![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Економічна безпека України |
Зміст Вступ Розділ 1. Основи ринкової економіки 1.1.Сутність економічного суверенітету та його структура 1.2.Характеристика елементів економічної безпеки України Розділ 2. Аналіз стану економічної безпеки України 2.1. Аналіз стану тіньового сектору економіки України та його впливу на основні макроекономічні показники 2.2.Досвід України в боротьбі з відмиванням коштів, здобутих злочинним шляхом Розділ 3. Ефективність заходів держави щодо врегулювання стану економічної безпеки України Висновки Список використаної літератури ВступУкраїна одночасно проходить складний історичний шлях державотворення і переходу від централізовано-планової системи управління економікою до соціально спрямованої ринкової економіки. Зрозуміло, що ці дві історичні події супроводжуються зламом суспільних і економічних відносин, який призводить до соціально-економічної кризи тривалого характеру. Кризовий стан економіки значно впливає, більш того, безпосередньо загрожує національним інтересам незалежної держави, надзвичайно актуалізує проблему її національної безпеки, в першу чергу такої її складової, як економічна. В сучасних умовах економічна безпека є такою, що визначає національну безпеку в цілому. Це сталося тому, що Україна проходить етап небаченого руйнування раніше створених виробничих сил і виробничих відносин, повільного становлення нових, ринкових відносин і ринкової інфраструктури. В економічній науці і практиці поки що немає одностайного визначення категорії “економічна безпека держави”. У відповідній літературі до цієї категорії включають такі складові: сировинно-ресурсна, енергетична, фінансова, воєнно-економічна, технологічна, продовольча, соціальна, демографічна, екологічна, промислово-технологічна, соціальна, продовольча, приватизаційна, безпека фінансово-кредитної сфери, зовнішньоекономічна. Але це надто широке трактування економічної безпеки. На наш погляд, до економічної безпеки слід відносити тільки ті складові, які містять лише економічні відносини. З такої точки зору до категорії “економічна безпека держави” доцільно відносити лише власне економічну, фінансову , зовнішньоекономічну і соціальну складові. Розробка та вжиття заходів з детінізації економіки мають виходити з розуміння суті тіньової економіки та ланок економічної системи, на які вона поширюється. У суспільстві існує погляд, що тіньова економіка за своєю структурою подібна або майже подібна до легальної, що вона охоплює у схожих пропорціях сфери і відносини виробництва, розподілу та товарообміну. Звідси випливають як оцінки масштабів цього явища (наприклад, коли аналізують споживання певних виробничих ресурсів), так і рекомендації щодо подолання його наслідків. На жаль, ефективність цих рекомендацій не може бути високою, оскільки тіньова економіка перехідного суспільства здебільшого концентрується у сфері грошового обігу та перерозподілу вже створеної вартості. Масштаби тіньової економіки в Україні вражають і тому тема економічної безпеки є дуже актуальною. Метою курсової роботи є ефективність заходів держави щодо врегулювання стану економічної безпеки України.
Завдання роботи: сутність економічного суверенітету та його структура, характеристика елементів економічної безпеки України; аналіз стану тіньового сектору економіки України та його впливу на основні макроекономічні показники, досвід України в боротьбі з відмиванням коштів, здобутих злочинним шляхом. Розділ 1. Основи ринкової економіки 1.1.Сутність економічного суверенітету та його структураВ загальному розумінні безпека - це низький рівень загроз, які можуть перешкоджати стійкому функціонуванню певного суб'єкта. Безпека має два виміри. Людина може відчувати себе безпечно, якщо справджуються дві головні передумови. По-перше, вона повинна відчувати себе безпечно в конкретний момент у даному місці. По-друге, і головне, — вона повинна мати впевненість у власній безпеці в майбутньому, тобто повинні бути певні передумови для відтворення ситуації безпеки у майбутньому. Якщо переходити до контексту економіки як динамічної системи, що, як відомо, розвивається за рахунок власних вбудованих механізмів, поняття безпеки тут буде адекватним поняттю стійкості процесу суспільно-економічного відтворення. Отже, поняття економічної безпеки країни ми трактуємо як складну багатофакторну категорію, яка характеризує здатність національної економіки до розширеного самовідтворення з метою збалансованого задоволення потреб власного населення держави на якомусь визначеному рівні, з метою протистояння дестабілізуючій дії різноманітних чинників, внутрішніх та зовнішніх, а також з метою забезпечення конкурентоспроможності національної економіки у світовій системі господарювання. Використання саме категорії економічного відтворення дозволяє надати економічній безпеці третього часового