![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Розвиток та розміщення залізничного транспорту України |
Курсова робота Роботу виконав студент групи УС – 42. Пенський Олексій Віталійович Міністерство освіти і науки України НУТУ „КПИ” Кафедра економіки і права Київ 2004 План: I розділ. Залізничний транспорт України 1.1. Місце залізничного транспорту в єдиній транспортній системі України 1.2. Історія виникнення та розвитку залізничних доріг України 1.3. Класифікація транспортно-економічних зв’язків та види перевезень II розділ. Сучасний стан розвитку та характер розміщення залізниць України 2.1. Рівень розвитку та характер розміщення залізничного транспорту України 2.1.1. Сучасна схема залізничних зв’язків 2.1.2. Географія основних залізничних магістралей 2.1.3. Підземні магістралі метрополітену – різновид залізниці 2.2. Технічний стан залізниць України 2.2.1. Технічний стан колійного господарства залізниць України 2.2.2. Технічний стан рухомого складу залізниць України 2.3. Прогноз вантажних та пасажирських перевезень за всіма видами сполучень на період до 2010 року III розділ. Проблеми та перспективи розвитку залізничного транспорту України 3.1. Завдання та основні напрямки реструктуризації залізниць України 3.2 Проблеми розвитку залізниці в умовах переходу к ринку. Економічні проблеми Висновок Список літератури I розділ. Залізничний транспорт України 1.1. Місце залізничного транспорту в єдиній транспортній системі України Транспорт (від латинського ra spor o – переношу, перемістити) вслід за добувною промисловістю, землеробством та обробітною промисловістю являється средою матеріального виробництва. На відміну від інших галузей промисловості транспорт не виробляє нових продуктів. Продукцією транспорту є саме переміщення, саме перевезення пасажирів та вантажів. В широкому значенні слова сучасний транспорт – це великий та складний комплекс народного господарства, в рамках якого діють як самостійні галузі різні види так називаємого магістрального транспорту, а також міський та промисловий транспорт. Незважаючи на адміністративно-господарську самостійність, всі види транспорту знаходяться в відомому взаємозв’язку та чинять істотний вплив як на перевезення, так і на кінцеві технічно-економічні результати діяльності. Взаємозв’язок всіх видів транспорту дозволяє говорити про єдину транспортну систему України, яка виступає в якості однієї з базових галузей народного господарства, допомагаючи об’єднанню всіх економічних районів країни в єдиний господарський комплекс і комплексному розвитку кожного економічного району. Від степені розвитку та ефективності роботи транспорту залежить безперебійність взаємодії всіх галузей народного господарства та підприємництва, сучасність міжгалузевих та міжрайонних постачання різноманітної продукції. Залізничний транспорт є становим хребтом транспортної системи України. Його ефективне функціонування є необхідною умовою стабілізації, піднесення та структурних перетворень економіки, розвитку зовнішньоекономічної діяльності, підвищення життєвого рівня населення та забезпечення національної безпеки країни. Залізниці України мають достатньо потужний виробничий апарат. Перевезення вантажів та пасажирів виконують Донецька, Придніпровська, Південна, Південно-Західна, Львівська та Одеська залізниці, в складі яких функціонує 459 лінійних підприємств (локомотивні та вагонні депо, дистанції колії, енергопостачання, сигналізації та зв’язку тощо).
