![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
История государства и права зарубежных стран
Українсько-російські культурні відносини у 1991–2004рр. |
Зміст Вступ Розділ 1 1.1 Історіографія 1.2 Огляд джерел Розділ 2. Українсько-російське співробітництво в галузі освіти, науки та мистецтва 2.1 Співробітництво в області освіти 2.2 Наукове співробітництво. Взаємодія вчених України та Росії 2.3 Науково-технічне та інноваційне співробітництво 2.4 Діяльність Культурного центру в Москві Розділ 3. Стосунки України з Російською Федерацією в інформаційній сфері 3.1 Засоби масової інформації - інформаційне поле україно-російських відносин 3.2 Книговидавнича справа 3.3 Інформаційно-бібліотечне співробітництво Висновки Методичний розділ Список використаних джерел та літератури Вступ Серед держав, що утворилися на території колишнього Радянського Союзу – Україна і Росія являють собою найбільші за кількістю населення, економічним і військовим потенціалом країни. З проголошенням України і Росії як незалежних держав виникли принципово нові умови формування відносин між ними в області культури, а це звісно потребує великих практичних зусиль з боку обох країн, які повинні бути побудовані на основі глибокого переосмислення історичного досвіду, об’єктивної оцінки історичним подіям, урахування інтересів обох народів. Сьогодні українсько-російські відносини, з урахуванням питомої ваги Росії у світі та геополітичного становища України, виглядають впливовим фактором міжнародної політики, одним із ключових для забезпечення стабільності на території СНГ і Центрально-Східної Європи. Надзвичайно складний, багато в чому унікальний комплекс українсько-російських взаємин включає в себе широкий спектр політичних, економічних, національних і, звичайно, культурних проблем, які пронизують собою відносини двох народів і держав на всіх рівня – державному, суспільному, національному, регіональному, персональному. Враховуючи те, що Україна і Росія сьогодні є незалежними державами, але їхні культури мають багато спільного, постало непросте завдання знаходити шляхи взаєморозуміння у двосторонньому співробітництву в культурній галузі, достатній рівень розвитку, якої свідчить про великі можливості кожної з країн. Пріоритетність українсько-російського співробітництва обумовлена цілою низкою факторів культурно-історичного, соціокультурного плану. Взаємодія на рівні культурних пластів двох народів позначена прагненням сприяти досягнення діалогу на культурному рівні, розвитку співробітництва й загальних інтересів в сфері культури, освіти, науки, мистецтв. В становленні і розвитку суверенних України і Росії існує немало питань, пов’язаних з гуманітарною сферою. Важливою задачею в цій сфері являється налагодження відносин в культурній сфері, прагнути розповсюдження і культурного обміну між нашими народами, а в більш-менш віддаленій перспективі й побудова взаємовідносин на основі більш тісного співробітництва. Відправною точкою осмислення й аналізу українсько-російських гуманітарних відносин є чітке визнання того факту, що пріоритетом в таких відносинах являється – і в змістовному і в формальному плані – рівностороннє, рівноправне співробітництво в сфері культури. Отже, вибір теми дослідження зумовлений потребою та актуальністю, вивчення взаємовпливу і взаємовідносин в українсько-російському культурному спілкуванні, налагодження рівноправного діалогу.
Аналізуючи стан наукової розробки з даної теми слід зазначити, що на даний момент, нажаль, приділяється не досить уваги відносно наукового вивчення даної теми та не існує комплексного дослідження основних напрямів та аспектів українсько-російських культурних відносин. Основну групу наукових доробок, які охоплюють аспекти українсько-російських культурних відносин складають матеріали наукових теоретичних та практичних конференцій, які присвячені розвитку діалогу України і Російської Федерації. Поодиноку групу наукового дослідження складають монографічні видання, які приділяють увагу концепціям українсько-російських гуманітарних відносин та культурним процесам на міжнародному рівні. Вагомої уваги при дослідженні даної теми заслуговують статі в періодичній пресі публіцистів, науковців та політичних та громадських діячів. Але не зважаючи на те, що в них містяться оперативне висвітлення подій, їх первинний аналіз, вони не часто мають повну об'єктивність висвітлення проблем українсько-російських культурних відносин. Мета дипломної магістерської роботи полягає в тому, щоб на основі джерел та літератури, маючи широке і різнохарактерне коло фактів, здійснювати комплексну оцінку найважливіших складових українсько-російських культурних відносин, насамперед в області освіти, науки, мистецтв та інформаційній сфері. Для досягнення поставленої мети передбачено вирішити такі завдання: проаналізувати літературу і джерела з проблематики дослідження, розкрити недостатньо вивчені аспекти українсько-російських культурних відносин; виявити шляхом аналізу наукової літератури, преси, матеріалів урядових установ найбільш важливі напрямки українсько-російських відносин в галузі освіти, науки, мистецтва та інформаційній сфері; визначити динаміку двосторонніх відносин, виявити чинники найбільш важливих змін українсько-російських культурних відносин; проаналізувати і охарактеризувати значення зв’язків з Російською Федерацією для процесу культурної інтеграції, вплив українсько-російських відносин на внутрішню ситуацію обох країн; визначити основні наслідки і перспективи взаємодії культурних аспектів українсько-російських відносин. Об’єктом дослідження – є основні напрями та форми українсько-російських культурних відносини у 1991 – 2004 рр. Предметом дослідження в дипломній магістерській праці є діяльність державних та громадських установ й організацій України та Російської Федерації в налагодженні та розвитку взаємовигідного співробітництва в культурній сфері. Хронологічні рамки роботи визначилися з урахуванням політичних і власне наукових факторів. Початковий рубіж періоду, що досліджується – 1991 рік – час появи на політичній карті світу незалежної України та Росії. Завершенням цього періоду можна вважати 2004 рік – зміна влади в Україні, поява нової політичної еліти, яка вбачає інший шлях зовнішньої культурної орієнтації направлений на європейську інтеграцію. Новизна дипломної магістерської роботи основана на тому, що вона є спробою здійснити комплексне спеціальне дослідження розвитку українсько-російських культурних відносин, насамперед в сфері освіти, науки, мистецтва в 1991-2004 рр.
