|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Становлення української діаспори в пострадянських країнах |
Ночник-проектор "Звездное небо и планеты", фиолетовый. 
Ночник-проектор "Звездное небо, планеты", черный. Реферат Становлення української діаспори в пострадянських країнах План 1. Становлення української діаспори в Казахстані 2. Становлення української діаспори в Грузії 3. Становлення української діаспори в Литві Висновки Список літератури 1. Становлення української діаспори в Казахстані Українська діаспора в Казахстані за своєю чисельністю посідає третє місце серед українських громад світу (після української діаспори в Російській Федерації За переписом 1989 р. в Казахстані проживало 896,2 тис. українців (5,4% населення республіки). Згідно з інформацією газети &quo ;Українські новини&quo ; (Алмати), на початок 1998 р. близько 796 тис. громадян Казахстану самоідентифікують себе з українським етносом. Українці розселені переважно на півночі Казахстану. Значний відсоток їх проживає в Караганді, Астані, Павлодарі, Семипалатинську, Талди-Кургані, Шортанди й Алмати, а також у місцевостях навколо цих міст. Більш як половина українського населення була сконцентрована в шести областях і колишній столиці Казахстану: в Кустанайській області проживало 178,0 тис. осіб (14,6% всіх жителів), у Карагандинській — 107,1 тис. (7,9), Цілиноградській — 94,4 тис. (9,4), у Павлодарській — 86,7 тис. (9,2), в Актюбинській — 74,5 тис. (10,2), у Кокчетавській — 55,6 тис. (8,4), в Алмати — 45,6 тис. (4,1% жителів столиці). Українську мову вважали своєю рідною 36,6% українського населення. За даними перепису 1926 р. загальна кількість українців у Казахстані сягала понад 860 тис. чоловік. Вони становили більшість населення на території протяжністю близько 2 тис. кілометрів від Оренбурга (колишня столиця Казахстану) на заході до Семипалатинська на сході. У 1930-і рр. значні міграційні потоки спрямовувалися в новостворювані промислові центри Казахстану. З розгортанням суцільної колективізації розпочався також процес примусового виселення з України так званих розкуркулених селян. Протягом 1930-1931 рр. у північні та східні райони СРСР, зокрема до Казахстану, було виселено майже 64 тис. українських родин. Значна кількість українців була переселена до Казахстану в 1939-1940 рр. внаслідок депортації із Західної України. Сюди депортували також представників інших етнічних спільнот, що проживали в Україні. На відміну від українців, переселення яких відбувалося як добровільно, так і примусово, поляки, німці й кримські татари опинилися в Казахстані лише внаслідок їхньої депортації. 1941 р. з України евакуйоване чимало заводів та десятки тисяч фахівців. Багато з них залишилися в Казахстані на постійне проживання. Протягом 1941-1942 рр. з України евакуйоване до Казахстану також 52 дитбудинки. Частину дітей було передано на патронування та всиновлення, інших працевлаштоване — в колгоспах, радгоспах, на промислових підприємствах. Наприкінці Другої світової війни тюрми й концтабори Караганди, Джезказгана поповнювалися в'язнями-українцями, переважно тими, хто звинувачувався в належності до ОУН-УПА. На січень 1953 р. на спецпоселенні в Казахстані, переважно в Карагандинській області, перебувало 7,9 тис. українців. Чимало українців залишилися в Казахстані в період освоєння цілини в 1954-1960 рр.
