![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
Налоговое право
Поняття непрямих податків |
План 1.Особливості непрямих податків3 2.Податок на додану вартість3 3.Акцизний збір8 4.Мито9 5.Роль непрямих податків у формуванні бюджетів різних рівнів 11 Література13 Історія людства виробила різні форми й методи оподаткування. Кожний вид податків має свої специфічні риси та функціональне призначення і посідає окреме місце в податковій системі. Роль того чи іншого податку характеризується його приналежністю до певної групи у відповідності з існуючою класифікацією податків. За формою оподаткування всі податки поділяються на дві групи: прямі й непрямі. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування. Прямі податки сприяють такому розподілу податкового тягаря, при якому більше платять ті члени суспільства, котрі мають вищі доходи. Такий принцип оподаткування більшістю економістів світу визначається найсправедливішим. Разом з тим форма прямого оподаткування потребує і складного механізму стягнення податків, бо виникають проблеми обліку об'єкта оподаткування й ухилення від сплати. Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг. Їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Структура споживання у різних верств населення суттєво відрізняється, тому принцип справедливого оподаткування може бути реалізований через диференційований підхід до встановлення непрямих податків на окремі товари, роботи та послуги. Однак тут теж є певні обмеження. Встановлення більш високих податків тільки на так звані товари не першої необхідності й розкоші звужує сферу непрямого оподаткування і скорочує надходження доходів до бюджету. Навпаки, навіть невисокий рівень непрямого оподаткування товарів повсякденного попиту забезпечує державі сталі й значні доходи, бо сталим і значним у масштабах суспільства є таке споживання. Характерною особливістю непрямих податків є те, що: — це внутрішні податки які не можуть регулюватися нормами міжнародних договорів, крім договорів, ратифікованих Верховною Радою України, до вступу у силу законів за кожним з вказаних податків; — вони виникають тільки на останньому етапі в процесі реалізації товарів (робіт, послуг) безпосередньо виробником чи торгівельною організацією, а також юридичними і фізичними особами, які ввозять на митну територію України товари, шляхом надбавки до ціни товару (робіт, послуг), що склалася, створюючи нову вартість; — вони стягуються державою незалежно від результатів господарської діяльності платника податків; — непрямими вони є через те, що фактично матеріальні витрати зі сплати податку несе споживач у складі ціни на продукцію, що він придбав. Тому вони носять характер податків на споживання. Платник податку (юридична чи фізична особа) виступає як посередник, що нараховує і сплачує податок у бюджет держави. Податок на додану вартість Правовою базою його є Закон України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року зі змінами, внесеними Законами України від 27.06.97 р., 16.07.97 р., 26.09.97 р., 15.10.97 р., 19.11.97 р., 23.12.97 р., 30.12.97 р., введений з 1 жовтня 1997 р., та 28.03.9
р. Указом Президента України від 7 серпня 199К р. Суб'єктом - платником податку на додану вартість є: -особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх 12 місяців перевищує 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; -особа, відповідальна за внесення податків у бюджет по об'єктах оподаткування на залізничному транспорті, визначена у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; -особа, що ввозить (пересилає) товари на митну територію України чи отримує від нерезидентів роботи (послуги) для їх використання чи споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, що не є платниками податку, які ввозять (пересилають) товари (предмети) у обсягах, що не підлягають оподаткуванню за чинним законодавством; -особа, що здійснює торгівельну діяльність на території України за готівку незалежно від обсягу продажу, за винятком фізичних осіб, що торгують зі сплатою ринкового збору у порядку, встановленому законодавством; -особа (з 1 січня 1999 року), що представляє на митній території України послуги, пов'язані з транзитом пасажирів чи вантажів через митну територію України; -особа, що надає послуги зв'язку і здійснює консолідований облік доходів і витрат, пов'язаних з наданням таких послуг і отриманих (зазнаних) іншими особами, підпорядкованими такій особі. Під терміном “особа” мається на увазі: а) суб'єкт підприємницької діяльності, у тому числі підприємства з іноземними інвестиціями; б) юридична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності; в) фізична особа-резидент, нерезидент, що здійснює діяльність, віднесену до підприємницької, чи такий, що ввозить (пересилає) товари на митну територію України. Об'єктом оподаткування є операції платника податку. Залежно від роду діяльності, отримання доходів і механізму обчислення, операції платників податку розподілені на три групи'. 1. Операції з продажу товарів, виконання робіт, надання послуг, у тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) і операції по передаванню права власності на об'єкти застави позикодавцю (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості, що здійснюються на території України; 2. Операції з ввозу (пересилки) товарів на митну територію України, у тому числі операції з ввозу (пересилки) майна за договорами оренди (лізингу), застави й іпотеки, виконання робіт і надання послуг, що надаються нерезидентами, для їх використання чи споживання на митній території України; 3. Операції з вивозу (пересилки) товарів за межі митної території України, надання послуг і виконання робіт для їх споживання за межами митної території України. Об'єктами оподаткування на додану вартість не являються операції по: -випуску, розміщенню і продажу за кошти цінних паперів, емітованих (випущених в