Неупереджене використання різноманітних джерел, їх порівняльний аналіз і узагальнення з позиції історизму та об’єктивності дало змогу виявити основні тенденції сучасного стану і відносин в галузях освіти науки, мистецтва та інформації, проаналізувати на основі різнохарактерних фактів, гіпотез, концепцій, головні напрямки перетворень українсько-російських міждержавних взаємин. Методологія і методика дослідження. Для виконання поставлених у дипломній роботі завдань використовувались загальнонаукові і прикладні концептуально-історичні методи дослідницької роботи (історико-порівняльний і статистичний), що ґрунтуються на здобутках наукознавчих досліджень. Серед них – принципи філософського плюралізму, історизму, наукової об’єктивності та системності. Джерельна база роботи Основний корпус джерел використаних у роботі становлять документальні джерела. Першу групу правових документів становлять Конституції України і Росії, закони та інші нормативно-правові акти цих держав. В них визначені загальні засади внутрішньої та зовнішньої політики, правові норми розвитку культурного корінного населення та етнонаціональних меншин. Другу групу нормативно-правових актів становлять міждержавні українсько-російські угоди. Визначену групу документів, що є джерельною базою, становить українська та російська періодична (газети та журнальна) преса 1991-2004 рр. Різно змістові та різно полюсні з політичної точки зору матеріали української і російської періодики дають змогу значно розширити сферу аналізу та узагальнення окремих питань теми. Структура дипломної роботи визначається поставленою метою та завданням дослідження. Робота містить вступ, три розділи, висновки, перелік використаних джерел та літератури та методичну частину. Вступ дипломної магістерської роботи розкриває сутність, значимість і стан вивченості вибраної студентом наукової проблеми, підстави, вихідні данні для її розробки. Так, перший розділ дипломної магістерської роботи присвячений аналізу історіографії та огляду джерел. В цьому розділі автор намагався проаналізувати рівень вивченості теми, вказуючи на поки що, відсутність комплексного спеціального дослідження з даної проблематики. У другому розділі автор розглянув основні аспекти українсько-російських культурних відносин. Нажаль в цьому розділі авторам досить стисло і майже однобоко проаналізовано такий напрям культурних відносин як мистецтво (лише на прикладі діяльності Українського культурного центру у Москві). Значним недоліком праці є відсутність в цьому розділі інформації стосовно літературного співробітництва обох країн. Автор праці відверто розуміє цей недолік і в своє виправдання зазначає, що захопившись великою кількістю іншої інформації, не мав часу звернути увагу на цей важливий аспект. Третій розділ дипломної магістерської роботи &quo ;Стосунки України з Російською Федерацією в інформаційній сфері&quo ;, має дещо специфічні особливості. Так автор приділяє велику увагу в інформаційній сфері засобам масової інформації – які вважає організуючою та об'єднуючою силою, без якої неможливе формування культурного середовища та становлення і розвитку громадського життя обох країн.
