![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Перспективи та недоліки сучасної системи контролю навчальних досягнень учнів |
ЗМІСТВСТУП РОЗДІЛ 1. КОНТРОЛЬ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ 1.1 Суть контролю навчання як дидактичного поняття 1.2 Методи і форми контролю 1.3 Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти РОЗДІЛ 2. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З ПРОБЛЕМИ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ РОЗДІЛ 3. СТРАТЕГІЧНІ ПРОПОЗИЦІЇ ЗОВНІШНЬОГО ОЦІНЮВАННЯ ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВСТУП Протягом багатьох років у нашій школі була нормативною 5-бальна система оцінювання. Це стало настільки звичним, що серед напрямів професійної підготовки у педагогічних вузах, була відсутня дисципліна, що навчала б студентів виконувати оцінну діяльність, знати правові та відчувати етичні аспекти при виставленні учневі тієї чи іншої оцінки. Студенти ознайомлювалися тільки з нормативами оцінювання, які фіксують усереднені вимоги, не наповнені глибинним психологічним змістом. Наукові пошуки, численні дорікання з боку практиків довели, що система критеріїв оцінювання, на яку спиралися вчителі при виведенні оцінок, є недосконалою. Багато учнівських відповідей можна оцінити і «п'ятіркою», і «четвіркою», і «трійкою». Система підготовки педагогів багатьох країн включає як дуже важливу складову формування здатності до об'єктивного оцінювання учнів. Студенти навіть складають відповідні іспити: в присутності висококваліфікованих експертів вислуховують відповіді учнів або розглядають їхні роботи і виставляють оцінки. Потім результати їхнього оцінювання порівнюються з оцінками експертів. Якщо є суттєві розбіжності, іспит вважається нескладним. На жаль, майбутні українські вчителі не вивчають у вузах такої важливої складової педагогічної діяльності, як оцінювання. Тому при оцінюванні учнівської діяльності у них постійно виникає ряд специфічних труднощів. На сьогоднішній день на Україні запроваджується система зовнішнього оцінювання. На сучасному етапі в Україні ще немає системи зовнішнього оцінювання, проте є як потреба, так і соціальна готовність до його запровадження. Зазначена проблема потребує детального аналізу та прорахунку всіх можливих позитивів і негативів. Оскільки ця проблема не нова в світі, це може бути зроблено з урахуванням зарубіжного досвіду. Мета роботи – з`ясувати перспективи та недоліки сучасної системи контролю навчальних досягнень учнів. Предметом дослідження є – основні форми та методи контролю навчальної діяльності учнів. Об`єкт дослідження – можливості впровадження нових сучасних систем оцінювання. Основними завданнями є: проаналізувати поняття контролю як дидактичного поняття; сформувати уявлення про форми та методи контролю результатів навчальної діяльності учнів; охарактеризувати основні критерії оцінювання досягнень учнів; розглянути основні шляхи вдосконалення педагогічної діяльності в системі оцінювання; проаналізувати перспективи та недоліки системи зовнішнього оцінювання. Методи дослідження: аналіз методичної та педагогічної літератури; аналіз передового досвіду педагогів в сфері контролю та оцінювання знань учнів. РОЗДІЛ 1. КОНТРОЛЬ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ 1.1 Суть контролю навчання як дидактичного поняття Контроль, або перевірка результатів навчання, є обов'язковим компонентом процесу навчання.
Він має місце на всіх етапах процесу навчання, але особливого значення набуває після вивчення якого-небудь розділу програми і завершення ступеня навчання. Суть перевірки результатів навчання полягає у виявленні рівня засвоєння знань учнями, який повинен відповідати освітньому стандарту з даної програми, даного предмету. Проте дидактичне поняття перевірки знань або контролю результатів навчання має значно більший обсяг в сучасній педагогіці. Контроль, перевірка результатів навчання трактується як педагогічна діагностика. В зарубіжній педагогіці діагностика трактується як процес, в якому здійснюється визначення рівня засвоєння знань, умінь і навичок, а також і деяких аспектів розвитку й вихованості, обробка й аналіз отриманих знань, узагальнення та висновки про хід процесу навчання та про просування учнів на наступні сходинки навчання, висновки про ефективність роботи вчителів і всього освітнього закладу . У вітчизняній педагогіці також мають місце подібні підходи до даного питання. Контроль навчання розглядається, з одного боку, як адміністративно-формальна процедура перевірки роботи вчителя та шкіл, як функція управління, результати якої і слугують для прийняття управлінських рішень. З іншого боку, контроль навчання маг вже вказані значення перевірки та оцінки знань учнів вчителем. Термін &quo ;педагогічна діагностика&quo ; у вітчизняній науці має обмежене використання і застосовується здебільшого до галузі виховання, де означає встановлення та аналіз рівня вихованості, що зближує його з психодіагностикою. Щодо процесу навчання доцільно використовувати термін &quo ;педагогічна діагностика&quo ; у вказаному вище значенні. Можна використовувати традиційні у вітчизняній дидактиці терміни: контроль, перевірка, оцінка і облік знань. Контроль навчання як частина дидактичного процесу і дидактична процедура висуває проблеми про функції перевірки та її зміст, види, методи і форми контролю, про вимірювання і, отже, про критерії якості знань, вимірювальні шкали і засоби вимірювання, про успішність навчання і неуспішність учнів. Найважливішими принципами діагностування і контролю успішності учнів є: об'єктивність, систематичність, наочність (гласність), диференційованість та індивідуальний характер, вимогливість учителя, єдність вимог та ін. Об'єктивність полягає в науково обґрунтованому змісті діагностичних тестів (завдань, запитань), діагностичних процедур, рівному, дружньому ставленню педагога до всіх учнів, точному, адекватному встановленим критеріям оцінюванню знань учнів. Практично об'єктивність діагностування означає, що виставлені оцінки співпадають незалежно від методів і засобів контролювання і педагогів, що здійснювали діагностування. Вимога принципу систематичності полягає в необхідності здійснення діагностичного контролювання на всіх етапах дидактичного процесу - від початкового сприймання знань і до їх практичного використання. Систематичність полягає в тому, що регулярному діагностуванню піддаються всі учні з першого і до останнього дня перебування в навчальному закладі. Шкільний контроль необхідно здійснювати так часто, щоб надійно перевірити все те важливе, що необхідно знати і вміти учням.
