![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Валютні ризики: методи аналізу і управління |
Робота з курсу &quo ;Управління фінансовими ризиками&quo ; на тему: &quo ;Валютні ризики: методи аналізу і управління&quo ; Зміст Вступ Передумови існування та необхідність управління валютними ризиками Поняття валютного ризику та характеристика чинників Класифікація валютних ризиків Основи управління валютними ризиками Методи аналізу валютних ризиків Характеристика методів управління Валютні ризики експортерів та імпортерів Особливості управління валютними ризиками суб’єктів господарювання і комерційних банків на сучасному етапі ринкових перетворень в Україні Висновок Список використаних джерел Вступ Одним із важко передбачуваних ризиків є валютний ризик. Його виникнення пов`язане з короткостроковими чи довгостроковими коливаннями курсу валют на фінансовому ринку. Даний вид ризику характерний для підприємств, які купують чи продають товари за іноземну валюту в Україні чи за кордоном, мають мережу філій і представництв за межами країни чи здійснюють операції з валютою. Будь-яке підприємство, що має справу з іноземною конкуренцією на внутрішньому ринку, стикається з валютними ризиками. В основі виникнення валютних ризиків лежать коливання валютних курсів, і ці коливання відбуваються непередбачено як убік збільшення, так і убік зменшення, внаслідок чого імовірність незапланованих збитків чи прибутку досить велика. Тому підприємства повинні досить серйозно відноситись до проблеми керування валютними ризиками. Актуальність теми: вдосконалення валютного ринку, розвиток його міжбанківського сектора, зростання обсягів експортно-імпортних операцій, розширення на українському ринку діяльності нерезидентів, збільшення обсягів іноземного інвестування поставили проблеми підвищення рівня ризику операцій з іноземною валютою. Важливість даної роботи і вивчення проблем, описаних у ній, також полягає в тому, що ця сфера є ще мало відомою на українському ринку. Недостача кваліфікованих кадрів, досвіду і як результат - споживачів у цій області, на жаль гальмує розвиток цього досить важливого аспекту міжнародної діяльності. Таким чином, основна мета даної роботи – це вивчення особливостей валютного ризику та його впливу на діяльність економічних суб’єктів. Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань: Передумови існування та необхідність управління валютними ризиками. Поняття валютного ризику та характеристика чинників. Класифікація валютних ризиків. Основи управління валютними ризиками. Методи аналізу валютних ризиків. Характеристика методів управління. Валютні ризики експортерів та імпортерів. Особливості управління валютними ризиками суб’єктів господарювання і комерційних банків на сучасному етапі ринкових перетворень в Україні. Предметом даної роботи є проблема страхування можливих втрат господарюючими суб’єктами при здійсненні їх діяльності внаслідок коливання валютного курсу. Об’єктом дослідження виступає валютний ризик. 1. Передумови існування та необхідність управління валютними ризиками Проблема валютного ризику в економічній теорії та практиці вперше постала наприкінці 70-х років XX століття, після підписання країнами — членами Міжнародного валютного фонду Ямайської угоди (Кінгстон, Ямайка, 1976 р.)
, відповідно до якої було офіційно визнано демонетизацію золота, скасовано його офіційну ціну і золотий паритет, введено міжнародну розрахункову одиницю СДР (спеціальні права запозичення), яка мала стати основою визначення валютних курсів на ціональних валют, і введено режим вільного курсоутворення на базі «плаваючих» валютних курсів — флоатинг. Найбільшої гостроти проблема валютного ризику набула у 80-х рр. і залишається актуальною на перспективу. Це пов'язано з різким зростанням обсягів міжнародних торговельних і фінансових операцій, непрогнозованими коливаннями валютних курсів, зростанням обсягів валютних спекуляцій, що спричиняє різке збільшення залежності кінцевих фінансових результатів діяльності підприємств і фінансово-кредитних установ від валютного ризику . Поняття валютного ризику та характеристика чинників Під валютним ризиком розуміють можливість грошових утрат суб'єктів валютного ринку через коливання валютних курсів. Під суто економічним кутом зору такий ризик є наслідком незбалансованості активів і пасивів щодо кожної з валют за термінами і сумами. З погляду практики виникнення валютного ризику пов'язано зі станом валютної позиції, тобто співвідношенням між вимогами й зобов'язаннями щодо іноземної валюти. У разі закритої валютної позиції, тобто коли вимоги й зобов'язання збігаються, ризик зведено до мінімуму. Коли ж валютна позиція відкрита, суми вимог і зобов'язань не збігаються, через що й виникає валютний ризик. У такому разі банкові доведеться в майбутньому купувати валюту за новим курсом і продавати за старим. Якщо за відкритої