|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Історіософський метод Дмитра Донцова |
Горшок торфяной для цветов. 
Брелок LED "Лампочка" классическая. 
Ночник-проектор "Звездное небо, планеты", черный. Дослідження історіософської спадщини Дмитра Донцова дотепер іще не привернуло до себе належної уваги вітчизняних учених. Поза окремими публікаціями в українських часописах (наприклад, Ю.Квіта), що висвітлюють, насамперед, аспект біографічний або політико-ідеологічний, не з’явилося майже нічого, щоб характеризувало особливий історичний світогляд мислителя. Цієї характеристики вимагає передусім усебічне вивчення діяльності Д.Донцова, що, безперечно, стає дедалі актуальнішим у контексті розуміння минулого нашої філософії, напрямків її еволюції та методологічної домінанти у майбутньому. Без виявлення особливостей донцовського методу не матимемо більш-менш адекватного розуміння тієї напруженої ситуації, що склалася в українському інтелектуальному середовищі першої половини ХХ ст. Метою даної статті стало вивчення історіософського методу Дмитра Донцова – ще один крок у справі систематизації історичних, філософських і політичних учень на Україні. Ідеологія українського інтеґрального націоналізму, основи якої закладено Дмитром Донцовим у період між двома світовими війнами, свої безпосередні витоки мала в тодішньому бурхливому суспільно-політичному й літературному житті. Декларована її революційність у світоглядному плані або ігнорувала, або ж зовсім заперечувала ті незначні надбання вітчизняної філософії, що їх було взято на озброєння національною елітою Відродження другої половини ХІХ – початку ХХ ст. „Дух цієї інтеліґенції був духом юрби, матерії, що виглядає свого майстра, який оформив би її” . Основним завданням усієї публіцистики Д.Донцова стало віднайдення тих джерел, гармонійне поєднання яких могло дати право констатувати можливість такого „майстра”. Практично лише в цьому, стрижневому для його філософії пункті есеїстика Д.Донцова набирає звучання більш-менш завершеної філософської системи. Системність філософського методу Д.Донцова в досліджуваному аспекті його творчості обумовлюється постулюванням незаперечності цих джерел і прагненням пов’язати необхідні висновки з їх авторитетністю через посередництво різноманітних фактів, що їх наведено іноді доволі некоректно (на це вказують багато-хто з критиків творчості Д.Донцова, включаючи В.Липинського та Ю.Шевельова-Шереха). Об’єктивна причина такої неоднозначності методології криється, судячи з усього, у природі цих джерел, яка у великій мірі є більш визначальною для мислителя, аніж суб’єктивний досвід і традиції філософського мислення. Навіть сама есеїстична форма викладу багато в чому визначається апеляцією до них. Зважаючи на надзвичайну сугестивність есеїв Д.Донцова, Ю.Липа називав останнього „найбільшим поетом нашого часу”. Для Д.Донцова не існувало сучасності, яка себе дискредитувала в період Революції 1917-1921 рр. Не існувало для нього й того, чим його епоха в більшості своїх представників живилася: „Це ж Халявські – червоні, напівчервоні й рожеві – виступають в обороні культури перед проповіддю насильства, це ж вони рештками своїх сил двигають угору пощерблені скрижалі мудрости Драгоманова, Грушевського й Винниченка з їх заповіддю: „Ворогові твоєму найнижче поклонися й забий у серці своєму гнів на нього!” („Великий бенкет” ).