Принцип систематичності вимагає комплексного підходу до здійснення діагностування, при якому різноманітні форми, методи і засоби контролю, перевірки, оцінювання використовуються у тісному взаємозв'язку і єдності, підпорядковуючись одній меті. Такий підхід дозволяє уникнути універсальності окремих методів і засобів діагностування. Принцип наочності (гласності) полягає в проведенні відкритих випробувань всіх учнів за одними й тими ж критеріями. Рейтинг кожного учня встановлюється в процесі діагностування, має наочний, порівнювальний характер. Принцип гласності означає також оголошення і мотивацію оцінок. Оцінка - це орієнтир, за яким учні визначають еталони вимог до них, а також об'єктивність педагога. Необхідною умовою реалізації принципу є оголошення результатів дидактичних зрізів, обговорення і аналіз їх за участю зацікавлених людей, складання перспективних планів ліквідації прогалин . Різні учні працюють по-різному, мають неоднакові здібності. Значними відмінностями характеризується і робота вчителів. Все це обумовлює кращі чи гірші результати навчання. Тому повинна бути й більш-менш розгалуджена градація оцінок успішності. Іншими словами, потрібно, щоб оцінки були належною мірою диференційовані. Діагностування повинно бути індивідуальним. Перевіряти треба знання, уміння і навички кожного учня. При перевірці треба враховувати індивідуальні особливості учнів: їхній темперамент, характер, здібності, нахили, інтереси, потреби, мотиви, особливості психічних функцій - мислення й мови, пам'яті, уваги, уявлення, емоцій, волі. Вимогливість учителя до оцінювання роботи учня - обов'язкова умова високої якості навчання. Завищення оцінок, окозамилювання - велике зло. Лібералізм учителя неминуче завдає великої шкоди моральному вихованню учнів, породжує несерйозне, байдуже й безвідповідальне ставлення їх до навчання. Учні цінують і люблять вимогливих учителів (які не лише вимагають, а й добре навчають) і, навпаки не поважають учителів, які ставлять незаслужені оцінки. Учитель повинен свідомо прагнути до об'єктивної і реальної оцінки виконаної учнем роботи. У всіх загальноосвітніх школах навчальна успішність учнів оцінюється нині на основі &quo ;Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти&quo ;, розроблених на виконання рішення колегії Міністерства освіти і науки і спільного наказу Міносвіти і науки України та Академії педагогічних наук України &quo ;Про запровадження 12-бальної шкали оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти&quo ; № 428/48 від 04.09.2000 р. з метою гуманізації освіти методологічної переорієнтації процесу навчання з інформативної форми на розвиток особистості людини, впровадження особистісно-орієнтованого підходу до навчання та підвищення якості та об'єктивності оцінювання. Порушення єдності вимог викликають непорозуміння між учителями, створюють ненормальні умови всієї навчально-виховної роботи. Як складова частина процесу навчання контроль має освітню, виховну, розвивальну, діагностичну, стимулюючу, управлінську функції. Освітня функція полягає в тому, що вчитель систематично стежить за навчальною діяльністю учнів, виявляє результати цієї діяльності і коригує її.