Загальна протяжність залізничної мережі України на 1.01.2001 р. Складала 22,3 тис. км. Україна має у кількісному вимірі достатній парк майже всіх видів вантажних вагонів, локомотивів, резерви пропускної спроможності ліній і переробної потужності станцій. Основні виробничі фонди (ОВФ) залізниці складають біля 9% вартості всіх галузей народного господарства України. Підгалузь є однією з найважливіших складових частин, що забезпечує життєдіяльність багатогалузевої економіки України. Протягом всього періоду проведення в країні економічних перетворень залізниці працюють стабільно, для більшості населення вони є практично єдиними надійними транспортними комунікаціями. Навіть при тому, що в Україні знизилась економічна активність, обсяги вантажних і пасажирських перевезень все ще перевищують обсяги перевезень практично всіх країн Європи. Вітчизняну інтенсивність руху можна порівняти з інтенсивність на американських залізницях, вона набагато перевищує інтенсивність руху в Європі. В сучасних ринкових умовах до транспортної системи України подаються високі вимоги в відносинах якості, регулярності й надійності транспортних зв’язків, збереження вантажів та безпеки перевезення пасажирів, термінів та вартості доставки. У відповідності з цим станом транспортної комунікації країни повинно відповідати вимогам європейської інтеграції. Транспортна мережа нашої країни є єдиною нероздільною сіткою кровоносних судин великого організму народного господарства. Тому в умовах соціалістичної держави розвиток транспортних засобів тієї чи іншої частини країни, її регіону чи республіки не може відбуватися відокремлено від інших регіонів і розглядатися самостійно. Єдина транспортна система України містить у собі наступні види транспорту: сухопутний (залізничний, автомобільний, трубопровідний); водний (морський, внутрішній водний); повітряний. Усі види транспорту розвиваються. Одні з них відіграють важливу роль у міжнародних економічних і пасажирських зв'язках (морський, повітряний), інші обслуговують в основному внутрішні зв'язки. Найбільш розвинений в Україні залізничний транспорт. Він відіграє вирішальну роль у єдиній транспортній системі країни, значно впливаючи на економічні зв'язки між виробниками і споживачами продукції, областями й економічними районами України, із закордонними країнами. Залізничний транспорт - вид транспорту, що здійснює перевезення вантажів і пасажирів по рейкових шляхах. Він у силу своєї надійності, регулярності, можливості перевезення вантажів і пасажирів незалежно від часу року і погодних умов, малого ступеня впливу на навколишнє середовище (у порівнянні з іншими видами транспорту), невеликої енергоємності перевізної роботи (споживання енергії на залізничному транспорті в б раз менше, ніж в авіації, і в 3 рази менше, ніж на автотранспорті) широко використовується як у внутрішніх, так і в міжнародних зв'язках. Залізничний транспорт України по загальній довжині шляхів (23тис.км.) займає четверте місце у світі (після США, Росії, Канади). По вантажообігу він виконує основні обсяги перевезень -40-50% (навіть у рік найбільшого спаду - 1997 понад 40%), а по пасажирообороті є незаперечним лідером на нього приходиться 50-70% загального обсягу перевезень.
Перевізна робота, що здійснюється на залізницях України, майже дорівнює обсягові, виконуваному залізницями країн ЄС узятими разом. Розгорнута довжина залізничних ліній зазначених європейських країн перевищує існуючу в Україні в 4.2 рази, рівень перевезень вантажів на один жителя в Україні в 3.3 рази вище їхнього сумарного значення за даними країнам. Це говорить про більш високу вантажонапруженість і інтенсивність залізниць України в порівнянні з європейськими. Роль залізничного транспорту в системі транспортних комунікацій України підсилюється і тим, що через територію держави пролягають основні транспортні трансєвропейські коридори: Схід-Захід, Балтик-Чорне море. Зокрема, трансєвропейська залізнична магістраль Е-30, що бере початок у Берліні, перетинає Україну по маршруті Мостиска-Львів-Київ і йде далі до Москви. Вона ж на території Польщі перетинається зі швидкісними магістралями Е-59 і Е-65, і створює можливість швидкісного залізничного сполучення майже між усіма державами Європи. З входженням України в європейський економічний простір зі збільшенням у зв'язку з цим обсягів вантажних і пасажирських перевезень, значення залізничного транспорту