![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Охрана природы, Экология, Природопользование
Наукові основи раціонального користування та управління навколишнім середовищем |
ЗМІСТ Вступ 1. Принципи раціонального природокористування 2. Стандарти і нормативи якості навколишнього середовища 3. Екологічна експертиза 4. Економічні механізми природокористування 5. Екологічний моніторинг навколишнього середовища 6. Правове регулювання екологічних відносин 7. Державне управління в галузі природокористування 8. Міжнародне співробітництво в галузі охорони навколишнього природного середовища Висновки Література Вступ Тема контрольної роботи &quo ;Наукові основи раціонального користування та управління навколишнім середовищем&quo ;. В умовах зростаючого антропогенного впливу на навколишнє середовище очевидною є необхідність переходу до нової форми зв'язку між суспільним виробництвом і навколишнім середовищем - до замкненої системи виробництва і раціонального типу природокористування. Замкнена система виробництва спирається на два фундаментальні принципи: 1) найбільш повне використання відходів виробництва; 2) доведення використовуваних відходів до такого стану, коли вони можуть бути асимільовані екологічними системами без шкідливих наслідків. Перехід до раціонального природокористування ставить перед суспільством ряд ще більших проблем. Теорія наукового природокористування є науковою дисципліною, яка розробляє загальні принципи всієї практичної діяльності, пов'язаної з впливом на навколишнє середовище. Мета природокористування полягає в забезпеченні єдиного підходу до природи як загальної основи праці і життя людства. Природокористування - це сукупність усіх впливів людства на природу, до яких належать заходи щодо освоєння, перетворення і охорони природи. Необхідно розрізняти природокористування раціональне і нераціональне. Раціональне природокористування спрямоване на забезпечення умов існування людства і отримання матеріальних благ, запобігання можливих шкідливих наслідків людської діяльності, на підтримання високої продуктивності природи та охорону і економне використання її ресурсів. Нераціональним є таке природокористування, коли вплив людини на природу призводить до знесилення її відновлювальних властивостей, зниження якості і вичерпання природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища. Воно може виникнути як наслідок не тільки прямих, але й опосередкованих впливів на природу. Попередження і подолання результатів нераціонального природокористування складає завдання охорони природи, яке охоплює заходи з підтримання вже існуючої продуктивності природи. Наука про охорону природи созологія вивчає закономірності антропогенної динаміки природних ресурсів у їх взаємозв'язку, обґрунтовує раціональне використання природних багатств, розробляє способи їх збереження і відновлення. Структурна особливість природокористування полягає в тому, що воно набирає різних форм залежно від типів природних ресурсів - витратних (енергетичних, сировинних, харчових) і ресурсів середовища (умов праці, відпочинку і відновлення здоров'я). При використанні практично невичерпних ресурсів (енергії Сонця і підземного тепла, припливів і відпливів) раціональність природокористування вимірюється перш за все найменшими експлуатаційними витратами і найбільшим коефіцієнтом корисної дії (ККД) добувних виробництв і установок.
Для ресурсів вичерпних і при цьому невідновних (наприклад, нафта, мінерали) важливими є комплексність і економічність добування, скорочення відходів. Охорона витратних ресурсів, які відновлюються в ході використання, спрямована на підтримання їх продуктивності і ресурсообороту, а експлуатація повинна забезпечити їх безвідходне добування і перероблення, а також розширене виробництво. Охорона природних ресурсів означає підтримання їх якостей, сприятливих для господарства, відпочинку і здоров'я, а також недопущення невиправданих перетворень (наприклад, вторинного засолення ґрунтів, виникнення непродуктивного мілководдя). Раціональне освоєння ресурсів середовища полягає в найбільш повному і вигідному пристосуванні до них господарства. Перетворення витратних ресурсів виражається в їх примноженні і збагаченні, у підвищенні продуктивності природи. Тут необхідні заходи і всебічне врахування корисних і шкідливих наслідків. Перетворення ресурсів середовища означає їх покращання, оп-тимізацію, підвищення естетичних достоїнств. До цієї групи процесів природокористування належать рекультивація ландшафту, акліматизація різних видів тварин. Поряд з позитивними прикладами збагачення фауни відомі також випадки, коли акліматизація тварин призводила до багатьох шкідливих наслідків. Можна виділити два етапи розробки і реалізації проблеми. Перший - програма першочергових заходів, другий - довгострокова програма переходу до системи раціонального природокористування. Першочергові заходи: створення системи контролю за якістю середовища, урахування заходів з охорони природи при розробці народногосподарських планів, заходів з формування екологічної культури населення. Довгострокова програма - це програма переходу виробництва до більш високого ступеня розвитку. Сюди належать питання економічної оцінки природних ресурсів, питання створення систем управління ресурсами біосфери, виявлення напрямів і темпів природного і антропогенного розвитку природи в найближчому майбутньому і в перспективний період. Мета роботи – ознайомитися з принципами раціонального природокористування; стандартами і нормативами якості навколишнього середовища; екологічною експертизою; економічними механізмами природокористування; моніторингом навколишнього середовища та правовим регулюванням екологічних відносин, а також з державним управлінням в галузі природокористування. 1. Принципи раціонального природокористування Принципи раціонального природокористування - це основні правила, якими необхідно керуватися при перетворенні природи. Розглянемо деякі з них. Правило інтегрального ресурсу - конкуруючі в сфері використання природних систем галузі господарства неминуче завдають збитків одне одному тим сильніше, чим більше вони змінюють сумісно експлуатований екологічний компонент або всю екосистему в цілому. Правило міри перетворення природних систем - у процесі експлуатації природних систем не можна переходити деякі межі, які дозволяють цим системам зберігати властивість самопідтримання (самоорганізації і саморегуляції). Правило &quo ;м'якого&quo ; управління природою - &quo ;м'яке&quo ; управління природними процесами, як правило, здатне викликати бажані природні ланцюгові реакції і тому з соціально-економічного погляду є більш бажаним, ніж &quo ;жорстке&quo ;, техногенне.