Но функциональное назначение, обусловленное возможностями каждой из систем контроля, у них различно и взаимно дополняет друг друга: • Система дискретного контроля по факту «выполнено — не выполнено» — инструмент объективной[109] регистрации фактического хода работ по всей номенклатуре заказов, включённых в план, — с одной стороны; с другой стороны, она — один из инструментов обеспечения метрологической состоятельности плана работ на перспективу на основе нормативной базы предприятия. Но, будучи обусловленной действующей нормативной базой предприятия и сложившейся на нём практикой организации работ, система дискретного контроля носит преимущественно регистрационно-директивный характер, и потому она не является източником информации, необходимой для совершенствования продукции, технологий и организации работ[110]. • Система контроля хода работ на основе долей освоенных «капвложений» более субъективна[111], поскольку её метрологическая состоятельность (в частности, организация бухгалтерского учёта по факту) представляет собой изключительно результат воплощения в жизнь целесообразных управленческих решений руководства предприятия и его подразделений на всех уровнях
1. Сучасна теорія політичних партій та партійних систем
2. Політичні партії в Україні та їх основні типи
3. Виникнення політичних партій в Україні та основні етапи їх формування
4. Державне фінансування політичних партій в європейських країнах
5. Особливості перекладу політичного сленгу с української мови на англійську та назад
9. Політична еліта сучасної України: генеза й особливості формування
10. Гетьман Іван Мазепа - державний та політичний діяч України
12. Історико-політичні та правові аспекти становлення парламентаризму в Україні на зламі ХХ-ХХІ ст.
14. Військово-політичний блок НАТО: історія діяльності союзу та співпраці з Україною
15. Запорозька Січ, її політичний устрій та право
16. Політична історія Київської Русі
17. Політична роздрібненість Київської Русі (кінець XI — середина XIII ст.)
18. Політичний та економічний розвиток Боснії і Герцеговини у 1990-2005 рр.
19. Політичний та економічний розвиток Польщі у 1990-2005 рр.
20. Політичний та економічний розвиток Словенії у 1990-2005 рр.
21. Політичний та соціально-економічний розвиток Білорусі у 1991–2005 рр
25. Суспільно-політичне та культурне життя України
27. Політичне співробітництво України та Болгарії у 1991-2006 роках
28. Блок Юлії Тимошенко: розвиток та еволюція політичних орієнтирів
29. Партійна система України. Політичний маркетинг
30. Політичні погляди М. Хвильового, М.І. Міхновського та Ю. Липи
31. Політичні погляди С. Дністрянського, М. Драгоманова та В. Кучабського
32. Порівняльна характеристика політичних ідеологій: соціал-демократії та лібералізму
33. Сучасні футурологічні концепції про соціально-політичні перспективи людства
34. Форма правління, політична система, політичний режим та опозиція Ізраїлю
35. Політична думка від Київської Русі до сьогодення
36. Політична ідеологія. Основні ідейно-політичні теорії сучасності
37. Політичне управління та його соціотехніка
41. Політична соціологія в складі соціологічної теорії - питання та історичний розвиток
42. Біографія та політичні погляди Арістотеля
43. Політична економія - теорія та практика
44. Політичний портрет гетьмана Павла Скоропадського
45. Політична доктрина більшовиків у 20-50 роках (WinWord (на укр языке0)
46. Галичина - соціокультурна, історична, політична частка України
47. Революція 1905-1907 р.р. в Росії, розстановка ії політичних сил
48. Політична культура як рівнева характеристика розвитку політичної системи суспільства
49. Соціально-економічні умови виникнення і розвитку політичної системи суспільства
50. Україна в сучасному геополітичному просторі
51. Політичний іслам
52. Перши президенти незалежної України (політичні портрети)
53. Суспільно-політична діяльність Костомарова
57. Держава — головний інститут політичної системи суспільства
58. Політична система Великовританії
59. Політично-правова теорія Жана Бодена
60. Особливості аргументації в політичному дискурсі як перекладацька проблема
61. Вирізання картинок з екрану та запис їх в BMP форматі (для графіки) і TXT форматі (для тексту)
62. Адміністративно-політичний устрій Запорізької Січі
64. Історія України. Соціально-політичні аспекти
65. Національні і політичні проблеми України у творчості М. Костомарова
66. Політична діяльність Лазара Кагановича
67. Політична система Української козацької держави
68. Політичне життя в Україні 1993-2000 років
69. Політичний розвиток України в другій половині XVII ст
73. Соціально–політичне становище в Західній Україні 1945-1950 роки
74. Суспільно-політичне життя в пореволюційному Ірані (1979-2000рр.).
75. Суспільно-політичний рух в США в період 1945-1960 років
76. Суспільно-політичні фактори змін у складі селян УСРР у 1927-1932 рр.
77. Українська діаспора як історичне і соціально-політичне явище
78. Проблеми націй і держави в суспільно-політичній спадщині Івана Франка
79. Держава – головний інститут політичної системи суспільства
80. Етапи розвитку теорії соціально-політичного конфлікту
81. Історія світової політичної думки
82. Лобізм як явище сучасної політики
83. Міжнародна політика і світовий політичний процес
84. Основні етапи становлення світової політичної думки
85. Північноамериканська політична думка просвітницької доби (Т. Джефферсон)
89. Соціально-політичні утопісти ХІХ ст. (Сен-Сімон, Фур’є, Оуен)
90. Становлення української політичної думки
91. Технології політичної діяльності
92. Українська політична думка кінця XIX - початку XX ст
93. Формування іміджу політичного лідера
94. Політики і політичні лідери: особливості типологізації
95. Політична влада
96. Політична влада
97. Політична діяльність і політичні відносини
99. Політична наука