зростає. Залізничні колії повідомлення разом з іншими видами транспорту утворять територіальні з'єднання шляхів, технічних засобів і служб перевезень, що включають усі види взаємодіючого транспорту. У транспортній системі України залізничний транспорт тісно взаємодіє з автомобільним транспортом (із трасою Харків-Ростов на Дону, шосе Харків-Севастополь і ін.), річковим (з портами на Дніпру, Десні, Дунаєві), морським (у портах Одеса, Миколаїв, Херсон) і іншими видами транспорту. Скоординованість дій усіх видів транспорту забезпечує ефективні блокові, змішані зв'язки, у яких росте роль контейнерних перевезень як самого прогресивного способу доставки продукції. 1.2. Історія виникнення та розвитку залізничних доріг України Вперше ж у світі залізниці з'явилися на початку XIX століття у зв'язку з розвитком великої промисловості. 27 вересня 1825 року в Англії був відкритий рух на першій залізниці загального користування на лінії Стоктон-Дарлингтон довжиною 56 км. У 1832 році у Франції з'явилася перша залізниця між Ліоном і Сент-Эт’еном довжиною 58 км., а в 1837 році — у Росії (Петербург -Царське Село - Павловск). Необхідність будівництва залізниць на Україні виникла вже давно. Географічне положення краю, його природні багатства були цьому передумовою. Україні потрібні були залізниці для вивозу продукції сільського господарства головним чином з родючого Південно-Західного краю і продукції промисловості — з районів Донбасу і Кривого Рога. Після поразки в Кримській війні царський уряд усвідомив необхідність з'єднання центра країни з портами на Чорному та Азовському морях і з західними кордонами, виходячи з стратегічних міркувань. Відповідно до цього на Україні виникло три основних осередки будівництва залізниць: Південно-Західний край, в районі якого поступово виникала мережа Південно-Західних залізниць; промисловий район Донбасу і Кривого Рога, в районі яких виникали Донецька і Катерининська (Сталінська) залізниці; для зв'язку центра з морем і з промисловими районами України будувалась мережа Південних залізниць.
Внутршнй розвиток СССР йде по цй лн прогресивно. Або друга можливсть: криза зовншнього характеру, вйна, чи нша форма великого натиску на СССР ззовн. Чи народ в Укран не раху на те, що Америка розпгчне вйну зСССР? Н. У нас люди знають, яке вдношення яка полтика Америки супроти СССР. Але знають, що вйна така прийде невдхильно. СССР пдготовляться до не викличе. Звдки знате як е познаки, що СССР пдготовляться до вйни? Мамо вдомост про те, що дться в Укран на цлому простор СССР. Пдготування большевикв до вйни де в рзних длянках: а) психологчна моблзаця пд прикривкою гасла «за мир»; большевики ведуть пропаганду, що Америка готуться до аAрес СССР мусить вдбити, знищити англо-американський мперялзм, б) СССР трима пд зброю багато рчникв, веде нтенсивний вйськовий вишкл вс молод не тльки в арм, але теж в комсомол, в рзних парамлтарних органзацях, в) цле господарство СССР сателтв наставлене виключно на пдготування вйни, розбудову вонного промислу, упослдження всяко продукц для мирних потреб, г) нтенсивна розбудова великанських повтряних сил, морсько фльоти, зокрема пдводних човнв, будова дорг виключно в плян потреб аAресивно вйни, нтенсивне будування летовищ, великих пдземних вонних магазинв, розмщення х на окранах територ СССР, при шляхах випадв в кранах сателтв все це наглядно вказу, що СССР готуться до вйни поза власними кордонами, до аAрес
1. Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України
2. Недержавне соціальне страхування: сутність, організація, проблеми та перспективи розвитку в Україні
4. Текстильна промисловість України. Основні проблеми та перспективи розвитку
5. Проблеми та перспективи розвитку франчайзингу в Українi
9. Споживче кредитування та перспективи його розвитку в Україне
11. Орендні відносини в сільському господарстві України. Проблеми і перспективи розвитку
12. Європейський союз: процес формування та перспективи розвитку
14. Україна ХХІ сторіччя, тенденції та перспективи розвитку
15. Етнічна соціологія - актуальні проблеми та історія розвитку
16. Сучасна оцінка та перспективи розвитку оздоровчої рекреації в Запорізькій області
17. Особистості та перспективи розвитку фондового ринку України
18. Фондовий ринок та перспективи його розвитку в Україні
20. Угольная промышленность мира. Проблемы и перспективы
21. Банковская система Республики Казахстан: проблемы и перспективы.
