![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Роль Пласта на Україні В ХХ столитті |
СУВОРОВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ Малої Академії Наук Історичне відділення Секція Історія Роль Пласта на Україні В ХХ столітті Роботу виконав Педіна Павло Учень 6(10) - А класу Української гімназії № 7 Суворовського району Керівник Павлішина Татьяна В’ячеславівна О Д Е С А 1999 р. План 1. Започаткування Пласту на Україні. 2. Пласт у визвольних змаганнях 1914 року. 3. Пласт у еміграції. Перший активний сплеск до поширення скаутського руху в світовому масштабі припадає на 1911-1912 роки. Чому саме на ці роки? Очевидно, з декількох причин. До таких належить і той факт, що після видання книги Бейден-Пауела „Пластування для хлопців" в 1908 році потрібен був деякий час для широкого ознайомлення в світі з її змістом. Однак не менш важливою була і та причина, що світ готувався до великої війни. Кожна з країн, яка знала, що війна торкнеться і її, потребувала для захисту своїх інтересів загартованих фізично і духовно громадян-патріотів. Скаутінг давав для цього якнайкращі можливості. Тому на цьому першому, передвоєнному етапі поширення він набирав дещо мілітарного забарвлення. Серед інших країн світу не була винятком і Україна. Після появи скаутського руху відомості про нього появляються в обох її частинах, розділених поміж Російською та Австро-Угорською імперіями. Разом з відомостями виникають і спроби заснувати власну скаутську організацію. Перші скаутські осередки виникають на Східній Україні — в Бахмацькому повіті на Катеринославщині (1909 рік), а в наступні роки також в Харкові, Луганську, Слов’янську. За винятком хіба бахмацького осередку, їх з величезною долею умовності можна було назвати українськими національними тільки з огляду на склад учасників цих скаутських дружин. У своїй діяльності керувалися вони книгою „Юний розвідник" і мали проросійський мілітарний характер. 3 об’єктивних обставин перші осередки українського скаугінгу пустили глибоке коріння і врешті прижилися в Галичині — визнаному „П’ємонті" національного відродження. Подих передвоєнного часу також поклав на них свій відбиток мілітаризованості. І це закономірно, адже основною проблемою для української суспільності було об’єднання нації та створення власної міцної держави. Перший пластовий гурток у Львові восени 1911 року заснував студент Львівської Політехніки Іван Чмола. До нього входили учні Академічної гімназії, студенти Львівського Університету, Торговельної школи, Головної державної семінарії, Жіночоі Семінарії Українського Педагогічного Товариства та Семінарії Сестер Василіянок. Характерно, що від перших сходин сам організатор гуртка заявив: „Наш скаугінґ не має бути забавкою, а з нього має зродитися наше рідне українське військо". І Іван Чмола дотримав своеї настанови — програма діяльності гуртка включала стріляння з кріса та браунінґа, сиґналізування, стеження, військові вправи з маршами тощо. Володіючи англійською мовою, Чмола робив переклади з праці Бейден-Пауела і тому, попри мілітарний характер, його гурток таки дотримувався основоположних засад скаутінґу. Першим підсумком його діяльності став двотижневий вишкільний табір на Говерлі влітку 1912 року. До слова сказати, це був перший український пластовий-скаутський табір.