Робітничі колективи ряду новостворених радгоспів у Кустанайській та Акмолинській областях майже повністю складалися з українців. У другій половині 1920-х рр. у рамках реалізації політики коренізаціі влади як однієї з умов активізації участі населення в соціалістичному будівництві в районах Казахстану, де чисельно переважало українське населення, було відкрито школи з українською мовою навчання, здійснювалися заходи щодо переведення на українську мову діловодства. На початку 1930 р. в республіці на українську мову викладання переводилося 400 шкіл, готувалися до випуску - підручники, стали виходити українські газети. В Октябринському районі, де абсолютно переважали українці, всі школи мали бути переведені на українську мову навчання. Однак невдовзі політика українізації в Казахстані була згорнута, школи в українських селах переведено на російську мову викладання, українські газети закрито. За браком будь-яких умов для національно-культурного розвитку українська спільнота Казахстану поступово втрачала свою етнічність. Найбільш виразно це виявлялося в ставленні до мови: своєю рідною мовою назвали українську в 1926 р. 78,7% українців Казахстану, у 1959 — 60,4%, у 1970 - 51,5%, у 1979 - 41,3%, у 1989 - 36,6%. Найменша частка українців з рідною українською мовою (32,7%) характерна для області, де проживає найбільше українців — Кустанайської, а найбільша (57,8 та 51,8%) — для, відповідно, Гур'ївської і Кзил-Ординської областей, в яких проживає найменша в Казахстані кількість українського населення. Ситуація стала поступово змінюватися в 1990-х рр. із розпадом СРСР та утворенням на його просторах нових незалежних держав, зокрема й Республіки Казахстан: виникають українські національно-культурні організації, посилюється інтерес до української мови, культури, традицій. Водночас зміна культурних пріоритетів у Казахстані та слабка інтегрованість українців у середовище титульного етносу (це засвідчує, зокрема, вкрай низький рівень володіння мовою цього етносу: лише 0,02% українців назвали під час перепису 1989 р. казахську мову своєю рідною, 0,6% вільно володіли нею; для порівняння, російську мову назвали рідною під час цього перепису 63,3% українців) зумовили невпевненість значного числа членів української спільноти в своєму майбутньому в цій країні, що виявилося в еміграційних настроях. Упродовж 1992-1996 рр. із Казахстану на постійне проживання в Україну прибуло понад 66 тис. осіб, вибуло з України в протилежному напрямку майже 23 тис. осіб. Позитивне сальдо в міграційному обміні населенням із Казахстаном становило для України в ці роки понад 43 тис. осіб, більшість із яких — українці. Згідно з інформацією Комітету статистики й аналізу Республіки Казахстан, за час від перепису населення 1989 р. і до кінця 1997 р. з цієї країни виїхало понад 120 тис. українців (у середньому емігрувало 13,5 тис. щорічно). Крім України, частина українців емігрувала в Росію. Серед усіх осіб, які в 1997 р. емігрували з Казахстану, українці становили 12,4%, тоді як їхня частка у всьому населенні республіки складала в цей період, за орієнтовними розрахунками, менше 5%.
Внаслідок еміграції кількість українського населення, наприклад, в Південно-Казахстанській області скоротилася протягом 1991-1997 рр. майже вдвічі (з 33 до 17,6 тис. осіб). Під час соціологічного дослідження, проведеного в жовтні 1997 р. в Казахстані (опитано 671 респондента-українця та понад 400 вихідців з України інших національностей у містах Астана, Алмати, Кустанай, Караганда, Павлодар), було з'ясовано, що більшість опитаних у цих містах українців (64,4%) хотіла б переїхати в Україну. Ще 17,1% респондентів висловили свою позицію щодо можливого переїзду словами &quo ;швидше так, ніж ні&quo ;. Основними чинниками формування еміграційних настроїв української діаспори є, за даними дослідження: прагнення повернутися на рідну землю — 42%; особисті мотиви — 26%; етнічний дискомфорт — 1/%; соціально-економічні умови — 15%; невпевненість у майбутньому — 14%; політична нестабільність — 2,5%. Незнання чи недостатнє знання мови титульного етносу, позначається й на можливості українців отримати освіту. Так, за даними статистичних органів Казахстану, в Південно-Казахстанській області в 1997 р. частка студентів-казахів становила 0, 41% населення області, тоді як в українців