Отже, джерела розуміння призначення „справжньої людини” криються десь давніше, в Історії, яка для Д.Донцова завершується на постаті Т.Шевченка, який сам уже був почасти рефлексією тієї Історії. Що означає столітня перерва, упродовж якої два (мінімум) покоління виключаються з великої історії, намагаючись започаткувати власну? „Оті джерела наших традицій інтеліґенція народолюбна або понижала й нищила, або приймала лише назверх, даремно намагаючись погодити їх з новими ідеалами маси” . Історія в такому випадку втрачає той всеохопний вплив на людину, який би міг указати їй сенс її буття. У той же час Історія – єдина категорія, що може підтвердити доцільність ідеологічного вектора у філософії Д.Донцова. Тут саме зосереджується основне методологічне протиріччя, від вирішення якого залежить перспективність і обґрунтованість усіх наступних логічних надбудов: з одного боку – вихідний (привід до створення самостійної соціально-філософської системи) пункт відмови в успадкуванні історичної пам’яті безпосереднім предтечам Д.Донцова, тобто відмова a priori від безпосереднього зв’язку з „мудрістю предків” самому собі; з другого – безумовна, майже фатальна необхідність цього зв’язку, неминучість апелювання до історичної пам’яті як єдиного арґумента системи (звідси – вказане вище постулювання незаперечності історичних джерел). Власне, проблема ця в межах периферійної (у творах Д. Донцова) критики традиційної історіософії автором не розв’язується, оскільки в середині останньої вирішення вона й не може мати. Не відриваючись у цілому від суто соціально- та націофілософських питань, у той же час Д.Донцов, намагаючись опертись на ґрунт, позбавлений протиріч у вихідних пунктах, робить спробу по-новому осягнути категорію історії, виносячи її в область онтологічних шукань. Насамперед слід зазначити, що сама категорія історії не є для Д.Донцова однорідною. Вказане протиріччя між необхідністю й принциповою неможливістю обраного філософом історичного методу, великою мірою трансформувавшись, перейшло в новий онтологічний образ історії. Основна характеристична риса цього образу – тотальна антиномічність його компонентів на найрізноманітніших рівнях. Історія втрачає свою цілісність, а отже, втрачає свій перманентний вплив на людину. Передовсім наголосимо, що засадничі протиріччя у філософії Дм. Донцова не є випадковістю для нього як для творця власного методу. Обов’язковість поєднання непоєднуваного була констатована Д.Донцовим при створенні цього методу. Причому генеза його не у філософській спадщині діалектиків минулого століття, а на іншому полюсі пізнання – у сфері естетичного. Найглибше витоки методології Д.Донцова простежуються в його літературно-критичних есеях, а саме у створеній ним концепції „трагічного оптимізму” (amor fa i), що вимагала безумовного слідування собі тієї поезії, яка, на думку критика, може називатися єдино прийнятною з точки зору його авторитарної ідеології. Трагічне в такій поезії – „це приймати світ в його потворності. Це – не уникати конфліктів.
Це – шукати їх, це нездержний оптимізм сильних, це – „через край вино”, це тремтіння сили, яка формує наші почуття, а через них – людину і світ” . Власне, переносячи це й подібні гасла на свою історіософію, Д.Донцов ще не створює якоїсь більш-менш прийнятної методологічної системи, зате виявляються тут такі модуси, вплив яких на есеїстику Д.Донцова незаперечний. У цьому симбіозі естетичних імпульсів і прагнення створити певну завершену історіософську концепцію і народжується вихідна, на нашу думку, найвизначальніша антиномія в донцовському розумінні історії, що сприймається розмежованою на позитивну й негативну, праведну й неправедну, високу й низьку. Такий поділ має щонайменше дві дуже важливі особливості, що впливають на дальше розуміння історії в Д.Донцова. По-перше, раціональний момент у цій дихотомії не впливає безпосередньо на визначення природи її компонентів. Полягає він у характеристиці двох типів історій в аспекті аксіологічному. По-друге, сама природа поділу є дуже складною й визначається в кількох вимірах. Звернімося до першого пункту. Уся історія, за Д.