Соціальний та етнічний склад катакомбного населення
67. Філософська культура особи та її суспільна значущість
68. Ринок цінних паперів та його роль у суспільному відтворенні
69. Спеціальні економічні зони та їх роль в залученні іноземних інвестицій
73. Модель фінансової діяльності комерційного банку та її застосування на прикладі АКБ "Правекс-банк"
75. Соціальне та особисте страхування
77. Вибір форм кредиту комерційного банку для фінансування капітальних та поточних потреб підприємства
78. Дія на людину постійних електричних полів та полів частотою 50 Гц
79. Контроль та аудит діяльності комерційного банку
80. Облік готівкових та касових операцій приватного підприємства "Індустрія Клімату"
81. Облік та контроль фінансових результатів в умовах ТОВ "Клімат Індустрії"
82. Релевантність облікової інформації та її вплив на прийняття управлінських рішень
85. Громадянське суспільство та держава
89. Основні аспекти пенсійного забезпечення військовослудбовців та їх сімей
90. Питання фіктивних та удаваних правочинів у теорії та практиці
91. Поняття підстави та умови матеріальної відповідальності за трудовим правом
92. Правові основи надання та виплати соціальних допомог сім’ям з дітьми в Україні
93. Соціально-економічна концепція походження держави: її позитивні риси та недоліки
94. Суть та принципи соціальної держави
95. Теорія суспільного договору походження держави
96. Організація та видавництво інформаційно-аналітичної газети
97. Соціальні стани в Україні у складі Литви та Польщі
98. База даних "Теорія та практика прикладного програмування"
100. Методи та засоби зменшення обсягів даних тріангуляційного опису об’єктів комп’ютерної томографії