обіг) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, Державним Казначейством України, органами місцевого самоврядування, у тому числі приватизаційні і компенсаційні сертифікати, житлові чеки, земельні бони, а також деривативи; обміну цінних паперів на інші цінні папери; депозитарній, реєстраційній і кліринговій діяльності з цінними паперами, за винятком операцій по продажу бланків дорожніх, розрахункових і платіжних документів та пластикових карток; -передаванню майна орендодавця-резидента орендарю (лізингодержателю) за умовами договору оренди і повернення його по закінченні терміну дії договору; сплаті лізингових платежів за умовами фінансової оренди, а також за умовами оренди житловою фонду, що є основним місцем проживання орендаря; -передаванню майна у заставу кредитору за договором позики і поверненню його після закінчення дії цього договору; передаванню кредитором-резидентом об'єкта іпотечного кредиту у власність чи використання позикодавцем; грошових виплатах основної суми і відсотків за іпотечним кредитом; -послугах страхування і перестрахування відповідно до Закону “Про страхування”, а також по соціальному і пенсійному страхуванню; ! -наданню послуг з інкасації, розрахунково-касовому обслуговуванню, залученню, розміщенню і поверненню коштів за договорами позики, депозиту, вкладу, страхування чи у доручення, представлення, керування і переуступки фінансових кредитів, гарантій, банківських доручень особою, що надає такі кредити, гарантії чи доручення; торгівлі за цінні папери і кошти борговими зобов'язаннями за винятком інкасації боргових вимог і факторингових операцій; -обігу валютних цінностей (у тому числі національної і іноземної валюти), монетарних металів, банкнот і монет Національного банку України, за винятком тих, що реалізуються з нумізматичною метою; випуску в обіг і погашенню державних лотерейних квитків, що випущені з дозволу Міністерства фінансів України; виплаті грошових виграшів, грошових призів і грошових винагород; по реалізації негашених поштових марок України, за винятком колекційних марок, листівок, конвертів для філателістичних цілей; по оплаті вартості державних платних послуг, обов'язковість яких встановлюється законодавством (державне мито, ліцензії та інші реєстраційні документи), що надаються юридичним і фізичним особам органами виконавчої влади і органами самоврядування; -сплаті заробітної плати, пенсій, стипендій, дотацій, субсидій та інших грошових чи майнових виплат фізичним особам за рахунок бюджетів чи з соціальних, страхових фондів, виплатах дивідендів у грошовій формі чи цінними паперами (корпоративні права), наданню брокерських і дилерських послуг по укладенню договорів на торгівлю цінними паперами і деривативами на фондових і товарних біржах; -оплаті вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт, що виконуються за рахунок коштів державного бюджету України.
Об'єктом оподаткування не є також операції по передачі основних фондів як внесків у статутні фонди юридичних осіб для створення їх цілісного майнового комплексу в обмін на їх корпоративні права. У випадку, коли основні виробничі чи невиробничі фонди ліквідуються за власним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій як платник податку, а також при переведенні з основних виробничих фондів у невиробничі фонди, така ліквідація, безоплатна передача, переведення з метою оподаткування розглядається як продаж і підлягає оподаткуванню на додану вартість за ставкою 20 відсотків (п.8 Указу Президента України від 7 серпня 1998 року “Про деякі зміни в оподаткуванні”). Вказані правила не поширюються на випадки, коли основні виробничі і невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням чи зруйнуванням, як результат дії обставин непереборної сили. База оподаткування встановлюється залежно від змісту здійснюваних операцій. Так, база оподаткування операцій з продажу товарів, виконання робіт, надання послуг визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, встановленої за вільними чи регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків, зборів і обов'язкових платежів за винятком ПДВ, що входить у ціну товару (робіт, послуг) за законодавством України. Договірна (контрактна) вартість визначається шляхом включення будь-яких сум (коштів), вартості матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку самим покупцем чи через третю особу для компенсації вартості проданих товарів (виконаних робіт, послуг). За фактичною ціною операції, але не нижче звичайних цін, визначається 6аза оподаткування по бартерних операціях, натуральних виплатах у рахунок оплати праці робітників свого підприємства, а також на невиробниче використання, витрати по якому не відносяться до витрат виробництва і не підлягають амортизації. По товарах, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України платниками податку, база оподаткування визначається за договірною (контрактною) вартістю товару, але не менше митної вартості, вказаної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження і страхування до пункту пересікання митного кордону України. У базу оподаткування включаються також сплата брокерських, агентських, комісійних та інших винагород, пов'язаних з ввізними товарами, об'єкти інтелектуальної власності, акцизні збори і платежі, за винятком податку на додану вартість, що включений до ціни товару. Встановлена вартість в іноземній валюті перераховується в українські гривні за курсом Національного банку України, що діє на момент виникнення податкового зобов'язання. У випадках виготовлення продукції на території України з давальницької сировини нерезидента і продажу її на території України база оподаткування визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості продукції з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, а також інших податків і зборів, за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни готової продукції за законодавством України про оподаткування.