валютної позиції сума валютних зобов'язань банку перевищує суму вимог, то це буде коротка валютна позиція, якщо ж навпаки, — довга. Збитки виникають тоді, коли доводиться відповідно до раніше укладеної угоди продавати валюту за курсом, нижчим від поточного, а купувати (прийняти раніше куплену валюту) за курсом, вищим від нього. Головним чинником валютних ризиків є коротко- та довгострокові коливання обмінних курсів, що залежать від попиту й пропозиції валюти на національних і міжнародних валютних ринках. У довгостроковому періоді визначальну роль відіграє загальний економічний стан країни, рівень виробництва, збалансованість основних макроекономічних пропорцій, обсяги зовнішньої торгівлі тощо, а в короткостроковому — збалансованість окремих ринків і загальний стан ринкового й конкурентного середовища. Коливання кількісних показників окремих чинників та їх певне співвідношення відіграють вирішальну роль у змінах валютних курсів, а тому можуть мати суттєвий вплив на характер виникнення і рівень валютного ризику. Серед довгострокових чинників коливань валютних курсів передусім необхідно виокремити такі: загальна економічна ситуація в країні; політична ситуація; рівень відсоткових ставок; рівень інфляції; стан платіжного балансу; система валютного регулювання та ін. Короткострокові зміни валютних курсів є наслідком постійних щоденних коливань, зумовлених частою зміною попиту і пропозиції на ту чи ту валюту. Оскільки обсяги зовнішньоекономічних операцій, у тому числі й торговельних, постійно зростають, а світовий валютний ринок функціонує цілодобово, такі тимчасові коливання є неминучими, що стає постійним джерелом валютного ризику.
Крім того, підприємства та банки, що працюють на валютному ринку, можуть потерпати і від цілеспрямованих валютних спекуляцій, досвід яких має вже й Україна. Тому визначення характеру і розмірів валютних ризиків і запобігання їм стає однією з досить актуальних проблем здійснення експортно-імпортних операцій та міжнародних фінансових розрахунків. Класифікація валютних ризиків За характером і місцем виникнення валютні ризики поділяють на: операційні; трансляційні (бухгалтерські); економічні. Операційний ризик пов'язаний з торговельними операціями, а також із грошовими угодами з фінансового інвестування та дивідендних платежів. Цей ризик може виникати під час підписання угод на здійснення платежів або на отримання коштів в іноземній валюті в майбутньому. Трансляційний (бухгалтерський) ризик повязаний з переоцінюванням активів і пасивів та прибутків закордонних філій в національну валюту, а також може виникати за експорту чи імпорту інвестицій. 'Він впливає на показники балансу, що відображають звіт про одержані прибутки та збитки після перерахунків сум інвестицій у національну грошову одиницю. Врахувати трансляційний ризик можна під час складання бухгалтерської та фінансової звітності. На відміну від операційного, трансляційний ризик не пов'язаний з грошовими потоками чи розмірами сплачуваних сум. Ризик збитків чи зменшення прибутків виникає за складання консолідованих звітів міжнаціональних корпорацій та їхніх іноземних дочірних компаній чи філій.) За складання консолідованого звіту про активи, пасиви і розмір прибутків відповідні показники балансів дочірних компаній, розраховані в окремих національних валютах, перетворюються на провідну валюту консолідованого балансу за місцем розташування материнської компанії. Найбільш показовим прикладом, що ілюструє виникнення трансляційної валютної експозиції, є переведення чистих інвестицій іноземної дочірньої компанії до материнської. Під такими інвестиціями розуміють балансову вартість засобів материнської компанії та різницю між загальними активами дочірньої компанії та її зовнішніми зобов'язаннями (зобов'язаннями дочірньої компанії іншим фірмам, окрім материнської, та інших компаній групи). Вартість чистих інвестицій, перерахована в національну грошову одиницю країни розташування материнської компанії, збільшується або зменшується відповідно до зміни курсів валют. Економічний валютний ризик пов'язаний з можливістю втрати доходів за майбутніми контрактами через зміну загального економічного стану як країн-партнерів, так і країни, де розташована компанія. Насамперед, він обумовлений необхідністю здійснення постійних розрахунків за експортними та імпортними операціями, інтенсивність яких, у свою чергу, може залежати від коливань валютних курсів. Економічний валютний ризик підрозділяють на два види: — прямий, коли передбачається зменшен- ня прибутку за майбутніми операціями внаслідок зниження обмінного курсу валют; — опосередкований (побічний), пов'язаний з утратою певної частини конкурентоздатності вітчизняних товаровиробників порівняно з іноземними. Головним чинником виникнення прямого економічного валютного ризику є майбутні експортно-імпортні угоди або валютні операції.