цей показник становив 0,27%. Водночас соціологічне дослідження засвідчило, що, незважаючи на тривале перебування українців в іншому етнічному середовищі (а 27% їх народилися вже в Казахстані), вони в цілому зберегли етнічну самобутність. Так, українською мовою володіє переважна більшість опитаних: 36% — вільно, 24 — досить вільно, 16 — із певними труднощами, 15 — можуть порозумітися і лише 8 не володіють зовсім. У трудових колективах спілкування відбувається російською мовою, хоча й українською на роботі спілкуються 5% респондентів. У побуті 26% опитаних, найближче оточення яких становлять також українці, спілкуються між собою тільки українською мовою; 46 — російською, 25 — російською й українською. З числа українців, які зазначили, що бажали б повернутися в Україну, більшість (77%) хотіла б, щоб її діти знали українську мову, а 61% обстежених зазначив, що хотів би мати можливість дати своїм дітям середню освіту в школах із українською мовою навчання. Зв'язок із Вітчизною українці підтримують переважно через засоби масової інформації та безпосередні індивідуальні контакти, 65% опитаних відзначають у родинах українські свята. Таким чином, українська спільнота в Казахстані має значний потенціал для відродження й розвитку своєї етнічності. Водночас для виживання української діаспори в Казахстані надзвичайно важливою є її повніша інтеграція в казахстанське суспільство. Це передбачає, зокрема, активну участь у місцевому громадсько-політичному житті (за даними опитування, в цю сферу включений лише кожен третій опитаний) та оволодіння мовою і культурою титульної нації (про актуальність цього свідчить те, що лише 2% респондентів говорять нею вільно, 20% — можуть порозумітися, а 76% узагалі не знають державної (казахської) мови. У зв'язку з цим необхідно зазначити, що низький рівень знання мови титульної нації республіки значною мірою обумовлений мовним середовищем у місцевостях проживання більшості українців, де питома вага носіїв казахської мови відносно невелика.
В цих нарисах ми зосереджумося саме на наукових нтерпретацях проблем становлення укрансько нац нацоналзму, нтерпретацях, що дають змогу повернути цим проблемам вдповдним дослдженням статус наукових. Друга тема це формування загальнотеоретичних поглядв на нацю та нацоналзм в укранськй нтелектуальнй традиц сучасному суспльствознавств. Ми вже згадували про те, що укранський нацоналзм й укранська наця як сторичн явища цлком вдповдають, на нашу думку, певним тенденцям загальносвтового розвитку конкретносторичним втленням цих тенденцй. Вдповдно, теоретичн й емпричн дослдження «укранського варанта» становлення й функцонування нац та нацоналзму вдповдають висновкам узагальненням, що були сформульован певними дослдницькими школами напрямами на основ аналзу вропейського чи свтового сторичного досвду. Зрозумло, цю подбнсть можна пояснити «вториннстю» укранського варанта нацогенези стосовно «передових» нацй, нтелектуальними запозиченнями тощо
1. Становлення української державності 1648-1657рр.
2. Українська національна революція середини ХVІІ ст. Становлення української державності
3. Швидкісний рух в країнах які межують з Україною
4. Поняття "української діаспори"
5. Деякi вiхи становлення i проблеми української маркшейдерiї
9. Місцеві податки в розвинених країнах
10. Економіка соціальної орієнтації та проблеми її формування в постсоціалістичних країнах
11. Суржик - проблема української мови
12. Генеза української національної мови
15. Вирішення проблем безпеки праці користувачів ПК в різних країнах світу
Кружка фарфоровая "FIFA 2018. Забивака. Германия", 480 мл. 
Счеты "Совята". 
Магнитный лабиринт "Домашние животные". 17. Облік довгострокових активів у зарубіжних країнах
18. Аудит у зарубіжних країнах
19. Державне фінансування політичних партій в європейських країнах
20. Поняття та види форм державного устрою у зарубіжних країнах
25. Процеси взаємодії звуків між собою. Словники української мови
26. Фонетика української літературної мови як учення про її звукову систему
27. Історія розвитку української мови
28. Концепт Воля в лексиці і фразеології української та англійської мов
29. Вивчення сучасної української літературної мови
31. Відродження української держави
32. Євген Чикаленко - меценат української культури
Сухой бассейн "Крокодил" + 50 шаров. 