Температура кристаллизации эвтектики называется эвтектической точкой. Продукт кристаллизации жидкой эвтектики - твердая эвтектика, высокодисперсная смесь нескольких твердых фаз того же состава, что и у жидкой эвтектики. ЭВТРОФИКАЦИЯ - (от греч. eutrophia - хорошее питание), обогащение рек и озер биогенными элементами, сопровождающееся повышением продуктивности вод. Эвтрофикация может быть результатом естественного старения водоема, внесения удобрений или загрязнения сточными (в т. ч. с полей) водами. Для эвтрофных водоемов характерны богатая литоральная и сублиторальная растительность, обильный планктон. Искусственно несбалансированная эвтрофикация может приводить к бурному развитию водорослей ("цветению" вод), дефициту кислорода и замору рыб и других животных. ЭВТРОФНЫЕ РАСТЕНИЯ способны произрастать только на почвах (или другом субстрате) - богатых питатательными веществами, напр. дуб, ясень и многие другие. ЭВФЕМИЗМ (от греч. euphemia - воздержание от неподобающих слов) непрямое, смягченное выражение вместо резкого ("полный" вместо "толстый") или нарушающего нормы приличия. ЭВФОНИЯ - см. Фоника
1. Контроль за справлянням прямих та непрямих податків
2. ПОДАТКИ ТА ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ
4. Криміналістична характеристика злочинів, поняття та основні елементи
5. Виникнення науки и поняття логічного закону
9. Непрямое налогообложение в Украине
11. Поняття, предмет і система міжнародного приватного права
13. Поняття та форми державного устрою
14. Щодо визначення поняття стратегія життя
15. Поняття та структура світового ринку
16. Особливості обліку на підприємстві роздрібної торгівлі – платника єдиного податку
17. Поняття сущність та ознаки держави
18. Структура, основні поняття і закони екології
19. Поняття , ознаки та види господарських товариств
20. Поняття фінансового інжинірингу
21. Складові частини (сектори) ринку позикових капіталів. Поняття банківської ліквідності
26. Поняття документу та діловодства в бухгалтерському обліку
28. Вдосконалення правових гарантій захисту прав платників податків
29. Кримінально-правова характеристика ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів
30. Основні поняття авторського права
32. Поняття адміністративного права та його місце у правовій системі держави
33. Поняття виконавчого провадження
34. Поняття держави та її історичні форми
35. Поняття злочину
36. Поняття зобов`язання в римському цивільному праві і його види
37. Поняття і види правопорушень
41. Поняття конституційного і державного права
42. Поняття корпоративних відносин
43. Поняття підстави та умови матеріальної відповідальності за трудовим правом
44. Поняття права інтелектуальної власності
45. Поняття правового регулювання
46. Поняття процесуальних строків, їх види та значення
47. Поняття та види адміністративного примусу
48. Поняття та види слідів у трасології
49. Поняття та загальна характеристика договору довічного утримання
50. Поняття та ознаки вбивства
51. Поняття та особливості бюджетного контролю
52. Поняття та підстави представництва у цивільному праві України
53. Поняття та система принципів трудового права
57. Поняття, ознаки, класифікація правочинів та їх місце в системі юридичних фактів
58. Поняття, підстави та порядок спадкування
60. Поняття, сутність і зміст права
61. Поняття: ознаки та характеристика
62. Предмет, система та основні поняття курсу "Організація судових та правоохоронних органів"
63. Юридична особа як суб’єкт цивільного права. Поняття створення та припинення юридичної особи
64. Відповідальність за податкові правопорушення
65. Поняття про інформаційну систему. Способи організації інформаційної бази
66. Поняття "українське відродження". Періодизація та регіоналістика "українського відродження"
67. Селянські податки на Україні в ХІХ – поч. ХХ століття
68. Поняття та класифікація систем радіоавтоматики
69. Поняття візуального в культурі
73. Поняття та основні завдання системи валютного регулювання і валютного контролю
74. Поняття і сутність менеджменту
75. Поняття мотивації та класифікація мотиваційних теорій
76. Поняття стратегічної інформації
77. Поняття та класифікація управлінських рішень. Конфлікти в організації
78. Поняття, єство і типи ділових нарад
79. Поняття, зміст і функції науки
80. Генезис поняття "технологічна культура"
81. Поняття, категорії, закони (закономірності) політології
82. Поняття та основи формування громадянського суспільства в Україні
83. Визначення поняття "Т-групи", стуктура та класифікація
85. Поняття про пам’ять: системи і функції
89. Основні підходи до визначення поняття "особистість"
92. Поняття соціальної структури суспільства
93. Використання методів непрямої оцінки товарів при визначенні митної вартості
94. Поняття та структура Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності країн СНД
95. Поняття про аберації. Монохроматичні і хроматичні аберації
96. Визначення і логічні операції над поняттями
97. Поняття діяльності та практики
98. Адміністрування екологічних податків и платежів в Україні
99. Аналіз нормативно–правової бази по податку на прибуток підприємства