25. Малый бизнес, его проблемы и перспективы развития
26. Малый Бизнес: проблемы и перспективы
27. Рынок таймшерных услуг в России. Проблемы и перспективы
29. Рынок маркетинговых исследований и консалтинга: состояние, проблемы и перспективы
30. Інтеграція України до ЄС. Шляхи і перспективи розвитку
31. Религиозное образование в России: проблемы и перспективы
32. Принципы гражданского процессуального права (проблемы и перспективы)
33. Особенности личностного развития учащихся старших классов : проблемы и перспективы
34. Проблемы и перспективы технологического образования
35. Проблемы и перспективы развития дополнительного образования в сфере физической культуры и спорта
36. Адаптация к мышечной деятельности: состояние проблемы и перспективы ее развития
37. Проблемы и перспективы теории деятельности
41. Совместные предприятия: проблемы и перспективы
42. Евро: проблемы и перспективы
43. Проблемы и перспективы европейской экономической интеграции
44. ТЭК, его состав и значение, проблемы и перспективы развития
45. Java технологія и основні риси та перспективи застосування
46. Малый бизнес: проблемы и перспективы развития ( на примере МО г. Тихорецк)
47. Кредитная система РФ: проблемы и перспективы
49. Российский рынок акций: проблемы и перспективы развития
50. Страховой рынок, проблемы и перспективы его развития
51. Банковская система России: современные проблемы и перспективы развития
52. Банковская система России: проблемы и перспективы развития
53. Проблемы и перспективы развития агропромышленного комплекса (АПК) региона
57. Екологічні проблеми України та шляхи їх розв’язання
59. Роль та перспективи діяльності прокуратури у формуванні демократичної держави
61. Виборча система України: сучасний стан і перспектива розвитку
62. Концепция WIMP. История, проблемы и перспективы
63. Розничные торговые сети на региональном рынке: проблемы и перспективы функционирования
65. Сердечнососудистые лекарственные средства: проблемы и перспективы рынка
66. Вступление России в ВТО:проблемы и перспективы
67. Казахстан. Модернизация проблемы и перспективы
68. Передумови, рушійні сили та перспективи еволюції російсько-грузинського конфлікту у Південній Осетії
69. Проблемы и перспективы сотрудничества Украины и Российской Федерации
73. Національні інтереси України та альтернативи стратегії безпеки розвитку
75. Перспективи соціального розвитку України
76. Проблемы и перспективы социального прогнозирования информационных компаний
78. Проблемы и перспективы развития въездного туризма на примере Ленинградской области
79. Проблемы и перспективы развития гостиничного рынка Украины
80. Проблемы и перспективы развития речных круизов
81. Проблемы и перспективы рекреационного развития Тарханкутского полуострова
82. Традиції та особливості розвитку філософської думки України. Філософія нового часу
83. Банківська система України: становлення та шляхи розвитку
84. Государственный долг РФ: проблемы и перспективы
85. Кредитование корпоративных клиентов: проблемы и перспективы
89. Ринок капіталів та його роль у розвитку економіки України
90. Економічна криза, держава, суспільство: проблеми та шляхи їх подолання
91. Основные проблемы и перспективы развития и размещения отраслей легкой промышленности Украины
93. Проблемы и перспективы обеспечения конкурентоспособности России
94. Проблемы и перспективы развития малого бизнеса в России
95. Проблемы и перспективы реформирования естественных монополий в Российской Федерации
96. Экономика высшего образования в России: проблемы и перспективы