Сучасники дещо пізніше називали гурток Івана Чмоли „першим тайним військовим гургком „Пласт". Сама назва пластун — це відповідник англійського „скаут", (в перекладі „розвідник"). Вона походить від назви кубанських козаків - розвідників, які, підкрадаючись і вистежуючи ворога, пластували по плавнях, виконуючи найнебезпечніші завдання. Організатором другого пластового осередку у Львові став Петро Франко — син славетного класика української літератури. Вчителюючи, він дещо пізніше за Івана Чмолу, в грудні 1911 року, створив таємний пластовий гурток при Академічній гімназй, до якого ввійшли учні її старших класів. Згодом він створив ще один такий гурток при Жіночій Семінарії Українського Педагогічного Товариства. В своій праці він також опирався на англійський підручник Бейден-Пауела, а також на переклад польського автора Мелковського. Його гуртки переросли в достатньо широку організацію, яка нараховувала близько 120 членів і проіснувала до початку Першої світової війни. На відміну від гуртка Івана Чмоли, основою програми діяльності своїх гуртків Петро Франко поставив фізичний вишкіл. Саме в гартуванні тіла він бачив основне покликання Пласту. При тій же Академічній гімназіі у Львові заснував ще один пластовий осередок, але вже цілком леґальній, їі викладач Олександр Тисовський. Його не задовольняла існуюча рутинна система виховання і в своїх пошуках кращої він зупинився на скаутській. Володіючи англійською мовою, він мав змогу перекладати працю Бейден-Пауела „Пластування для хлопців" популяризувати її в публіцистичних статтях та в практичних виховних цілях намагався синтезувати її ідеї з українськими особливостями. На прохання Олександра Тисовського дирекція гімназії дозволила заснувати пластовий гурток при ній. На відміну від Чмоли і Франка, які в заняттях з своїми гуртками головну увагу зосередили саме на змістовній частині відповідно військового та фізичного вишколу і недостатньо її вділяли на інші, з їхньої точки зору, формалістичні моменти, Олександр Тисовський дотримувався „букви" 6ейден- пауелівської ідеї і 12 квітня 1912 року прийняв про6у учасника та Присягу Пластуна у 40 активних членів свого гуртка. Цей день в історії Українського Пласту прийнято вважати днем його постаняя. Очевидно, що його найбільшою заслугою стало збагачення українського пластового руху методичною основою. Започатковані Тисовським пластові гуртки з уваги на методику їх ведення пізніше назвуть „класично скаутськими". Виникнувши у Львові, пластові осередки досить швидко поширюються по всій Галичині. До початку Першої світової війни вони вже існували майже в усіх більших її містах. Однак їх постання не носило організованого характеру, отож годі було сподіватися і однозгідності в іх діяльності. Цьому процесові слід 6уло надати цілеспрямованого і систематизованого характеру. Завдяки зусиллям Петра Франка пластові осередки Львова налагоджують контакти з такими ж провінційними осередками. За його ж ініціативою 6 квітня 1913 року у Львові відбувається 3’ізд пластових впорядників. Він вніс певну одностайність у розвиток пластового руху, якого вимагала теорія скаутінґу Бейден-Пауела.
На 3’їзді були прийнягі запропоновані Олександром Тисовським Статут ІІласту та вимоги до трьох пластових проб, а також запропонований Петром Франком проект пластового однострою, близький до англійського зразка. 3’їзд також сформував перший зародок центральної пластової влади — Інформативний Пластовий Комітет, головою якого було обрано Олсксандра Тисовського, а його заступником ІІетра Франка. Після з'їзду пластових впорядників процес утворення та діяльності пластових осередків значною мірою унормувався. Фундаментально для цього також послужила книга Олександра Тисовського „Пласт", яка вийшла в 191З році, та видані в той же час посібники Петра Франка „Пластовий однострій", „Пластові гри та забави", „Пластові відзнаки". Власне саме вони сприяли поєднанню основних скаутських засад Бейден-Пауела і українських особливостей та витворенню на цьому ґрунті української національної скаутської організаціі. В недалекому часі стало зрозумілим, що постанови 3’їзду пластових впорядників носять перехідний характер і час вимагає створення повноцінної центральної пластової влади. 