Хоч загалом автори чесно визнають, що «процес асимляц росян», який «певною мрою» вже розпочався в Укран, «охоплю поки що незначну частину росйського етносу» триватиме, скорш за все, «роками десятилттями». Найслабшим роздлом книги третй, заключний, пд назвою «Нова Украна в новому свтоустро». Фактично весь роздл присвячено обAрунтуванню невибагливо тези про те, що «американц зацкавлен в тому, щоб Рося зникла з географчно карти, як свого часу зник Радянський Союз. Наявнсть держави-гганта на ґвразйському континент, - переконан автори, - це завжди за всх умов альтернатива американськй монопол». Вдповдно, пдступний Захд, на думку Д. Видрна й Д. Табачника, всляко поглиблю укрансько-росйськ антагонзми та пдтриму укранських нацонал-лбералв, нтереси яких «найбльш адекватн нтересам атлантичного Заходу з причини явних прозахдних настров нацонал-лбералв та хньо прихильност до моделей «нацонал-золяцонзму" (sic!)». Виявляться, цьому сприя навть «розгалужена мережа гумантарних нституцй, фнансованих США», насамперед фондв «Вдродження», «ґвразя», а також аналтичних пдроздлв МВФ, МБРР та н. «Основна мета дяльност цих органзацй - створення умов для жорстко деологчно орнтац полтичного стеблшменту Украни в бк суто прозахдного напряму зовншньо та економчно полтики, створення "власних" геоекономчних та геополтичних моделей, як заперечують можливост нтеграц в постсоюзному простор»
1. Українсько-бельгійські відносини
2. Українсько-румунські стосунки 1991-2004 рр.
3. Українсько-Угорські відносини
4. М. Драгоманов - основоположник української політичної науки
9. Заходи щодо формування стада української чорно-рябої молочної породи великої рогатої худоби
12. Лексика української мови на позначення обрядів, звичаїв
13. Основи ділової української мови
15. Процеси взаємодії звуків між собою. Словники української мови
16. Фонетика української літературної мови як учення про її звукову систему
17. Функціонально-структурні особливості синтаксичних одиниць у мові української преси
18. Засоби інтенсифікації виразності газетного тексту у мові сучасної української преси
19. Англійські та російські фразеологічні одиниці з сурядними сполучниками
20. Вивчення сучасної української літературної мови
21. Система захисту інформації в Російській Федерації
25. Зовнішньополітичний курс Української держави Павла Скоропадського
26. Павло Скоропадський - гетьман Української Держави
28. Поняття "української діаспори"
29. Проблеми відродження української державності
30. Реформи XVII-XVIII ст. в Російській імперії
31. Соціально-економічні причини першої хвилі української еміграції кінця XIX - початку XX століття
32. Становлення української державності 1648-1657рр.
33. Становлення української інтелігенції
34. Україна - Туреччина: розвиток відносин від давнини до сучасності
36. Володимир Винниченко – видатний діяч української Центральної Ради
37. З історії української кухні
41. Значення творчості Івана Котляревського для української літератури
42. Неоромантизм української літератури
43. Романтизм як стильова течія української літератури першої половини 19 століття
44. Історія української літератури XIX століття: Євген Гребінка
46. Аналіз програми та підручників з української мови щодо вивчення частин мови в початковій школі
47. Вивчення мовленнєвого етикету на уроках української мови
48. Використання ігор на уроках української мови в початкових класах
49. Моделювання уроків української мови в школах нового типу
50. Розвиток зв’язного мовлення учнів початкових класів на уроках української мови
51. Роль позашкільної роботи з української мови та літератури
52. Вивчення творчості кобзарів та лірників на уроках української літератури
53. Становлення української політичної думки
57. Інноваційна активність підприємницьких структур в умовах інтернаціоналізації української економіки
59. Загальні питання права власності у відносинах з іноземцями за законодавством України
60. Українське телебачення в 1991-2000 роках: Становлення, функціонування, правова база
62. Орендні відносини в сільському господарстві України. Проблеми і перспективи розвитку
63. Правове регулювання екологічних відносин в Україні
64. Працевлаштування громадян України за кордон (Росія)
65. Соціальні, економічні та культурні права громадян україни. Право на працю і відпочинок
67. Особливості відмінкових парадигм в англійській та українській мовах
68. Категорія виду та часу в англійській та українській мовах
69. Боротьба за державну незалежність у XVIII ст., стосунки України з Росією
73. Культурно-національний рух в українських землях в XVI-XVII століттях
74. Нові тенденції у культурному та духовному житті України в роки незалежності
75. Перебудова в СРСР та її наслідки для України (1985–1991 рр.)
76. Підготовка культурно-освітніх працівників в Україні в 60-70-і роки ХХ століття
77. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов
79. Студентство та вищі навчальні заклади Росії та України (наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.)
81. Українські землі у складі Російської Імперії в другій половині XIX ст
83. Культурний розвиток України в XV-XVII ст.
84. Аналіз міжнародних економічних відносин України, Польщі, Австрії та Японії
85. Відносини Росії і США на сучасному етапі
89. Україна як суб’єкт міжнародних відносин
90. Україно-румунські відносини
91. Бізнес-етика в міжнародних відносинах та особливості етичної бізнес-діяльності в Україні
93. Психологічні аспекти сприйняття США і Росії українцями
94. Міжнаціональні відносини в Україні
95. Українська культура. Архітектура Росії XVIII-XIX століття
96. Фінансовий механізм зовнішньоекономічних відносин України