Противень глубокий "Easy" (42х32х5 см). 
Трусики Libero Dry Pants (6), XL, 13-20 кг, экономичная упаковка, 30 штук. 33. Зародження української державності
34. Колоніальна система в Європі і країнах Сходу
35. Павло Скоропадський - гетьман Української Держави
37. Правовий зміст та наслідки Української селянської реформи 1861 р.
42. Утворення Української Центральної Ради і її I та II Універсали
43. Витоки української авіації
44. Витоки української культури. Міфо-релігійні уявлення східних слов’ян
45. Основні етапи та особливості розвитку української культури XX ст.
46. Iсторія української драматургії, Г.В. Доброскок
47. Етап першого відродження української нації
48. Значення української літератури. Найбільші надбання. Місце серед слов’янських та іноземних мов
Набор подарочный для новорождённого "Мой малыш". 
Ранец "Generic. Wild Horse". 
Качели детские подвесные "Классик С". 49. Розвиток усної руської і зокрема української літератури
50. Тенденції розвитку української літератури 90-х років XX століття
51. Українсько-бельгійські відносини
52. Українсько-румунські відносини (1991-2008 рр.)
53. Українсько-словацькі відносини: формування системи міждержавного співробітництва (1990-ті роки)
57. Вивчення української мови в початкових класах
59. Нетрадиційні форми навчання школярів на уроках української мови та літератури
60. Розвиток пізнавальної активності молодших школярів на уроках української мови
61. Система вищої освіти в країнах Європи та Америки
62. Вивчення творчості кобзарів та лірників на уроках української літератури
63. Політичні ідеї у країнах Стародавнього світу
Ящик почтовый с замком, синий. 
Набор линеров "Sacura Pigma Micron", 3 штуки, черные. 
Конверт С6, комплект 1000 штук. 65. Досвід соціальної роботи з девіантними підлітками в країнах Західної Європи й США
66. Рівні та критерії деталізації Української класифікації товарів
67. Особливості туризму та готельного бізнесу в країнах Азії
68. Особливості справляння ПДВ в деяких зарубіжних країнах
69. Особливості розвитку лізингу у ведучих країнах Європи
73. Становление Украинской православной церкви /Укр./
74. Державне регулювання в галузі туризму: становлення та розвиток в Україні
75. Становлення сталінського режиму та політичні репресії в Україні
77. Етапи становлення музеєзнавства в Україні
78. Трагедія рідного краю в драмі Лесі Українки "Бояриня"
79. Розвиток управлінської науки (менеджменту) в світі та в Україні
Карандаши цветные "Замок", 60 цветов. 
Подставка для колец Zoola "Кролик", хром. 
Подгузники Moony, 6-11 кг, экономичная упаковка, 62 штуки. 81. Особливості становлення і розвитку демократії в сучасній Україні
82. Становище болгарської діаспори в Україні та діяльність болгарських товариств
83. Вдосконалення системи митного регулювання в Україні на основі використання досвіду зарубіжних країн
84. Становлення філософії, як науки в Україні у другій половині XVII-XVIII ст.
85. Грошово-кредитна політика України: проблеми становлення і тенденції розвитку
89. Приморский край
90. Атомна енергетика України і РПС
92. Природно-ресурсный потенциал Ставропольского края
94. Прибуткове оподаткування підприємств, проблеми та шляхи розвитку в Україні
95. Становление системы социальной защиты государственных служащих
96. Судебная реформа на Украине (Судова реформа в Укра©нЁ)
Сменный фильтр "Аквафор В-100-6" (4 штуки). 
Блюдо для блинов с крышкой "Весенняя свежесть", 23 см. 
Ящик для хранения универсальный, прозрачный, 25 л. 97. Тамбовский край в первой русской революции
98. Липецкий край в годы Великой Отчественной Войны
99. О репрессиях в Алтайском крае в годы второй мировой войны
Совок №5. 