Правило ланцюгових реакцій &quo ;жорсткого&quo ; управління природою - &quo ;жорстке&quo ;, як правило технічне, управління природними процесами може викликати небажані ланцюгові природні реакції (наприклад, порушення динамічної рівноваги), значна частина яких є екологічно, соціально й економічно неприйнятною. Закон обмеженості природних ресурсів - усі природні ресурси (і умови) Землі є скінченними. Закон падіння природно-ресурсного потенціалу - у межах однієї суспільно-економічної формації (способу виробництва) і одного типу технологій природні ресурси стають все менш доступними і потребують збільшення витрат праці й енергії на їх добування та транспортування. Закон зниження енергетичної ефективності природокористування - з плином історичного часу при отриманні з природних систем корисної продукції на її одиницю в середньому витрачається все більше енергії. Закон відповідності рівня розвитку виробничих сил природно-ресурсному потенціалу - розвиток виробничих сил відбувається відносно поступово до моменту різкого виснаження природно-ресурсного потенціалу, який характеризується як екологічна криза. Криза розв'язується шляхом революційної зміни виробничих сил. Закон убуваючої родючості - унаслідок постійного вилучення врожаю і порушення природних процесів ґрунтоутворення, а також за тривалої монокультури в результаті накопичення токсичних речовин, що виділяються рослинами, на культивованих землях відбувається зниження природної родючості ґрунтів. 2. Стандарти і нормативи якості навколишнього середовища Стандарти якості навколишнього природного середовища складаються на основі сучасного стану технологій і є спробою узгодження екологічних і економічних інтересів суспільства. Існують стандарти міжнародні, державні, відомчі, стандарти підприємств. В них регламентуються гранично допустимі і тимчасово узгоджені викиди забруднюючих речовин у навколишнє середовище; гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у природних середовищах (воді, повітрі, ґрунтах, рослинних і тваринних організмах); орієнтовно безпечні рівні впливів техногенних забруднювачів на природне середовище; правила і методи природокористування, які зводять до мінімуму збитки, що завдаються природному середовищу; організація природоохоронної служби. Екологічні стандарти юридично закріплюються в спеціальних нормативно-технічних документах, затверджуються державними органами і мають обов'язковий характер. Вся сфера екологічного нормування і стандартизації використовує встановлені гранично допустимі концентрації (ГДК) або гранично допустимі дози (ГДД) шкідливих агентів. ГДК - це та найбільша концентрація речовини в середовищі і джерелах біологічного споживання (повітрі, воді, ґрунті, продуктах харчування), яка при більш чи менш тривалому впливі на організм (контакті, вдиханні, прийманні всередину) не шкодить здоров'ю і не викликає віддалених ефектів. Розрізняють такі гранично допустимі концентрації: - ГДКр з - гранично допустима концентрація речовини в повітрі робочої зони, мг/м3; - ГДКм р - гранично допустима максимальна разова концентрація речовини в повітрі населених місць, мг/м3; - ГДКсд - гранично допустима середньодобова концентрація токсичної речовини в повітрі населених місць, мг/м3; - ГДКв - гранично допустима концентрація речовини у воді водойми господарсько-питного і культурно-побутового водокористування, мг/л; - ГДКвр - гранично допустима концентрація речовини у воді водойми, що використовується для рибогосподарських цілей, мг/л; - ГДКг - гранично допустима концентрація речовини в орному шарі ґрунту, мг/кг; - ГДКпр (ДЗК) - гранично допустима концентрація (допустима залишкова кількість) речовини в продуктах харчування, мг/кг.