виміру, тобто оцінити, наскільки поточний стан справ містить передумови для забезпечення стійкості економічної безпеки у майбутньому. Крім того, застосування категорії відтворення дозволяє додати поняттю економічної безпеки активного звучання, тому що процес суспільного відтворення, як відомо, є результатом індивідуальних відтворювальних процесів економічних суб'єктів різних рівнів у певному економічному середовищі та під впливом певної економічної політики держави. Отже, економічна безпека країни в цьому разі може трактуватися як поєднання економічної безпеки держави, тобто безпеки макрорівня, і економічної безпеки економічних суб'єктів, тобто безпеки мікрорівня. Причому тут важливо зауважити, що як безпека держави, так і безпека мікрорівня, припустимо — підприємств, певний час можуть забезпечуватись окремо або навіть за рахунок одна одної. Водночас у стратегічному плані це — не лише взаємопов'язані, а й неподільні поняття. Саме суперечність між безпеками двох рівнів - безпекою макрорівня і безпекою мікрорівня — якраз і є головною проблемою економічної безпеки України на сучасному етапі. Використовуючи викладені підходи, можна сьогодні говорити про низку загроз економічній безпеці України, які значною мірою виникли саме внаслідок заходів, ужитих у процесі економічного реформування. Згадаємо лише про найважливіші з них. Це — деформація промислової структури, яка на сьогодні, на жаль, не містить матеріальних передумов для переходу до економічного зростання, а конкуренція з товарами зарубіжного виробництва є фактично нерівноправною для вітчизняних товаровиробників та виступає загрозою економічній безпеці мікрорівня.
Це — наслідки монетарної стабілізації, під час якої відбулося розшарування грошового обігу і безпека макрорівня була досягнута за рахунок погіршення умов безпеки підприємств унаслідок переміщення диспропорцій на мікрорівень і додаткового навантаження на їх фінанси. Можна говорити також про бюджетну політику, в якій, на жаль, сьогодні переважає фіскальна функція, і дуже мало уваги приділяється регулятивній та перерозподільчій ролі бюджетної політики. На тлі цих і багатьох інших процесів сьогодні відбувається рух приватних економічних суб'єктів до посилення їх власної економічної безпеки. А оскільки такого середовища, яке сприяло б координації інтересів цих приватних суб'єктів, не сформовано, то цей рух до індивідуальної безпеки спричинив погіршення стану економічної безпеки держави на макрорівні і відбулося зниження реального рівня регульованості економіки. З одного боку, те що під час приватизації переважали кількісні орієнтири, призвело до того, що при цьому досить часто не утворювалося ефективних власників, не відбулося групування підприємств і переплетення капіталів, не було інших форм корпоративної організації, які сприяли б координації інтересів мікро- та мезорівнів і збільшенню стійкості відтворювальних процесів мікрорівня. З другого боку, нерозвиненість інституційної системи реалізації державної влади, непрозорість економічної політики досить часто ставали вагомими чинниками нестабільності та непевності економічних стратегій підприємств. Отже, досить часто, як визнають самі підприємці, взаємодія з “тіньовим” сектором та корумпованими чиновниками сприймається ними як більш стабільна форма відносин, ніж абсолютно легальна діяльність, яку сьогодні можуть собі дозволити лише дуже стійкі підприємства. Не можна не згадати також про ще один тип суперечностей - між інтересами економічної безпеки індивідуума, підприємств і держави. Погіршення якості життя населення, зростання невизначеності соціального статусу багатьох верств населення також є загрозою економічній безпеці. Адже насамперед вони знижують легітимність і ефективність економічної політики держави, а також призводять до поширення кримінальної та “тіньової” діяльності. Тобто, необхідно мінімізувати загрози діяльності підприємств з боку як кримінальних та “тіньових” структур, так і офіційної політики. Підприємства повинні мати змогу розробляти власну стабільну перспективну стратегію своєї діяльності. Відповідно моніторинг і система індикаторів стану економічної безпеки також мають включати як ключові індикатори економічної безпеки саме економічних суб'єктів - підприємств і їхніх об'єднань. Економічний суверенітет України - це “власність народу на своє національне багатство, на основі якої уповноважені ним органи влади самостійно здійснюють регулювання економіки та зовнішньоекономічної діяльності в інтересах переважної більшості населення”. Двома підсистемами національного багатства є матеріальне та нематеріальне багатство. В умовах НТР найважливішою підсистемою національного багатства є нематеріальне. Основними формами такого багатства є нагромаджена виробнича майстерність і досвід людей, їх здібності, творчі обдарування, знання та інформація, а також духовні та культурні цінності тощо.