Донцовим, поділяється на певні періоди. Для України ними є: а) „доукраїнський” період; б) „князівсько-дружинницька доба”; в) „козацька доба”; г) „доба національно-визвольних змагань” першої половини ХХ ст.; ґ) майбутня Україна. Між кожним із цих періодів – тривалі проміжки часу, що кількісно приблизно дорівнюють названим епохам. Це: а) епоха політеїзму й роздрібненості протоукраїнського етносу; б) період монгольської і тюркських експансій; в) період розподілу України між Російською й Австро-Угорською імперіями; г) період радянської окупації України. Ці останні ми реконструюємо. Дмитро Донцов, не раз піддаючи критиці історичні погляди М.С.Грушевського, у своїх працях схилявся в бік розвиненого В.Дорошенком і В.Липинським так званого „державницького” напрямку в історіографії: „М.Грушевський – як історик многотомової історії України, як окремої нації, безперечно має свої заслуги в українській історіографії. Але від’ємною стороною його історіографії завжди лишиться його односторонній народницько-соціяльний підхід до історичних проблем, його недооцінка моменту державницького і провідницького” . Слідом за вказаними істориками, Д.Донцов історію України ототожнює з історією власної держави, тож тривалі періоди бездержавності втрачають необхідну акцентуацію. Проте ототожнення таке в нього не є цілковитим. Поняття історичного прогресу, що є все ж таки кінцевим предметом дослідження представників державницького напрямку, є несумісним з ідеологією чинного націоналізму. Тому виявилося, що введення в контекст розвитку української державності самих лише п’яти перших пунктів залишає фактично „білі плями” в історії. Для „державників”, скажімо, князівсько-дружинницька доба в аксіологічному плані являє цінність настільки, наскільки вона спричинилася до постання доби козацької – ці каузальні зв’язки і репрезентують прогрес в історії. Для Дмитра Донцова є важливим виправдати пріоритет, наданий цим епохам, перед рештою історичного часу, з якісно відмінного боку.
Ціла ця досить дивна справа викликала в Краю і за кордоном різні міркування і стала джерелом всяких підозрінь. Нефортунним виявився вибір В. Мартинця на посланця ПУН-у до Краю також і в іншому аспекті. І так, наприклад, він мав зустрітися особисто з д-ром Дмитром Донцовим з метою приєднати його до співпраці з ПУН-ом і майбутньою організацією українських націоналістів. Така зустріч і вичерпні розмови на цю тему відбулися, проте В. Мартинець не лише не приєднав д-ра Дм. Донцова до співпраці, а навпаки – зразив цього останнього через свою прикру вдачу, задиркуватість і нетактовність. Та що найважливіше, В. Мартинець зовсім не зрозумів того політично-психологічного процесу, що вже протягом довшого часу проходив серед частини провідних членів УВО, і в своєму звідомленні (поміщеному в сконденсованій формі в „Розбудові Нації”, ч. 5, за травень 1928 р., стаття п. н. „По другій конференції”) подав цілком фальшиві висновки. У названій статті він писав, між іншим, таке: „Річ у тому, що, коли націоналісти на еміґрації стали вже давно твердо на становищі не тільки в теорії, але й на ділі, відокремлення себе від усіх інших політичних груп, то галицькі націоналісти ще сьогодні йдуть у хвості наших політичних груп
1. Становлення історіософської парадигми в Стародавньому світі
2. Історія освоєння та сучасні методи обробки металів
3. Исследование природных ресурсов планеты с помощью космических методов
4. Исследование клеточного цикла методом проточной цитометрии
10. Методы и модели демографических процессов
11. Гидрохимический, атмохический и биогеохимический методы поисков
12. Добыча золота методами геотехнологии
13. Государственное регулирование экономики: формы и методы
15. Нелегальная миграция в России и методы борьбы с ней
16. Предмет и метод гражданского права
Настольная игра "Битва полов", артикул 7747. 
Рамочка на 12 фотографий "Первый год" (белая). 
Доска магнитно-маркерная "Premium", 450x600 мм. 17. Дмитрий Донской
18. Смерть царевича Дмитрия Ивановича
19. Формы и методы государственного регулирования экономики в Казахстане
20. Математические методы и модели в конституционно-правовом исследовании
21. Методы комплексной оценки хозяйственно-финансовой деятельности
25. Русская здрава (методы оздоровления на Руси)
26. Мережковский Дмитрий Сергеевич
27. Методы изучения музыкальных произведений крупной формы в старших классах общеобразовательной школы
28. Дмитрий Иванович Менделеев
29. Князь Дмитрий
30. Дмитрий Вишневецкий (Дмитро Вишневецький)
31. Цивилизационные методы в изучении истории
Подставка для украшений Jardin D’ete "Розовая глазурь". 