НАДСУЧАСН¶ ЗНАННЯ У П¶ТЬМ¶ В¶К¶В Концептуальна структура сучасно фзики дедал бльше нагаду флософю ндузму. А. Салам, фзик, лауреат Нобелвсько прем. PАле головна сенсаця стор науки технка виявлення в прадавнх народв суперзнань супертехнологй, досягнення яких ми можемо лише прогнозувати для себе, та й то з високим ступенем моврност. Цей факт ще не осмислила наша рацональна наука. ¶ поста парадоксальне запитання: хто запрограмував цей незбагненний нтелектуальний коловорот? Взьмемо хоча б прац Платона, точнше, його невеличкий твр «Тмей», у якому висловлено пфагорйськ уявлення про будову речовини свтобудову. Викладеш тут фзичн де, зокрема, про те, що реч складен з трикутникв, сприймалися як нсентниця. ¶ лише зовсм недавно фзикв зацкавила платонвська картина мкросвту. Нмецький вчений В. Гейзенберг навть пдмтив, яку велику роль вдграв далог «Тмей» у формуванн фзично картини свту. ¶нтерес фзикв до Демократа дещо пдупав, натомсть зроста нтерес до Платона, котрий об'днав учення про елементи з атомстичною концепцю будови речовини
1. Раціональні дроби та їх властивості
2. Активні операції та управління ними в ЗАТ КБ "ПриватБанк"
3. Бойове застосування та управління діями аеромобільних підрозділів (частин, з’єднань)
4. Національні моделі корпоративного управління
5. Сутність лідерства та управління
9. Економічні та правові основи управління організацією
10. Енергетичне обстеження будівлі ДНЗ №7 управління науки та освіти Сумської міської ради
11. Аналіз та удосконалення оперативного управління
12. Процес управління та його основні стадії
14. Кредитний ризик та методи управління ними
15. Державне управління охороною праці та організація охорони праці
16. Управління ресурсоспоживанням та ресурсозбереженням в тваринництві
17. Аналіз основних методів та заходів запобігання проявам корупції в системі державного управління
18. Державне управління і контроль у сфері використання та охорони лісів та рослинного світу
19. Договір про управління цінними паперами та грошовими коштами
20. Організаційно–правові засади та системи органів управління в агропромисловому комплексі
21. Поняття та види державних службовців. Управління в сфері іноземних справ
25. Критерії якості праці менеджера та ефективності управління
26. Наскрізна програма практики студентів системи управління виробництвом та розподілом електроенергії
27. Основи управління персоналом підприємств
28. Проблеми теорії та практики управління проектами у виробничій системі
29. Розвиток управлінської науки (менеджменту) в світі та в Україні
30. Структура теорії управління та сучасні тенденції її розвитку
31. Управління ресурсами та запасами
32. Державне управління та його організуюча роль у суспільстві
33. Основи психології управління
35. Аналіз проблем управління регіональними системами природокористування в Росії
36. Управління системою маркетингової діяльності на підприємтсві
37. Ділові взаємовідносини в апараті управління
41. Управління контрактною діяльністю на підприємстві
42. Управління фінансами України
43. Організаційна система управління природокористуванням України
44. Травлення та засвоєння їжі
45. Управління утворенням прибутку підприємства
46. Розробка концепції управління інноваційною діяльністю в Пол-тавській області
47. Акти державного управління
48. Мораль і соціальне управління
49. Механізм управління ризиками кредитування оборотних коштів підприємств
50. Управління капіталом в сільськогосподарських підприємствах
51. Методи прийняття рішень у сфері управління нематеріальних активів
52. Удосконалення обліку аналізу і контролю в системі управління витратами торгового підприємства
53. Державне управління у сфері житлово-комунального господарства
57. Регіоналізм і місцеве управління у Великобританії
58. Структура державного управління
59. Сучасні принципи державного управління
60. Теорія і методологія дослідження управління
61. Управління юридичним консалтингом
62. Функції управління в аграрному праві
63. Автоматизація управління персоналом на базі програмного засобу "Система: Кадри"
64. Оптимальне управління діяльністю авіакопанії засобами гетерогенних комп’ютерних мереж
65. Системи управління базами даних
66. Стандарти автоматизованих систем управління в банку
67. Реформи адміністративно-політичного управління 60-70-х років XIX ст.
69. Інформаційні технології управління маркетингом
74. Функціональні проби та фізична працездатність
75. Адаптація систем управління промисловими підприємствами в умовах трансформаційної економіки
76. Аналіз ефективності управління персоналом бази відпочинку "Чорноморка"
77. Аналіз системи управління персоналом ВАТ "Рівненська кондитерська фабрика"
78. Аналіз управління персоналом на ТОВ "Рондо"
79. Діяльність органів управління освітою
80. Ефективне управління виробництвом
81. Забезпечення процесу стратегічного управління в компанії
82. Заохочення працівників як метод управління персоналом
83. Контроль – функція управління
84. Корпоративне управління акціонерним товариством
85. Методика розрахунку ефективності управління на ПП "Туроператор"
89. Організаційна структура управління персоналу підприємства
90. Організаційна структура управління підприємством
91. Організація управління персоналом підприємства
92. Особливості антикризового управління
93. Особливості управління організацією
95. Персонал як об’єкт управління організації
96. Принципи управління персоналом
97. Психологія поведінки індивіда в організації і способи управління нею
98. Роль, значення і перспектива інформаційної технології управління
99. Стилі управління