Ще 17 листопада 1918 р. у Москві спільним рішенням ЦК РКП(б) і РНК РСФРР було створено Реввійськраду групи військ Курського напрямку. Ця рада скерувала в Україну 2 російські і 2 "українські" дивізії. Наприкінці грудня група налічувала близько 22 тисяч бійців. Частини Червоної армії 3 січня 1919 р. увійшли в Харків, а з ними і сформований 28 листопада 1918 р. у Курську Тимчасовий радянський уряд України. Цікаво, що В.Ленін пояснив формування цього уряду так: "... Обставина має ту хорошу сторону, що позбавляє змоги шовіністів України, Литви, Латвії, Естляндії розглядати рух наших частин як окупацію і створює сприятливу атмосферу для подальшого просування наших військ. Без цієї обставини наші війська були б поставлені в окупованих областях у неможливе становище й населення не зустрічало б їх як визволителів" [689]. По-друге, "воєнний комунізм" в Україні: спроба безпосереднього переходу до виробництва і розподілу на комуністичних засадах - без приватної власності, ринку і товарно-грошових відносин, запровадження продрозкладки. І, по-третє, соціально-економічна і політична криза початку 20-х років [690]
1. Економічна стратегія розвитку соціально-економічних систем України
4. Економічне становище України в роки Хмельниччини
9. Регіональна економічна політика України й особливості регіонального розвитку
10. Соціально-економічна сутність і роль державного бюджету України
11. Україна 20-х - початку 30-х років. Нова економічна політика. Голодомор 1921-1922 рр.
12. Місцеві бюджети України: становлення, роль в соціально-економічному розвитку регіонів
13. 3 найбільш визначні події у економічному (зовнішньоекономічному) житті України у 2004 -2005 роках
14. Місце України в світовому сільському господарстві. Шляхи переходу до ринкової економіки
15. Соціально-економічні риси та особливості розвитку економіки України на сучасному етапі
16. Сучасна банківська система України та її роль у сучасній економіці країни
17. Хімічна промисловість України
18. Економіко- і політико-географічне положення України
19. Організація роботи Верховної Ради України
20. Соціальні, економічні та культурні права громадян україни. Право на працю і відпочинок
26. Проблеми та негативні тенденції інноваційного розвитку економіки України
27. Моделі та методи прийняття управлінських рішень в умовах економіки України
28. Педагогічна освіта незалежної України — важливий чинник підвищення ефективності навчання
29. Національні інтереси України та альтернативи стратегії безпеки розвитку
30. Тенденції соціально-економічних процесів сучасної України
31. Реформування и в перехідній економіці України
32. Роль і місце інвестиційних фондів в економіці України
33. Вплив податкових пільг та штрафних санкцій на економіку України
34. Державне регулювання іноземних інвестицій у економіку України
35. Економіка України на початку ХХІ століття
36. Економічна криза в Україні та шляхи її подолання
37. Економічна характеристика суднобудування в Україні
43. Народный депутат Украины (Народний депутат України)
45. Кримінальний кодекс України (Проект криминального кодекса Украины, варианты 1998-2001гг.)
46. Гетьманство України: Богдан Хмельницький (Гетманство Украины. Богдан Хмельницкий)
48. Економічна теорія предмет і методи вивчення
49. Історія України
50. Історія соборності України
51. Гетьман Іван Мазепа - державний та політичний діяч України
52. Господарство України періоду утвердження капіталізму
53. Походження людини та її поява на території України
57. Закон про зовнішньоекономічну діяьність України
58. Податкова політика України
59. Порівняльна характеристика система освіти України та Південної Кореї
60. Основні напрямки зовнішньої політики України
61. Господарське право України
62. Конституційний суд України
66. Проект кримінального кодекса України
68. Державний бюджет України і бюджетне право
69. Управління фінансами України
73. Використання трудових ресурсів Західної України
74. Міжнародна економічна система та її головні елементи
75. Місце України в глобалізаційних процесах
76. Розвиток та розміщення хімічної промисловості України
77. Авіаційний транспорт України
79. Законодавча база правового регулювання економіки в Україні
80. Органи внутрішніх справ України
81. Грошові розрахунки в господарському обороті України
82. Біохімія трансгенної картоплі в умовах України
84. Розвиток і розміщення промислового комплексу України
89. Культура та побут населення України
90. Легка промисловість України i транспорт
91. Сільське господарство i харчова промисловість України
93. Регіональний розвиток харчової промисловості України
94. Зародження партійно-радянської преси України
95. Проблеми золотоносності надр України
96. Входження Північного Причорномор’я Криму та Правобережної України до складу Росії укр
97. Перспективи розвитку і проблеми світової економічної інтеграції укр
98. Збройні сили України в період національно-визвольної боротьби 1917—1920 pp.