Электрощетка аккумуляторная телескопическая "Суперуборщик". 
Фотобумага "Lomond" для струйной печати, А4, 200 г/м2, 50 листов, односторонняя, глянцевая. 33. Методы компьютерной обработки статистических данных. Проверка однородности двух выборок
34. Методичка по Internet Explore
36. Разработка методов определения эффективности торговых интернет систем
37. Метод Дэвидона-Флетчера-Пауэлла
41. Вычисление площади сложной фигуры методом имитационного моделирования (Windows)
42. Математические методы и языки программирования: симплекс метод
43. Лекции по высокоуровневым методам информатики и программированию
44. Метод Симпсона на компьютере
45. Полином Гира (экстраполяция методом Гира)
46. Компьютерные вирусы, типы вирусов, методы борьбы с вирусами
47. Анализ криптостойкости методов защиты информации в операционных системах Microsoft Window 9x
48. Парольные методы защиты информации в компьютерных системах от несанкционированного доступа
Багетная рама "Donna" (цвет - темно-коричневый). 
Перчатки одноразовые "Paclan", нитриловые, размер M, 100 штук. 
Ниблер силиконовый "Зайчик", розовый. 50. Лабораторная работа №6 по "Основам теории систем" (Решение задачи о ранце методом ветвей и границ)
51. Решение задач - методы спуска
52. Решение смешанной задачи для уравнения гиперболического типа методом сеток
53. Решение систем дифференциальных уравнений методом Рунге-Куты 4 порядка
57. Решение нелинейного уравнения методом касательных
58. Методы корреляционного и регрессионного анализа в экономических исследованиях
59. Современные криптографические методы
60. Математические методы в организации транспортного процесса
61. Метод последовательных уступок (Теория принятия решений)
62. Построение графика функции различными методами (самостоятельная работа учащихся)
63. Краткая методичка по логике
64. Методы решения систем линейных неравенств
Рюкзак для средней школы "Рассвет", 46x34x18 см. 
Этажерка для обуви "Комфорт-3". 
Чайная пара "Loraine" (чашка 180 мл + блюдце). 65. Вычисление двойных интегралов методом ячеек
66. Методы обучения математике в 10 -11 класах
67. Решение задач линейной оптимизации симплекс – методом
68. Приближённые методы решения алгебраического уравнения
69. Решение дифференциальных уравнений 1 порядка методом Эйлера
73. Новый метод «дополнительных краевых условий» Алексея Юрьевича Виноградова для краевых задач
74. Лазерные методы диагностики. Термография
76. Дополнительные методы обследования легочных больных. Основные синдромы при заболеваниях легких
77. Хламидиоз. Методы определения/диагностики
78. Предмет, метод, содержание cудебной медицины
79. Методы оценки кровопотери в акушерстве
80. Метод Фолля
Ручки гелевые "Пчелка", 30 цветов. 
Машина "Ракетовоз АРК". 
Подушка с наполнителем "Лебяжий пух. Стандарт", 50x70 см. 81. Некоторые методы лечения переломов длинных трубчатых костей
83. Сравнительная характеристика методов лабораторной диагностики трихомоноза
84. Продвинутые методы Ганемана. LМ-потенции: теория и практика
89. Загрязнение водных ресурсов и методы очистки
90. Методы очистки промышленных газовых выбросов
91. Мониторинг загрязнения водной среды реки Херота с помощью методов биоиндикации
92. Экология. Предмет и методы
93. Визуальные методы оценки цикличности в ходе метеоэлементов
95. Игровые методы в логопедической практике
96. Педагогика эпохи Петра I. Святой Учитель Дмитрий Ростовский
Пенал-косметичка "Pixie Crew" с силиконовой панелью для картинок (чёрный, синий). 
Набор детской посуды "Холодное сердце. Дисней", 3 предмета. 
Фоторамка на 9 фотографий С31-019 Alparaisa "Family", черно-золоченое золото, 61,5x54,5 см. 97. Психологический метод обучения чтению
99. Методы поиска и исследований в преподавании физики