3 цією метою 12 лютого 1914 року у Львові відбувається II Пластовий з’їзд, на якому в якості такого органу створно Осередню Пластову Управу (в сучасній термінології „Осередня" читається як „Центральна"). Осередня Пластова Управа провела перереєстрацію пластових осередківів, почала розподіл всього терену Галичини на 11 пластових округів та формування відповідних Окружних Управ, налагодила видавництво власних друкованих органів, які переважно редагував Петро Франко, більш докладно систематизувала пластовий однострій та відзнаки, почала підготовку до державної реєстрації Статуту Пласту. За своїм змістом і зовнішніми формами Пласт почав набирати яскраво виражених ознак європейського скаутінґу. Однак 6ільшість цих починань лишились незавершиними. Окрім Львова, численні і сильні пластові осередки укорінившися в Стрию, Самборі, Станиславові, Перемишлі тощо. Загалом поза межами Львова Пласт був міцно пов’язаний з Сокільсько-Січовим рухом і в його програмі діяльності поряд з пластовим вишколом на передне місце ставився і вишкіл військовий. Тому ігровий Пласт часто називають „стрілецьким Пластом". Під впливом Галичини напередодні Першої світової війни Пласт починає вкорінюватись також і в недалекій від неї Буковині. Ініціатором його створення тут стає українське студентство Чернівецького Університету. Навесні 1914 року було засновано „Буковинський 11 полк Українського Пласту ім. Івана Богуна". Активними темпами зростало його членство і напередодні війни воно вже нараховувало близько 800 членів. Апогеєм передвоєнного розросту Пласту стала участь його відділів у величавому Сокільсько-Січовому здвизі 28 червня 1911 року у Львові з нагоди 100-річчя з дня народження Тараса Шевченка. В загальній колоні пластовий відділ, яким безпосередньо керував Петро Франко, справив ефектне враження на українську громадськість та зарубіжних гостей. Здавалося б доля йому готує перспективу високого злету та широкого організаційного розвитку. Однак через місяць розпочалася II Світова Війна, яка вмить перекреслила всі ці веселкові надії.
Аналізуючи сьогоднішні реалії, варто застановитися над талантом Коновальця як політика і дипломата. Створення і становлення ОУН в результаті органічного об'єднання ідеологічно споріднених націоналістичних організацій у 1929 році є і сьогодні найяскравішим прикладом результативної консолідації і вироблення на основі спільності мети — спільності шляху. За влучним висловом Ярослава Романовича Дашкевича, Полковнику вдалося «вивести націоналістичний рух з вузької стежки на широку дорогу». Коновальцеві вдавалося уникати так званих «внутрішніх фронтів», будучи свідомим ваги і ролі кожного українця та української організації в боротьбі за волю і велич нації, Провідник був категоричним противником взаємопоборювання в українському таборі (чого не вдалося уникнути в сучасній Україні). Проте необхідно наголосити, що у принципових питаннях він був безкомпромісним, постійно дбав про чистоту ідеологічної лінії і послідовно поборював опортунізм та антидержавні чинники, знаючи, що «з соціалістами держави не збудуємо». «З наших визвольних змагань винесли ми один великий скарб, — державницьку думку й свідомість єдності всієї української нації», — цей скарб Коновалець не змарнував, не заховав подалі від людського ока, не розтринькав легковажно, але зберіг, примножив і передав нащадкам
2. Поліграфічна промисловість України. II роль та перспективи розвитку
3. Створення, програми та діяльність Укр. і Рос. партій на поч. ХХ ст.
4. Культура початку ХХ ст Українська музика
5. Місцеві бюджети України: становлення, роль в соціально-економічному розвитку регіонів
12. Особливості виявились у розвитку десиденського руху в Україні в 60-80-ті рр. ХХ ст.
13. Підготовка культурно-освітніх працівників в Україні в 60-70-і роки ХХ століття
14. Польський соціалістичний рух на Правобережній Україні (ІІ пол. ХІХ-поч. ХХ ст.)
15. Роль голоду в українській національно-визвольній революції ХVII ст.
16. Сільські ради національних меншин в Україні в 20-ті роки ХХ ст.