Військові аташе наділялися досить високим загальнодипломатичним статусом: за рангом вони йшли за радниками посольств або першими секретарями дипломатичних місій УНР. Співробітники військового аташату повинні були доводити до повноважних представників України "всі одержані їми відомості політичного змісту, загальні відомості про військову силу держави, а також всі ті інформації військового характеру, котрі можуть бути потрібні для дипломатичного представника". Зі свого боку цивільні дипломати мали інформувати військових аташе про політичні події у країні акредитації, представляти військових дипломатів вищим урядовцям країни перебування, головам іноземних дипломатичних місій і членам дипломатичного корпусу. При призначенні нового військового аташе голова дипустанови УНР повинен був особисто представити його голові держави перебування. Інструкція точно окреслювала коло службових завдань військової дипломатії за кордоном: 1) Всебічно досліджувати військовий потенціал й організацію збройних сил країни акредитації. 2) Збирати і проводити аналітичну обробку інформації щодо іноземних збройних сил, своєчасно доводити її до відома Головного управління Генштабу УНР. 3) Пильно стежити за інформацією військового характеру у матеріалах зарубіжної преси. 4) Вивчати політичну ситуацію в країні акредитації в частині, що стосується основ військової доктрини або військового будівництва. 5) Всебічно сприяти українським офіцерам, що прибували за кордон, у виконанні їх місії
1. Аналіз управління персоналом на ТОВ "Рондо"
2. Фотометричні методи аналізу
3. Методи аналізу рідких, твердих і газоподібних речовин
4. Методи управління банківськими ризиками
5. Удосконалення обліку аналізу і контролю в системі управління витратами торгового підприємства
9. Механізм управління ризиками кредитування оборотних коштів підприємств
11. Системний аналіз складних систем управління
13. Аналіз організаційної структури Управління праці та соціального захисту населення
14. Аналіз системи управління персоналом ВАТ "Рівненська кондитерська фабрика"
15. Заохочення працівників як метод управління персоналом
16. Механізм і методи управління фірмою
17. Сучасні методи управління проектами
18. Функції інформаційно-аналітичних підрозділів забезпечення управління
19. Банкрутство: метод комплексного фінансового аналізу
20. Аналіз проблем управління регіональними системами природокористування в Росії
21. Аналіз фінансового стану комунального підприємства "Чернігівське тролейбусне управління"
26. Ділові взаємовідносини в апараті управління
28. Рішення в системі управління
29. Структура бізнес-аналізу (в формі питань)
31. Управління контрактною діяльністю на підприємстві
32. Характеристика сутності та змісту класичної школи управління
33. Основні напрямки фінансового аналізу
34. Організаційна система управління природокористуванням України
36. СППР фінансового аналізу на базі алгоритмів нечіткої логіки
37. Управління утворенням прибутку підприємства
41. Оцінка та управління операційною діяльністю комерційних підприємств
42. Активні операції та управління ними в ЗАТ КБ "ПриватБанк"
43. Державне управління охороною праці та організація охорони праці
44. Управління капіталом в сільськогосподарських підприємствах
45. Наукові та прикладні основи охорони й управління родючістю солонцевих ґрунтів
46. Міжнародні стандарти у сфері управління документацією
47. Державне управління в сфері охорони здоров’я
48. Державне управління і контроль у сфері використання та охорони лісів та рослинного світу
49. Державне управління у сфері житлово-комунального господарства
50. Договір про управління цінними паперами та грошовими коштами
52. Основні аспекти аналізу демократії
53. Поняття і наукові засади державного управління
58. Управління духовними процесами суспільства
59. Управління юридичним консалтингом
60. Функції та принципи державного управління
61. Вихідні умови для управління інтелектуальною власністю
62. Автоматизація управління персоналом на базі програмного засобу "Система: Кадри"
63. Оптимальне управління діяльністю авіакопанії засобами гетерогенних комп’ютерних мереж
64. Роль інформаційних систем в організації економічного аналізу та аудиту
65. Стандарти автоматизованих систем управління в банку
66. Реформи адміністративно-політичного управління 60-70-х років XIX ст.
68. Інформаційні технології управління маркетингом
69. Управління асортиментом, якістю та продажем консервованих і заморожених томатопродуктів
76. Адаптація систем управління промисловими підприємствами в умовах трансформаційної економіки
77. Антикризове управління бізнесом
78. Дослідження аспектів управління якістю продукції
79. Ефективне управління виробництвом
80. Забезпечення процесу стратегічного управління в компанії
82. Контроль – функція управління
83. Корпоративне управління акціонерним товариством
84. Культура управління на прикладі підприємства "Житомирський облавтодор"
85. Методи мотивації в управлінні
89. Національні моделі корпоративного управління
90. Організаційна структура управління підприємством
91. Організаційно-економічний механізм управління процесами інноваційного розвитку
92. Організація функціонального управління на підприємстві ДП "Рівнестандартметрологія"
93. Основи управління персоналом підприємств
94. Особливості антикризового управління
95. Особливості управління організацією
97. Оцінка майбутньої і теперішньої вартості грошових потоків під час проведення стратегічного аналізу