18. Утворення та діяльність українських політичних партій у Наддніпрянській Україні на початку ХХ ст.
19. Бітлз і їх роль у розвитку молодіжної культури ХХ століття
20. Українська культура кінця XVIII ст.–початку ХХ ст.
21. Українське кіно початку ХХ століття
25. Роль громадських організацій у поширенні освіти на Поділлі в кінці ХІХ-на початку ХХ ст.
26. Вибори та їх роль у політичному житті України
27. Академічна філософія в Україні кінця ХІХ - початку ХХ століття
28. "Глобальная деревня" Маклюена. Роль и место в философии ХХ в.
29. Роль і місце інвестиційних фондів в економіці України
30. Роль інформації в сучасній економіці і формування ринку інформаційних послуг в Україні
31. Соціально-економічна сутність і роль державного бюджету України
33. Роль высших растений в почвообразовании (шпаргалка)
34. Роль конкуренции в экосистемах
35. О роли эксперимента в разработке научных гипотез происхождения жизни
36. Роль материнского генома в развитии потомка
37. Промышленное производство в Республике Беларусь в 90-х годах ХХ-го века
41. Коллекторские свойства нефтеносных пластов. Их значение при определении запасов месторождения
43. Налоги с населения и их роль в условиях перехода к рынку
44. Прибуткове оподаткування підприємств, проблеми та шляхи розвитку в Україні
45. Роль местного бюджета в социально-экономическом развитии региона
46. Роль арбитража в судебной защите прав предпринимателей
47. Магдебургское право и его роль в социально-экономической жизни городов Беларуси
48. Развитие США во второй половине ХХ века
49. Международный туризм и его роль в развитии экономики Киргизской Республики
50. Роль Великой Октябрьской революции для России и мира. Была ли альтернатива февральской революции
51. Россия на рубеже ХIХ-ХХ веков
52. Правовая система России во 2-й половине XlX - начале ХХ вв. Судебная реформа
53. Речной флот СССР в 60-80е годы ХХ века
58. Роль главы государства в обеспечении конституционных прав личности в РФ
60. Таможенные пошлины и сборы и их роль в формировании доходной части бюджета РФ
62. Міграція робочої сили (юридичний аспект) (WinWord 97 (на укр языке))
64. Роль заимствований в английском языке
65. Структуры экономического дискурса во французском языке. Роль коннекторов в построении аргументации
66. Роль Саскии в жизни Рембрандта
67. Развитие кино в 20-30 годы ХХ столетия
68. Молодёжная субкультура во второй половине ХХ века
69. Противоречия и катаклизмы ХХ века, и их воздействия на культуру
73. Роль эпизода в романе Л.Н. Толстого "Война и Мир"
74. Роль названия в художественном тексте
75. Сон Обломова. Своеобразие эпизода и его роль в романе
76. Роль человека в произведениях о Великой Отечественной войне
77. Великая Отечественная война в произведениях писателей ХХ века
78. Роль России и ее место в мировой цивилизации в произведениях русской литературы 18-20 вв.
80. Император ФРИДРИХ I БАРБАРОССА. Роль его личности в истории
81. Томас Джефферсон и его роль в американской революции 18 века
82. Роль М. В. Ломоносова в развитии медицины и фармации
83. Роль Минина и Пожарского в освобождении России от поляков
84. Роль Солженицына в дессидентском движение
90. Тематический обзор: Киевская Русь - Россия, ХХ в.
91. Гетьманство України: Богдан Хмельницький (Гетманство Украины. Богдан Хмельницкий)
93. Норманнская теория происхождения государства у славян и ее роль в российской истории
94. Роль Китая во II Мировой войне
95. Неформальная жизнь столицы в 50-х, 60-х гг. ХХ века
96. Роль математики в современном естествознании
97. Роль белков в организме. Ферменты
98. Роль медсестры руководителя в организации лечения и ухода за больными с психическими расстройствами